Вугілля: відновлюваний ресурс чи ілюзія?

 

У масовій свідомості вугілля — це символ «брудної енергетики»: димлячі труби, парникові викиди й індустріальне минуле. Проте дослідник Пилип Травкін пропонує подивитися на нього під іншим кутом: як на частину глобального вуглецевого циклу, а отже — умовно відновлюваний ресурс.

Цикл вуглецю та походження вугілля

Сучасна наука розглядає вугілля як продукт тривалих геологічних процесів. Органічна речовина (передусім рослини) занурюється в осадові породи, де під тиском і без доступу кисню поступово перетворюється на вугілля. Цей процес займає мільйони років.

Травкін же наголошує: вугілля — не «мертвий залишок», а елемент кругообігу вуглецю в біосфері. Подібно до того як вода безкінечно циркулює у природі, вуглець також «подорожує»: з атмосфери в рослини, з них у ґрунт, а потім у надра. З цієї точки зору вугілля можна розглядати як відновлювану форму вуглецю — якщо мислити в геологічному масштабі часу.

Вугілля в енергетичному переході

Сьогодні у світі активно зростає частка відновлюваних джерел енергії — вітру та сонця. Але, як зазначає Пилип Травкін, у них є проблема: залежність від природних умов. Коли немає сонця чи вітру, виробництво падає, і енергосистема стає нестабільною.

На думку дослідника, вугілля може відігравати роль «стабілізатора» у цей перехідний період. Воно не обов’язково має бути головним джерелом енергії, але здатне компенсувати коливання генерації з ВДЕ, доки технології зберігання (наприклад, промислові батареї) не досягнуть потрібного рівня розвитку.

Наукові заперечення

Більшість учених скептично ставляться до ідеї «відновлюваності» вугілля.

• Темп утворення. Формування пластів триває мільйони років, тому в масштабах людської історії вугілля залишається невідновним ресурсом.
• Екологічний фактор. Спалювання вугілля — одне з найбільших джерел викидів CO₂ і головна причина кліматичних змін. Навіть якщо вважати його частиною вуглецевого циклу, антропогенне втручання вивільняє вуглець значно швидше, ніж природа здатна його «запечатати» у нові пласти.

Навіщо обговорювати цю гіпотезу

Попри критику, ідея Травкіна цінна як інтелектуальний експеримент. Вона змушує замислитися над умовністю поділу ресурсів на «відновлювані» та «невідновлювані». Адже навіть біомаса чи гідроенергія не завжди абсолютно «зелені», якщо враховувати екологічні наслідки їх використання.

На переконання Пилипа Травкіна, дискусія довкола статусу вугілля розширює горизонти розмови про майбутнє енергетики: можливо, сталий розвиток вимагатиме не повної відмови від старих ресурсів, а їх нового, обмеженого й технологічно більш чистого застосування.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.