Першачки Чернігівщини розповіли про свої очікування від школи

Цьогорічний першовересень став знаковим у житті 46-ти маленьких жителів Талалаївської громади, які вперше йдуть до школи. На жаль, із кожним роком першокласників менше і менше. Вони увіллються в шкільні родини закладів загальної середньої освіти Талалаївщини: Красноколядинського — 5, Липівського — 8, Плугатарського — 5, Харківського — 7, Талалаївського ліцею — 21.

Початок шкільного навчання — це непросте випробування і для батьків, і для дітей. Вони, сьогоднішні шестирічки, вже під час повномасштабної війни починали відвідувати селищний садок-ясла «Сонечко». Тривога, небезпека — ці слова для них стали загальновживаними. З їхньої свідомості вже ніколи не зітруться події, з яких починалося їхнє свідоме життя. Незважаючи на всі виклики сьогодення, вони з теплом згадують садочок і з нетерпінням чекають нових вражень від школи. Сучасні діти цінують колектив і вже де в чому самостійні. А ми, вже за традицією, робимо інтерв’ю з першокласниками.



Марія ВИНОГРАДЕНКО

— У садочку мені дуже подобалося, а найбільше — гратися з друзями на ігровому майданчику та і в групі теж. Із подружками Варею Рішко і Сашею Сусід ми гралися ляльками — робили їм зачіски, годували, вкладали спати. Є у мене і друг Сашко Несин. Якби я була директором садочка, то я б відмовилася від тихої години, щоб у дітей було більше часу для ігор. Я сумуватиму за своїми вихователями. Вони навчали нас писати, рахувати, співати, розказувати вірші. А ще вони нам читали казки, оповідання.

Я вже йду до школи, отож доросла! Сама складаю свій одяг та іграшки. Можу навіть приготувати свої улюблені макарони з кетчупом. А в садочку найсмачніші для мене були сирники, суп гороховий і чай. Також допомагаю мамі прикрашати торти, кекси, які вона випікає. А з татом ми разом їздимо рибалити, у мене є своя вудка.

Я люблю малювати квіти, іграшкового Стіча, катаюся на велосипеді. Ангеліна, Бодя, Льоня, Соня, Яна — це мої друзі, з якими я граюся на вулиці. Ми любимо, коли після дощу залишаються великі калюжі! Там цікаво гратися! Я додому така брудна прийшла, що мама мене ледве відмила!

Люблю купатися і дуже хочу на море, ми колись туди їздили. А ще хочу в Карпати, мама і тато обіцяли повезти мене. У нас вдома немає домашніх тваринок, зате вони є у моїх бабусь. У бабусі Люди багато котиків: Рижик, Пушинка, Чорний, а у бабусі Лєни песик Левко. Коли я у них, то завжди годую і котиків, і собачку.

Недавно ми з мамою їздили у зоопарк «12 місяців», там такі смішні мавпочки, а ще мені дуже сподобалися єнот і жираф. Дуже хочу вже до школи! Хочу складати сама свій рюкзак! Я вже можу і зачіску собі зробити, правда не так як мама, швидко й акуратно. Коли треба, то зачіску робить і тато, у нього вона одна — хвостики.

У мене всі ляльки з довгим волоссям, бо мені подобається робити їм зачіски. Навіть іноді й батьки погоджуються, щоб я була їхнім перукарем: мамі роблю зачіску за допомогою заколок, а татові — резинками багато хвостиків. Коли я стану дорослою, то хочу бути перукарем, щоб тьоті і дівчатка були красивими.

1 вересня — свято для всієї нашої родини. Знаю, що будуть для мене «смачні» подарунки, а ще — м’яка іграшка — сквішантистрес «Хінкалі».



Олександр НЕСИН

— У садочку в мене було багато надійних друзів і я радий, що всі ми будемо однокласниками. Це — Марія Винограденко, Саша Сусід, Варя Рішко, Андрій Білошапка, Остап Бурденко, Даня Штейн, Владик Климов. Ми гралися, розказували різні історії і ділилися секретами, збирали конструктори, будували з них вежі, паркани. Все подобалося у садочку, окрім тихої години.

Сумуватиму за виховательками Жанною Віталіївною та Інною Григорівною. Вважаю, що я вже дорослий, і мама говорить, що я її помічник. Я можу допомагати їй помити посуд, витирати пил, сам застилаю своє ліжко. А з мамою складаємо одяг, іграшки. Удвох це швидше зробити і можна погулять.

Мені подобається мамина випічка, дивлюся, як вона робить пончики, мій улюблений торт «Медовик». Якось я сам пробував зробити пиріг, вже дістав усі продукти, але мама вирішила допомогти і ми спекли його удвох.

Люблю кататися на спортивному велосипеді, гуляти на дитячому майданчику з друзями, гратися машинками, складати лего, збирати камінці, бавитися з котом Марсіком і собачкою Булочкою або просто дивитися мультфільми у Тік-Тоці.

До школи мені хочеться. Знаю, що на уроках треба спокійно сидіти і бути уважним. Нам будуть розповідати багато нового, цікавого, далі навчатимуть гарно читати, писати, рахувати. Я люблю їздити з мамою на її автомобілі, і хоч сам буду їздити ще не скоро, правила дорожнього руху вже треба вчити.

Добре, що я і мої друзі з дитсадка будемо в одному класі, а там може і нові з’являться. У рюкзак кластиму все необхідне для навчання, ніяких іграшок! Думаю, що я стану поліцейським. Хочу щоб був порядок на вулицях, дорогах.

1 вересня — звісно, що свято! У мене все є, але якщо щось подарують у цей день, я буду радий.



Олександра СУСІД

 — Мені подобалося у дитячому садочку. Там було весело і цікаво: гралися у пісочниці, каталися на гойдалках на вулиці. А у приміщенні з моїми подругами любили гратися ляльками — доглядали за ними, варили їсти в іграшковій посуді, а ще — гралися конструкторами, розповідали одне одному різні історії.

Мої друзі — Марія Винограденко, Мілана Кокшарова, Влада Ценцеря, Сашко Несин, Данило Штейн, Остап Бурденко. Тепер ми всі будемо навчатися в одному класі. І це класно!

Найсмачнішими для мене були сирники, пельмені, варений червоний буряк. Вихователі у нас були дуже хороші. Сумуватиму за ними. Я всіх знаю як звати — Жанна Віталіївна, Інна Григорівна, Наталія Миколаївна, Галина В’ячеславівна, Оксана Анатоліївна — помічниця вихователя. Вони багато чому нас навчили на заняттях.

До речі, я можу рахувати до 200 і більше, знаю дещо і з англійської, бо у нас із неї теж були заняття. Ми із старшим братом Нікітою — мамині помічники. Я мию посуд, допомагаю готувати млинці, кришити на салат, поливати кімнатні рослини, пилососити підлогу, разом із братом прибираємо свій одяг, іграшки.

У вихідні мені подобається їхати в Понори до дідуся Гриші і бабусі Лариси. Там завжди є чим зайнятися. Їздимо на ставок купатися, граюся зі своїми улюбленцями — песиками Буксуєм і Шоном, котиками Дрябчиком і Циганом, катаюся на роликах, а взимку на ковзанах.

З ляльками граюся не часто. Мультфільми дивлюся тільки тоді, коли все зробила, що було треба. А ще я люблю дуже малювати, танцювати, плести браслети. Із трьох років я у Центрі ДЮТ займаюся в танцювальному гуртку «Імпульс». Навіть медалі маю за перемоги у конкурсах.

Уже знаю, як звати мою першу вчительку — Світлана Михайлівна, вона вчила мого братика. Знаю, що у рюкзак треба класти все необхідне для навчання та ланч-бокс, а іграшки чекатимуть вдома.

Я вже знаю ким стану, як виросту — лікарем. Я не боюся уколів, крапельниць, і рентген проходила, теж не страшно. У мене є дитячий лікарський набір, яким я «слухаю» дихання дідуся. А бабусі роблю масаж, їй дуже подобається. Братику і собі міряю температуру справжнім термометром.

Коли моя мама хворіла, я їй робила водичку з лимоном, там багато вітамінів, а значить мама скоріше одужає. Хочу, щоб люди не хворіли, були здорові, а я їм буду допомагати.

Найкращий подарунок для мене на 1 вересня — квіти та цукерки. Коли у небі щось літає і лунають вибухи, мені дуже страшно. Отож маю найзаповітніше бажання — щоб закінчилася війна!



Вікторія СЕРЕДА

— Мені подобалося у садочку, тому що там я зустрічалася зі своїми друзями. Моя найкраща подружка, з якою я ділюся своїми секретами, — це Ніколь Ляшенко. А ще мої друзі Варя Рішко, Марія Винограденко, Андрій Білошапка, Сашко Несин.

У садочок я брала свою улюблену м’яку іграшку — котика Печеньку. Подобалося гратися іграшковим телефоном, ліпити з пластиліну, будувати з конструктора, спускатися з гірки, гратися у пісочниці. Як і всім моїм друзям, не дуже хотілося спати у тиху годину.

А от заняття, які проводили наші виховательки Жанна Віталіївна та Інна Григорівна, завжди подобалися. А смакували мені найбільше млинці та оладки.

Я ж дівчинка, а значить мамина помічниця. Допомагаю мамі прасувати одяг, мити посуд, складати іграшки і речі, прибирати пилососом, готувати салати, тоненькі млинці. У нас є котик Микита і хом’ячиха Пінкі, я їм водичку наливаю, насипаю сухий корм.

Після садочка, якщо не треба допомагати мамі, ми гуляємо з Ніколь. Дуже подобається, коли у вихідні їздимо в басейн у Ромни, там дуже класно! Люблю проводити час зі своїми бабусями: Наташею, Валею і Вітою, разом із ними готувати щось смачненьке. І з дідусем Володею теж. Він готує дуже смачну картоплю фрі.

До школи дуже хочеться. Знаю, що школа потрібна всім. Бо кожна людина повинна навчитися найперше — писати, читати, рахувати, а пізніше поглиблювати знання. Дорослі люди повинні багато знати і бути розумними. Для цього треба вчитися.

Думаю, що сама складатиму рюкзак до школи і до всього, що треба, кластиму свою улюблену м’яку іграшку — котика. Одягатимуся сама, бо я вже доросла, а мама тільки зачіски робитиме. Тато теж уміє робить мені «хвостики», але переживає, щоб не зробити боляче.

Ким я хочу бути, коли виросту? Спочатку думала, що художницею, адже люблю малювати, а потім вирішила — буду вчителем, навчатиму дітей, ставитиму їм оцінки. Хочу, щоб на 1 вересня мені подарували скейт, торт і шоколадки. Солодощі будемо всі разом їсти.



Остап БУРДЕНКО

— У садочку мені подобалося, бо було цікаво гратися з друзями. Багатьом не подобалося відпочивати, а мені — так. Я дружив з усіма, та найближчі друзі — Єгор Криштоп, Данило Штейн, Сашко Несин. Із дівчаток я найбільше дружив із Сашею Сусід.

Ми будували з конструктора, каталися на гойдалках, гралися у пісочниці, ганяли з м’ячами. Багато хто приносив у садочок улюблені іграшки. Я теж брав у садочок улюбленого котика Бубіка.

З усіх страв найбільше мені смакувала гречка. Я і вдома її їм із задоволенням. Мені подобалося на заняттях із виховательками читати, писати, рахувати, розучувати пісні і віршики, танцювати. А ще вони завжди говорили, що треба захищати дівчаток, допомагати їм.

У мене є старший брат Захар, ми допомагаємо мамі мити посуд, витирати пил, пилососом прибирати підлогу. На городі збирали полуницю, огірочки.

Подобається гуляти вдома у бабусь Інни, Люди і дідуся Жені. Якщо вони просять допомогти зібрати щось на городі, у садку, ми швиденько зробимо і гратися. А татові підносимо інструменти, коли він ремонтує машини.

Ми з братом любимо дивитися мультфільми, гратися в комп’ютерні ігри, гуляти на стадіоні, бавитися з кицьками, їх у нас аж 4: дві Кіті, Миша і Буся. Є песик Барон, він нас охороняє.

Раніше я любив їздити на біговелі, а зараз учуся їздити на велосипеді. У школу йду із задоволенням, як і старший брат, бо із садочка я вже виріс. Думаю, що вчитимуся із задоволенням, бо люблю все нове пізнавати.

Рюкзак складатимемо з мамою. Книжки, зошити, ручки, олівці — все, що треба на уроки. Ну і Бубік буде зі мною ходити до школи, у рюкзаку… поки що.

Ким хочу бути, коли виросту? Складне питання. Професій, які подобаються — багато, але спочатку треба вивчитися.

У подарунок на 1 вересня хочу нове лего, ще якісь іграшки і щось смачненьке.

Ось такі вони — першокласники 2026–2027 навчального року. Нехай спогади про перший шкільний день: фото, розповіді, малюнки, подарунки, сімейні поїздки будуть цінними для дітей та їхніх рідних і через роки.

Джерело: газета "Трибуна Хлібороба", Інна Половко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.