Цей примітний, схований у тіні ялин будиночок, за адресою Шевченка, 54, споруджений не пізніше 1907 року і, за наявними документами, належав Євдокії Іванівні Свечиній. Коштував величезну суму, як на той час, - 7,5 тисяч рублів.
У 1911 році господиня продала дім козаку Івану Васильовичу Свідерському. Того ж року Свідерський, не виключено, що задля полегшення оплати немалих податків з домоволодіння, здав частину будинку в оренду повітовому поліцейському управлінню, яке проіснувало тут до революційних подій 1917 року.
У чернігівському архіві зберігся договір оренди цього будинку під Чернігівське повітове поліцейське управління. На той час нічого дивного не було в тому, що певні державні, міські та інші владні установи орендували для себе приміщення у приватних власників.
Цікаво те, що власник зобов’язувався своїм коштом переобладнати приміщення під потреби поліціянтів. У решті кімнат мешкали господарі, і фактично вони одне одному не заважали, тому що будинок було обладнано так, аби поліцейське управління могло працювати тут повністю автономно.
Після революції будинок залишався житловим, а з 1944 по 1978 рік тут розміщувалася експозиція історичного музею, присвячена революції та Другій світовій війні.
Після переїзду музею до іншого приміщення у будівлі до початку 1980-х був дитсадок, згодом – методичний центр.
Сьогодні будинок є частиною обласної бібліотеки для юнацтва.
Будинок визнаний пам’яткою архітектури місцевого значення, вважається одним із вишуканих зразків дерев’яного модерну в Чернігові. Насправді цей дім значно виходить за рамки стилю модерн, поєднуючи у своїй оздобі багаті народні традиції, що неважко помітити у приголомшливому плетиві у піддашку ганку та оформлених квітковими мотивами сандриках вікон.
Будиночок зведено за принципом всефасадності – він мав оздоблення з усіх сторін.
Увагу привертає незвично багато консолей, які підтримують піддашок по всьому периметру будівлі. У центрі, над кованим ажурним ганком, консолі подовжуються.
Особливо цікаві складані віконниці, кожна з яких виготовлена з п’яти окремих об’єднаних частин. У розкладеному вигляді віконниця нагадує гратки. Проте, якщо її скласти, п’ять частин перетворюються на три прикрашені рослинним орнаментом деталі.
Вартою уваги є також форма даху. Він виконаний із заломом, що дещо нагадує вигадливий каптур, під яким ховається будинок.
Особливої автентичності будинку надає фарбований бляшаний дах. Саме таке оригінальне покриття застосовувалося майстрами століття тому, що й дозволяє говорити про виняткове збереження цієї будівлі. Тож ми бачимо її такою, як і наші предки на зорі ХХ століття.
Сюжет телеканалу «Дитинець»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.