На Чернігівщині попрощалися з чотирма захисниками

На Чернігівщині попрощалися з чотирма захисниками України — Олександром Сластьоном, Вячеславом Калішем, Олександром Бойком та Олександром Захарченком.

Про це повідомляють у Козелецькій громаді та Прилуцькій і Носівській міських радах. Також інформацію журналістам надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.



Олександр Сластьон

Олександр Сергійович Сластьон народився 27 квітня 1994 року в селі Пилятин на Козелеччині. Закінчив місцеву школу. Потім вступив до Козелецького технікуму ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету. Проходив військову строкову службу. Працював у комерційних структурах селища Козелець. У січні 2026 року чоловіка мобілізували. 18 квітня 2026 року військовий помер під час проходження служби поблизу населеного пункту Журавне Охтирського району на Сумщині. Попрощалися та поховали Олександра Сластьона в селі Пилятин. У нього залишились мати, сестри та бабуся.



Вячеслав Каліш

Вячеслав Васильович Каліш народився 17 лютого 1979 року у Прилуках. Навчався у гімназії №3 ім. Сергія Шовкуна. Дуже любив футбол. Після школи здобув професію електрогазозварювальника у Прилуцькому професійному ліцеї. Згодом заочно вивчився на електрика у Прилуцькому агротехнічному коледжі. З 1997 року чоловік проходив військову службу у Прилуках. У 2015–2017 роках брав участь в АТО. З початку повномасштабного вторгнення Вячеслав став на захист рідної Прилуччини. З 13 січня 2025 року проходив службу в складі 35 окремої бригади морської піхоти. За службу Вячеслав Каліш був відзначений нагородами:

• відзнакою Президента України за участь в АТО;
• відзнакою Міністерства оборони України "Ветеран служби";
• відзнакою за оборону та охорону Прилуччини.

Загинув старший сержант Вячеслав Каліш 25 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Петропавлівка на Донеччині. Попрощалися та поховали захисника у Прилуках. У нього залишились дружина, донька, син та мама.



Олександр Бойко

Олександр Миколайович Бойко народився 9 листопада 1970 року в селі Яблунівка (на той час — Шлях Ілліча). Згодом родина переїхала в Носівку. Олександр навчався у місцевій школі №4. Професійну освіту здобував у Мринському СПТУ, певний час працював за професією на МТС та хлібоприймальному підприємстві. Тривалий час — на автозаправній станції у Києві. Свого часу проходив строкову службу. У вересні 2023 року чоловіка мобілізували. Служив у 143-й ОМБ.

"Був командиром відділення. 8 лютого 2024 року заступив на виконання поставленого бойового завдання. Більше на зв’язок боєць не вийшов. Сталося це в районі населеного пункту Кліщіївка на Донеччині", — пишуть у громаді.

Лише через понад два роки ДНК-експертиза підтвердила, що молодший сержант Олександр Бойко, якого вважали зниклим безвісти, загинув 10 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання. Попрощалися та поховали Олександра Бойка в Носівці на кладовищі на вулиці Кармелюка.



Олександр Захарченко

Олександр Володимирович Захарченко народився 26 квітня 1979 року в Чернігові. Навчався у школі №13, потім — у ПТУ №15. 2001 року закінчив Кооперативний технікум. Працював на заводі "ЧеЗаРа", ВАТ "Ясен". Був приватним підприємцем. У ЗСУ служив оператором взводу протитанкових ракетних комплексів. Помер у квітні 2026 року. Попрощалися та поховали Олександра Захарченка в Чернігові на кладовищі у Ялівщині.

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.