В укритті будинків ОСББ «Придеснянське» завжди відкриті двері, є світло, дрова і буржуйка

Володимир Шуман

Укриття в трьох новобудовах біля чернігівської політехніки відкриті цілодобово. У кожний підвал по два входи. Завжди є світло. Ліжка, дивани, дрова і буржуйка.

На плитку скинулись

— Мешканці згуртувалися під час облоги міста. Роботи з удосконалення укриттів продовжили після деокупації області, — каже 60-річний Володимир Шуман, голова ОСББ «Придеснянське». Головує півтора року. Обслуговує три будинки, 335 квартир. — Жителі скинулись. Поклали тротуарну плитку в підвалах: у місцях загального користування, до своїх приміщень. Де не скинулись, зробили стяжку. За кошти ОСББ купили акумулятори. Навіть якщо нема світла в мережі, в укритті завжди є.

Коли почалося російське вторгнення, входи до підвалів були зачинені, — продовжує Володимир Шуман. — Вирішили, що вхід має бути доступним цілодобово. Є мешканці, які не бояться, ніколи не спускаються під час повітряної тривоги. А є такі, що прокидаються вночі та йдуть в укриття.

Міська рада закупила генератори і роздала міським комунальним підприємствам, що обслуговують будинки. ОСББ теж отримали. Це було правильне рішення. У нас теж є генератор, на 2,5 кіловата. Винесли до будинку охорони. Палива в запасі 100 літрів. Закупили подовжувачі з чотирма розетками. Усі мешканці зможуть зарядити телефони, ліхтарики.

— В укритті є стільці, лавки, — відкриває двері одного з підвалів Володимир Михайлович. У приміщенні тепло. На підлозі тротуарна плитка — найпростіша, не для краси, а для зручності. — Навіть узимку температура в підвалі менш як десять градусів не падає, — пояснює голова ОСББ.

Заходимо в інший підвал. При вході стоїть ліжко. З ковдрою, постільною білизною.

— Хтось з мешканців собі приніс. Бо в цьому підвалі іноді ночують. Тут є навіть буржуйка і дрова. Їх теж заготовлювали жителі на крайній випадок.

Під час повномасштабного вторгнення Володимир Шуман був у Чернігові. У теробороні служив 18 днів, додому не навідувався. Коли росіяни обстріляли полк зв’язку, скинули бомбу біля політехніки, приїхав. У його будинку залишалося 26 мешканців. Решта виїхали. Родини з дітьми. Вікна, двері в будинках повилітали.

— 17 квітня 2023 року три «Іскандери» вдарили по готелю «Профспілковий». Вікна в наших будинках вилетіли повторно, — згадує Володимир Михайлович. — Тоді загинула поліцейська Аліна Миколаєць, орендувала тут квартиру, була поблизу в момент прильоту.

В’їзд у спільний двір трьох будинків перекриває шлагбаум, поряд будиночок охорони і черговий, 68-річний Іван Василенко.

— У перший день повномасштабного вторгнення був на роботі. Тут, в будиночку охорони, — каже про 2022 рік. — Нікуди не тікав. Пам’ятаю 15 березня. Вони з одного боку б’ють. Наші відсіч дають. А я на посту. Від долі нікуди не дінешся, то навіщо ховатися. 17 квітня теж був на роботі, коли прилетіли «Іскандери». Сміттєвоз приїхав сміття забирати. Думаю, їх відбуду, вийду, перекурю. А воно як бахнуло. Добре, що не встиг двері відкрити, прибило б вибуховою хвилею.

— Пускаєте в укриття людей з міста?

— Під час повномасштабного вторгнення були. Зараз спускаються тільки свої. Але якщо хтось прийде, не виженемо. Раз на тиждень у кожному підвалі прибирання.

— Що в планах? — запитую Володимира Шумана.

— Усе впирається в кошти. Найбільша проблема — ліфтові шахти. Ремонту потребують усі вісім. Побило їх під час прильотів. Коли прибирали, винесли 28 мішків сміття. Ремонт однієї шахти обійдеться в 140 тисяч гривень. Поки що тільки пів мільйона зібрали.

У дворі, біля дитячого майданчика, сонячні панелі у вигляді дерева. Потужності вистачає, щоб зарядити мобільні телефони.

— Під час облоги жили в підвалі, з міста не виїжджали, — розповіла Людмила Попружна, мешканка будинку. — Сусіди нам ключі дали від їхнього підвалу, бо свого в нас нема. І після деокупації спускалися.

— У нас своє приміщення в підвалі. Коли є небезпека для міста, спускаємося, — каже Юлія Ющенко.

«Сходимось на перший поверх, біля ліфта»

14-поверхівка на вулиці 1-ї танкової бригади, 27 (колишня Бєлова) постраждала в лютому-березні 2022 року. Місцеві нарахували понад 30 прильотів по будинку. За уламками ідентифікували кумулятивні снаряди 152 міліметрів, призначені для пробивання залізобетонних споруд, танків, БТРів, фугасні боєприпаси, снаряди з «Градів». 15 квартир були зруйновані повністю. Будинок відновили за кошти міста. Є підвал. Ключі на першому поверсі, у консьєржки. Дім обслуговує комунальне підприємство «ЖЕК-10».

— Я в підвал не спускаюсь, — каже 75-річна Олександра Бурая, жителька будинку. — Під час сильних обстрілів міста тут пересиджуємо, на першому поверсі, у під’їзді. Під час прильотів, у березні 2022, була у квартирі. На сьомому поверсі. Поруч з моєю квартирою вилітали стіни.

— Ще у 2022 році отримали генератор, — каже 61-річний Геннадій Терещенко, старший будинку. — Тоді ж давали і лавки. Генератор стоїть на другому поверсі в сусіда. Складно знайти людину, яка візьме на себе відповідальність. Скинулися і купили каністру бензину. Кожні пів року оновлюємо запас пального. Заправляє свою автівку, а нове заливає в каністру.

Генератор потрібен на випадок, якщо довго не буде світла. Зможемо підзарядити пристрої. Час від часу ми його перевіряємо.

— Підвал замикаємо, — знімає з цвяшка ключ 80-річна Алла Павлусенко. — Ми звикли до постійної повітряної тривоги. Я думала, у нашому підвалі криси живуть. Боялася заходити. Аж ні, чистенько, — робить екскурсію. — У мене там балконна і віконні рами стоять, — відмикає замок на металевих дверях. Вікно з металевими гратами. У підвалі є навіть матрац з постільною білизною. — Скоріш всього, хтось з мешканців спускався.

— Сусіди сидять на першому поверсі, — продовжує Олександра Бурая. — А якщо дуже гучно, ідуть в укриття «Епіцентру». Воно нове, сучасне і безпечне. Там і ночують.

— І в наш підвал ніхто не ходить, — приєднується до розмови 35-річна Інна Дубинська, продавчиня в магазині. Живе в багатоповерхівці на Всіхсвятській. Приїхала з іншого району купувати балконну раму в Алли Павлусенко. — Під час бойових дій мешканці укриття облаштували. А ми поїхали жити до батьків. У них квартира на першому поверсі. З неї є вихід у погріб. Сиділо там шість чоловік: племінниця, свекруха, свекор, я, син і чоловік.

— Якби треба було здати гроші на покращення укриття, здали б?

— Почекайте, а де гроші з державного бюджету? Під час загрози обстрілів ховаємося в коридорі, між двох стін. Коли шахеди залітають у місто, виходимо до ліфта. Розуміємо, цього не досить. Коли почало прилітати по Чернігову, знову поверталися до батьків. На нашому шостому поверсі не почуваємося в безпеці.

Вогнегасники, біотуалети, ліхтарі, аптечки…

— У рамках Програми удосконалення мережі найпростіших укриттів та за кошти міського бюджету у 2022 році до укриттів Чернігова передали 770 генераторів, 637 біотуалетів та сім тисяч лавок, — перераховує Тетяна Корж, речниця управління житлово-комунального господарства Чернігівради. — Їх передали чотирьом комунальним підприємствам, що є управителями багатоквартирних житлових будинків: КП «Новозаводське» та іншим. Вони роздали своїм будинкам, ОСББ.

У 2023 році виконком міськради передав: 2004 штикові лопати з рейкової сталі, 1951 будівельний лом, 2004 пилки по дереву, 1951 ножівку по металу, 2004 сокири, 9486 одиниць пластикової тари, 507 біотуалетів, 2005 перезарядних ліхтарів, 2025 аптечок. 17 жовтня 2023 року на виконкомі погодили передачу 3358 вогнегасників.

Загалом у рамках програми — на суму 42 мільйони 975 тисяч гривень.

На обліку у фонді захисних споруд цивільного захисту Чернігова перебуває, за даними міськради, 101 захисна споруда цивільного захисту (100 сховищ та протирадіаційне укриття (далі — ПРУ) та 955 найпростіших укриттів.

Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець, фото авторки

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.