«Дитячий офтальмолог два дні діставав уламки скла з очей мого сина»: у Чернігові двоє школярів постраждали через падіння «Герані-5»

Станіслав Сливко та Андрій Лебеденко, онук Ніни Гуменик, жительки чернігівського мікрорайону Нова Подусівка, — учні чернігівської гімназії №13. Семикласник і п’ятикласник. Живуть по сусідству. Того вечора, 25 серпня, гуляли на комп’ютері в кімнаті Андрія на другому поверсі. Коли почули, що збивають шахед, глянули у вікно. В цей час “Герань 5” впала в сусідньому дворі. Пішла вибухова хвиля. Вікно розлетілося на друзки. Уламки скла поранили хлопців. Зараз вони в лікарні, в одній палаті.



Стас Сливко в лікарні

— Ми з чоловіком були вдома, коли вибухнуло. Коля побіг за малим. Знайшов його в Андрія, — каже 36-річна Олеся СЛИВКО, мати Стаса. — Теж побігла. Мені назустріч вийшов Коля зі Стасом. Син був у крові, голова якоюсь ганчіркою перемотана. Поліцейські сказали сідати до них у машину. Відвезли нас у дитячу лікарню на Пирогова.

Олександр Рижевський, дитячий офтальмолог, два дні діставав уламки скла з очей мого сина. І дрібні, і крупні. Найбільше постраждало ліве око. Чимало уламків скла було і в голові. Зробили КТ — наче всі, що глибоко, дістали. Не зашивали. Обробили і замотали. Осколками посікло руки, ноги. Син був у футболці і шортах, рани на відкритих ділянках тіла.

— Як зараз почувається Стас? — запитала матір 27 серпня.

— Перелякався Стас дуже, отримав контузію. Скаржиться на біль у вухах. Оглядали, наче перетинки цілі. Але дуже реагує на шуми та крики. У лікарні дітки ж плачуть. Стас присідає тоді і закриває вуха руками. Завтра сина має оглянути сурдолог (лікар-отоларинголог вузької спеціалізації, який діагностує, лікує та реабілітує пацієнтів з порушеннями слуху). І якщо все добре, випишуть додому.

Зір потроху відновлюється. Якщо в перший день ліве око було 0,2, тобто бачив на 20 відсотків від норми, то сьогодні вже 0,8. П’є антибіотик. Крапають очі, вуха та носик. Колють знеболювальні. Краплі і мазь в очі, вуха, ніс довелося купувати. Усе інше в лікарні було.

— Як ваш будинок?

— Удома ще не була. Чоловік з братом та свекрухою наводять порядок. П’ять вікон треба міняти. Стеля всюди тріснула. Уламками побило стіни та меблі.

— Як Андрій? — перепитала в Ніни Гуменик.

— Він був трохи далі від Стаса. Кілька уламків його зачепили. Є ще забої і контузія. Погано чує на одне вухо. Розмовляємо з онуком телефоном. Ще не бачила. Додому його не пускають. Я опікунка Андрія. Його мати, моя донька, померла взимку. Віці було 43 роки, інсульт. Юрі, старшому внуку, її сину, 20 років. Живе зі мною. Батько дітей неблагополучний, позбавлений батьківських прав. Є ще донька Марина, живе в Києві.

Якщо ви хочете допомогти родині, ось номер картки: 4731 2106 4077 8752

Джерело: сайт газети "Вість", Ольга Самсоненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.