За те що вбив дружину гранатою Олександр Риндіч сидітиме 15 років

Трагедія сталася у Семенівці (колиш­ній райцентр, нині а скла­ді Новгород-Сіверського району) ще вісім місяців тому. А днями 47-річному Олександрові Риндічу ви­несли вирок. Справу роз­глядав Корюківський рай­суд.



До того як скоїти непо­правне, Риндіч працював водієм Семенівської пожежної частини. Був старшиною служби ци­вільного захисту. 1 жов­тня 2022 року близько де­сятої вечора Олександр на­підпитку приїхав додому до колишньої цивільної дружи­ни — 45-річної Валентини Кобрик. Окрім неї у будин­ку були ії повнолітній пле­мінник Валерій Оганесян і 9-річний син Валентини і Олександра. Вони й стали головними свідками у спра­ві.

На суді Валерій розпо­вів, що того дня був у Семе­нівці по роботі і зупинився в тітки переночувати. Та при­готувала вечерю, і вони вже збиралися сідати за стіл, аж тут Валентині зателефо­нував Риндіч і сказав: “За­раз приїду — буде боляче. Не чіпай дитини!” Валерій знав про напружені стосун­ки тітки з чоловіком і про те, що вони із серпня мешкали окремо. До того ж Валенти­на раніше показувала пле­мінникові свою переписку з Олександром у вайбері, де той погрожував їй відібрати будинок і гараж. Тому пле­мінник і не здивувався що після дзвінка колишнього чоловіка тітка вийшла у двір і замкнула хвіртку. Риндіч приїхав хвилин за десять. Перелазити через паркан йому не довелося бо хвірт­ку на прохання батька віді­мкнув син. Після цього Ва­лентина вийшла на поріг і го­ворила з Олександром. Про що, вже не розібрав. А потім почув ніби щось гупнуло. І за мить побачив Олександра - той зайшов у хату і зразу пі­шов на кухню, було помітно, що п'яний. А ще в очі кинуло­ся, що тримає праву руку в кишені кофти.

На кухні Олександр вмостився за стіл. Вален­тина сіла навпроти, а Вале­рій — збоку між ними. Син подружжя був у коридорі. В якийсь момент Риндіч ді­став із кишені гранату і став висмикувати чеку. Однак йо­му це не вдавалося.

“До цієї гранати я поставився несер­йозно. Думав, що то муляж”, сказав на суді Валерій і вирішив залишити пару наодинці — щоб поговорили віч-на-віч. Та тільки-но він зачи­нив собою двері кухні, як пролунав вибух. Ударною хвилею Валерія відкинуло й оглушило. Не бачачи ні­чого перед собою, він пішов просто на світло. Опинився у дворі. Потім став телефо­нувати в поліцію, родичам і хутко пішов до школи, де до­мовився зустрітися з одним із родичів. Удвох вони повернулися на місце трагедії. Там уже була “швидка”. Ме­дики якраз забрали з хати ті­ло Валентини (вона загинула на місці), а Олександра ніде не було. Як виявилося потім він, кинувши гранату, пригнувся, тому відбув­ся незначними тілесними ушкодженнями і контузі­єю. Сів у машину і поїхав до болота. Там поліцейські його й знайшли.
Син Валентини і Олек­сандра дав показання ще під час слідчого експеримен­ту (його провели в середи­ні жовтня 2022-го), тому на суді переглянули відеозапис. Хлопчик на камеру розказав, що ввечері йому зателефонував батько і попросив відімкнути хвіртку. Він послухався. Зайшовши у двір, тато сказав що завжди його любив, попрощався і промовив: “Бери гроші (які Олександр ховав у гаражі. - Авт.) і тікай“. У цей момент на поріг вийшла мама. Бать­ко відштовхнув її і зайшов у дім. Вона пішла слідом. Він (хлопчик) теж зайшов у хату і сів у коридорі на дивані. Чув, як мама запитувала батька: «Чого ти до нас прийшов? Щоб лякати гранатою?» Потім із кухні вийшов Ва­лерій, а за мить — гахнуло. Заходити туди він (хлопчик) побоявся, тож подзвонив своєму дядькові й попросив викликати - «швидку», поліцію і рятувальників. А сам пішов у гараж, узяв гроші і побіг до сусідів.

Слідчі інкримінували Олександру незаконне поводжения з боєприпасами (ч. 1 ст. 263 ККУ) й умисне вбивство. Вчинене способом, небезпечним  для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 СТ. 115 ККУ). Остання стаття особливо тяжка. Вона передбачає від 10 до 15 ро­ків тюрми, або ж довічне ув'язнення. На суді обви­нувачений визнав вину частково. Мовляв, не збирався вбивати Валентину, а хо­тів тільки налякати її, гра­нату знайшов у лісі під час прогулянки. Подумав, що то муляж, і сховав у гаражі ко­лишньої дружини. А взяв її, коли приїхав до Валенти­ни і син впустив його у двір (утім, за версією поліції, обвинувачений придбав РГД-5 у невстановленої особи і того дня привіз її з собою).

Олександр визнав, що після роз­ставання з дружиною пере­писувався з нею у вайбері і пояснив: був конфлікт, бо Валентина забрала в малого телефон. Через це і вирі­шив приїхати та з'ясувати, чому вона кривдить дитину. Та відповісти на запитання, навіщо вирвав чеку з грана­ти, Риндіч так і не зміг. На­томість запевняв, що не ки­дав гранати в бік дружини, а просто поклав м на стіл по­ряд із собою, а вона вибух­нула. Коли оговтався, то був у крові, нічого не чув. Проте зізнався, що допомоги Ва­лентині не спробував надати, а просто вийшов із бу­динку і поїхав машиною до болота.

Слідство ж встановило що насправді мотивом роз­прави були ревнощі. Це випливало з переписки, що збереглася в телефоні Олександра. До того ж про по­грози саме на грунті ревно­щів суддям розповіли сестра загиблої, племінник і сусідка з якими Валентина ділилася особистим. Тому до слів Риидіча про те, що він нібито не мав наміру вби­вати, суд поставився кри­тично На те, що це неправ­да, вказували й інші факти: по-перше, він попрощався з сином, а по-друге — умисно зняв запобіжне кільце грана­ти. Отож суд визнав Олек­сандра винним за обома статтями за сукупністю призначив йому 15 років тюрми та позбавив його звання старшини. Крім то­го, задовольнив цивільні по­зови сестри покійної та її ма­тері, їм Риндіч має виплатн­ій відповідно 800 і 700 ти­сяч гривень (хоча мати просила 999 тис. грн.).
Учора (15 червня — Авт.) я був в Олександра в СІЗО. Вирішили, що подаватимемо апеляцію, — сказав нам у коментарі адвокат за­судженого Микола Кашу­ба.
Тож Чернігівський апе­ляційний суд може змінити вирок як у менший бік, такі в більший. Або ж залишити таким яке.

Юрій НІКІТІН, газета “Гарт” від 22.06.2023

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.