Науковець з Чернігівщини здійснив сенсаційне відкриття в одному з монастирів на Афоні

Сергій Шумило

Мова про українського історика і релігієзнавця, кандидата історичних наук (доктора філософії), доктора теології, директора Міжнародного інституту афонської спадщини (і це далеко не повний перелік його звань та посад) Сергія Шумила — уродженця Чернігова.

Одним із напрямів його досліджень є українська духовно-культурна спадщина. Під час вивчення численних документів, що стосуються діяльності козаків на Афоні, він випадково натрапив на інформацію про існування скиту «Чорний Вир» із «чернігівським корінням».

До його досліджень про цю святиню не було жодних даних і, по суті, ніхто про неї не знав. Точніше, свого часу вона була доволі відомою, її підтримували знані діячі з України, представники генеральної та полкової старшини. Традиція щедрих пожертвувань на Афон тягнулася ще від гетьманів Івана Самойловича, Івана Мазепи, Данила Апостола та Івана Скоропадського. Спадкоємці цих родин і козацькі полковники продовжували надсилати кошти та дорогоцінні подарунки до святині. Козаки також виділяли частину своїх коштів на утримання скиту. Останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський також щедро жертвував на «Чорний Вир».

Проте орієнтовно ближче до середини ХІХ століття на Афон прийшла війна. У монастирях Афону розташувалися турецькі війська. На жаль, багато ченців було страчено, хтось зміг поспіхом покинути святині. Обителі занепали, у тому числі й «Чорний Вир», а інформація про нього «стерлася» у складному вирі тогочасних трагічних подій.

У ході досліджень С. Шумило з’ясував, що цей скит на Афоні був заснований нашим земляком Григорієм Голубом (Голубенком), орієнтовно ближче до середини XVIII століття. Дослідники пов’язують його рід із містечком Короп. Він був нащадком гетьмана Оліфера Голуба та родичем гетьмана Івана Самойловича.

Григорій Голуб навчався у Києво-Могилянській академії, згодом зробив успішну військову кар’єру, отримавши звання бунчукового товариша Ніжинського полку, брав участь у походах. Проте на певному етапі він кардинально змінив своє життя — залишив військову службу, продав свій маєток і скляний завод на Чернігівщині.

У Києво-Печерській лаврі Григорій прийняв спочатку чернечий постриг з ім’ям Гурій, а згодом — вищий ступінь чернецтва (схиму) з ім’ям Григорій. Уже як ієросхимонах Григорій вирушив на Святу Гору, де заснував скит Різдва Богородиці, відомий як «Чорний Вир».

Козаки називали цю обитель «Духовним Запоріжжям». На побудову «Чорного Виру», найімовірніше, він витратив власні кошти, отримані від продажу майна, хоча з України сюди також надходили чималі пожертви.

Обитель отримала назву від місцевості, на якій вона розташована, — Чорний Вир. Там справді є вир: поблизу тече гірська річка, у яку впадає кілька гірських потоків. У місці, де вони зливаються, вода має темний відтінок. Сам скит розташований у важкодоступному місці, до якого в гірській місцевості не так просто дістатися.

Станом на зараз на території скиту будівля церкви вціліла, хоча у стінах є тріщини. Решта приміщень перебувають у напівзруйнованому стані та поросли рослинами. Усередині церкви частково збереглися фрески, залишки іконостасу, ікони, виконані в стилі так званого козацького бароко, та деякі інші речі. Доступ туди зараз закритий.

Однак унікальна бібліотека, яка знаходилася в цьому скиті, збережена та перенесена до іншого діючого монастиря. У ній нараховується орієнтовно дві сотні примірників українських стародруків XVI–XVIII століть, які й вивчає С. Шумило.

Серед цих фоліантів він знайшов і досліджує три раніше невідомі примірники знаменитої Острозької Біблії. Ще однією доволі цінною, а подекуди й унікальною знахідкою є написи на полях аркушів цих стародруків — так звані маргіналії. Вони можуть містити чимало ексклюзивної інформації, часто — досі невідомої, яка здатна підтвердити або спростувати певні факти з історії не лише нашої держави.

Дослідження тривають, тож очікуємо на нові відкриття.

Джерело: "Чернігівщина Туристична"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.