Українці без сала — не українці

Сало завжди займало особливе місце в нашому житті, а День сала як свято з'явився в українському неофіційному календарі понад десять років тому.

— Сало як сало, головне, щоб воно було свіжим, — усміхається Юля НАГОРНА, показуючи на шматки на прилавку. – А покупець уже знає, що йому до вподоби. До речі, зараз покупці стали уважнішими до того, звідки походить свинина і як вирощувалася тварина…

На ринку жінка працює вже понад п'ятнадцять років. Спочатку батьки їздили навколишніми селами, закуповували свиней у приватних господарів та фермерів, згодом до батьківського бізнесу приєдналися й вони з чоловіком. Їхня родина й сама добре знає ціну нелегкій селянській праці, раніше також вирощували свиней. Та й бабуся в Юлії все життя на свинофермі пропрацювала…

— Зараз вирощувати свиней непросто, — долучається до розмови сусідка Юлії по прилавку. — Корми подорожчали, багато залежить від умов утримання, та й часу це потребує чимало. Але якщо свиня добре доглянута, годується якісними кормами, то й сало буде інше — ніжне, біле, ароматне.

— Хороше сало видно одразу, — розповідає про свій товар ще одна продавчиня, Тетяна ШОВКУН. — Воно має бути біле або з легким кремовим відтінком, без стороннього запаху, м’яке, але не пухке. Ми самі завжди дивимося, що продаємо, бо репутація на ринку дорожча за гроші, — додає жінка.

Питаємо у продавчинь, чи люблять вони сало і якщо так, то якому віддають перевагу самі.

— Та що то за українець, якому не до вподоби сало, — усміхаються.

— Я люблю звичайне солоне, з часником і перчиком, — каже Юля. — Не треба нічого вигадувати: чорний хліб, цибуля, сало — і вже маєш справжній український перекус. У нашій сім'ї полюбляють і запечене. Тільки його спочатку треба трохи проварити зі спеціями, а потім посипати спеціями, перчиком на деко і в духовку...

Тетяна має іншого фаворита:

— А я беру підчеревину, щоб обов’язково був м’ясний прошарок. Трохи підкоптити або добре засолити — і виходить смакота. Але головне — щоб сало було від свині, яку нормально годували.

Не стихають розмови й біля сусідніх прилавків. Хтось вибирає тонший шматок, хтось шукає сало з м’ясною смужкою, а хтось уже точно знає, що саме покладе сьогодні до кошика. Для когось це буде звична закуска до борщу, для когось – смак дитинства, а комусь добрий шматок свіжого сальця неодмінно нагадає про батьківський дім та одвічні селянські клопоти…

Хтось завів розмову про те, який шматок йому взяти краще, там згадують, як солили сало у нього вдома бабуся чи мама. І стає зрозуміло: тут продають не просто продукт. У кожному шматку — частинка української кухні, домашніх традицій і тієї простої, але особливої гастрономічної культури, яку ми впізнаємо з першого шматочка.

Джерело: Ніжинська газета "Вісті", Катерина Михайленко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.