Вибрався з братської могили, але не уникнув мобілізації: історія Миколи Куліченка

Микола Куліченко

37-річного Миколу Куліченка з села Довжик Черні­гів­ського району мобілізували.

— Колю забрали з вулиці 26 червня, коли їхав селом на велосипеді. Нині він в учебці, у прикордонній службі. Зідзвонюємося щодня, — розповідає Ірина Кулевець, сестра. — Розказує, що ставлення нормальне. Телефонів не забирають. Та я дуже переживаю. Коли помер батько, брат лишився фактично сам (Ірина живе за кордоном. — Авт.). Після розстрілу в нього психологічний стан був складний. А після втрати батька ще й важка депресія додалася.
Ми збирали документи, сподівалися, що йому нададуть статус цивільного полоненого. Проте з Офісу Уповноваженого з прав людини надійшла відмова.

— Як так? Адже є хоч і заочний вирок суду окупантам, які розстріляли ваших братів. Є свідчення медиків про поранення Колі, є документи.

— Бачте, їм недостатньо цього. Мовляв, вони ж не були військовими. А те, що один з розстріляних братів раніше воював, не врахували. Микола єдиний у мене лишився. Тому продовжую боротися за нього. Звернулася до Олексія Гончаренка, народного депутата. Чекаю відповіді. Якщо вже не відпустять зі служби, то хоча б на передову не відправили. За це і борюся.

Історія родини Куліченко прогриміла на всю країну у 2022 році, після деокупації області. Трьох братів Куліченків забрали окупанти. З мішками на голові вивезли з села. Три доби били, допитували. 21 березня зі зв’язаними руками та ногами повезли на розстріл. Неподалік села Чумак. Стріляли з пістолета з глушником. Євгена та Дмитра вбили. Миколі куля потрапила в щоку. Усіх трьох закопали. Думали, що мертві. Миколі зі зв’язаними руками вдалося вибратися з могили.

Джерело: "Вісник Ч", Валентина Остерська

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.