Зниклу бабусю на Чернігівщині люди шукали пів доби, а собака бордер-колі знайшла за 3 хвилини

На фото Софія Полякова і її рятівниця Корі

Понад пів доби у Гмирянці Ічнянської громади (Прилуцький район) люди шукали 84-річну Софію Полякову. А собачка Корі породи бордер-колі знайшла її за 3 хвилини.

Софія Олександрівна — після інсульту, має провали в пам’яті. Її зникнення з дому рідні помітили в п’ятницю, 19 грудня, близько 17-ї години. Допис Руслани Новак про пошук бабусі у фейсбуці побачили і в розпліднику бордер-колі «Cheerful breeze» («Веселий вітерець»), що в селі Сваричівка цієї ж громади.

— Пошуково-рятувальна робота — це для мене поклик душі, — говорить власниця розплідника 53-річна Любов Панич, якій із десятьма підопічними допомагає невістка Надія. — Я маю диплом рятувальника-кінолога, пройшла відповідне навчання в Кінологічному центрі ДСНС України в Ромнах Сумської області ще зі своєю першою бордер-колі Джессі. Зараз у нас є шість пошукових собак, які працюють за різними напрямками. І ми ще в п’ятницю ввечері запропонували родичам зниклої свою допомогу. Нам відповіли, що з Прилук уже прибув поліцейський кінологічний розрахунок і почав працювати. Ми залишили свої контакти й були готові виїхати за першим викликом.

Наступного дня о 8:30 нам зателефонували і сказали, що пошуки результатів не дали. Кірка льоду на лобовому склі нашого «Опелька» зводила шанси знайти бабусю живою до мінімуму…

Нам знадобився час на дорогу (між нашими селами близько 25 км) і на певні підготовчі ритуали для собак в обраному нами ментрейлінгу — розшуку людини за її індивідуальним запахом. Це надівання шлейки, знайомство з усіма запахами на місці старту, отримання потрібного запаху від речі людини тощо. Близько 10-ї години ми почали пошуки зниклої.

Вийти з двору вона могла або на вулицю, де прямо під двором проходить шосейна дорога Ічня — Прилуки, або через хвіртку на город. Вирішили почати з городу.

Першим вирушив Ламанш. Це був його перший пошук, і він не увінчався успіхом — я повернула пса в машину.

Другою пішла Корі (Кориця). Її старт був таким же самим — через город, уздовж кукурудзи, але в кінці вона впевнено повернула праворуч, а не ліворуч, як Ламанш. Мабуть, він збився на сторонній запах. Пройшовши метрів 20, Корі різко стрибнула вліво і буквально потягла мене через хащі вниз до очерету біля річечки. За якихось 10 метрів я побачила за деревом на землі людину. Вона лежала в незвичній позі з піднятими руками. Перша моя думка була: «Нежива, замерзла». Але раптом жінка заворушилась, спробувала повернутися.

Її родичі, які йшли з нами, допомогли підняти бідолашну. Вона була дуже виснажена і не могла пересуватися навіть зі сторонньою допомогою. Я під’їхала своїм «Опельком» якомога ближче. Врятовану обережно поклали в машину. Корі сіла поряд із нею. Треба було бачити, як вона тішилася, коли знайшла бабусю: бігала, стрибала, загравала з людьми — перейняла наші радісні почуття.

Ми довезли бабусю до шосе, де її забрала машина швидкої допомоги в лікарню.

Софію Олександрівну оглянули і того ж дня відпустили додому. Слава Богу, обморожень у неї не виявили.

— Це просто диво, що бабуся вижила в таку погоду! Мабуть, її врятувало те, що вона була добре вдягнена, — припускає Любов Панич. — Корі вісім років, для неї це вже другий порятунок людини. Кілька років тому ми з нею знайшли зниклу 25-річну дівчину, у якої були проблеми з психікою. Батьки шукали її майже добу, думали, що вона пішла в ліс, але ні — сиділа в полі соняшнику недалеко від села. Ніхто там і не дивився, а Корі за 20 хвилин знайшла. Так само й цього разу Корі відчула те, чого не бачили люди. Для пошуку бабусі їй знадобилося всього три хвилини.

А в нас іще є собака Вікі (Вікторія), яка спеціалізується на іншому виді розшуку людини в природному середовищі: вона йде не на індивідуальний, а просто на людський запах і реагує на сидячого або лежачого. Думаю, якби я пустила першою її, то Вікі впоралася б за хвилину, адже бабуся була настільки близько — буквально за городом, менш ніж за 200 метрів від дому.

— Від нашої родини безмежна подяка пошуковцям! — говорить Руслана Новак. — Нехай їхні чотирилапі друзі не хворіють і ще допомагають рятувати інших!

Любов Панич запевняє, що вони завжди готові виїхати на допомогу в пошуку зниклих людей.

Ці послуги безкоштовні. Звертайтеся.

Джерело: газета "Гарт", Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.