Єгор Литвяков з Куликівки розповів, як отримав 200 балів на НМТ

Єгор Литвяков

Цьогорічний випуск Куликівського ліцею став справді знаковим. За підсумками 2025–2026 навчального року навчання з відзнакою завершили аж четверо випускників. Серед їх когорти — неодноразовий учасник і переможець різноманітних предметних олімпіад, обласних та всеукраїнських конкурсів, юний науковець Єгор Литвяков з Куликівки.

Серед цьогорічного випуску Єгор — єдиний, хто набрав 200 балів на НМТ з математики. Втім, він має ще один доволі знаковий статус, оскільки є наймолодшим випускником ліцею. Єгорові — усього 15.

– Як так вийшло? – запитую у батьків хлопця Наталії та Костянтина Литвякових.

– Єгор пішов до першого класу, щойно йому виповнилося шість, – пригадує мама. – Він у нас серпневий. Фактично йому було шість років і один місяць. З однокласниками мав десь пів року різниці. Наприкінці першого класу стало зрозуміло, що хлопцеві нудно – все, що діти вчили, він вже знав.

Батьки гарно займалися його дошкільною підготовкою: ще до першого класу Єгор самотужки прочитав «Острів скарбів» – цілком дорослий пригодницький роман солідної товщини. Програму другого і третього класів обдарована дитина подолала за рік.

Можливість такого навчання у діючому законодавстві підгледіла мама Наталія, яка, до речі, працює вчителькою в тому ж ліцеї. Так Єгор екстерном перейшов до третього, де вже мав півтора року різниці у віці зі своїми однокласниками.

Втім, як зазначив сам хлопець, адаптуватися було неважко, адже ця різниця не відчувалася. Дехто з вчителів, яким пощастило навчати відмінника, і досі не знають того, що він набагато молодший.

Однак, розумний і допитливий, як на свій вік, Єгор Литвяков показав просто відмінні результати на Національному мультипредметному тесті. З математики має максимальні 200 балів, за що місцева влада пообіцяла грошове заохочення. Обов’язкову українську мову склав на 177, фізику, яка була за вибором – на 184. Про результати з історії України говорить просто – склав, та й усе. У виборі майбутньої професії вона йому все одно не знадобиться.

– Готувався з репетиторами?

– Якщо чесно, то підготовка до НМТ в мене тривала постійно, з першого класу, – розповідає Єгор Литвяков. – Постійне систематичне навчання. На мою думку, математика і фізика – це ті предмети, які, якщо щось прогавиш, дуже важко наздогнати. Тому підготовка тривала весь час навчання у школі, більш активна її фаза – останні пів року. Просто брав пробні тести і на них тренувався. Репетиторів не наймав, допомагали мама й тато, сестра.

Старша сестра Єгора Дарина теж здобула 200 балів з математичного НМТ. До речі, цікавий факт з родини Литвякових: ставши медалістом, Єгор доповнив сімейну «золоту» династію, адже і батьки – Наталія та Костянтин, і сестра Дарина у свій час закінчили школу з медаллю.

– У мене не було шансів провалитися, – сміється Єгор, із вдячністю поглядаючи на батьків.

Чи не найважливішою запорукою успіху сина Наталя вважає роботу педагогів. Зараз діти постійно беруть участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, виставках, творчих і наукових проєктах, що вчить їх конкурувати та розвиває стресостійкість. Важливо й те, що таким чином учням прищеплюється розуміння, що будь-який результат – позитивний.

Крім того, Литвякови все життя подорожують Україною, відвідують виставки, музеї, різноманітні наукові та історичні локації, прищеплюючи дітям цікавість та любов до науки і пізнання.

– Це, безумовно, важливо, але найбільше треба знати, чим цікавиться дитина, і заохочувати її в цьому, – коротко й лаконічно відзначив Костянтин.

– Єгоре, ти вже визначився із подальшим життєвим шляхом? Який фах для себе обрав?

– Про виші говорити не хотілося б, щоб не зурочити. Скажу тільки, що це будуть і українські, і закордонні. У виборі керуюся якістю надання освіти, а також тим, які можливості відкриє диплом конкретного вишу. Моя майбутня спеціальність точно буде пов’язана з аерокосмічною інженерією.

Так, мрії у юнака доволі амбітні. До слова, днями він здійснив одну з них – велосипедну подорож до Чернігова з друзями.

– Це було спонтанне рішення, – зізнається Єгор. – Про яке я давно мріяв. Загалом дорога до міста зайняла 4–5 годин. Та, враховуючи, що ми ще заїжджали купатися, а потім одного хлопця проводжали на потяг у Количівці, бо він пробив колесо, то пішло годин сім. Назад вже їхали електричкою. Це була крута поїздка.

– Скажи наостанок, хто для тебе в житті є прикладом і орієнтиром?

– Я не маю кумира, як такого. У цілому орієнтуюся на дорогих мені людей, родину. З кожного вибірково беру ті якості, які хотів би мати і роблю себе сам. Хоча, звісно, найбільше на формування мене, як особистості, вплинули саме батьки.

Джерело: газета "Поліська правда", Марина Іваненко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.