На околиці Коропа, недалеко від дороги Короп-Тарасівка, вже рік працює приватна бойня. Підприємці викупили приміщення і відновили підприємство майже з нуля.
Машина з худобою заїхала у двір. Прийомне відділення. Ветлікар перевірив документи — все гаразд. Тут же поруч і біотермічна яма для каниги. (Так красиво називають вміст коров'ячих кишок. І свинячих теж.) Запаху майже не відчуваєш. Більше хлоркою віддає.
— Яма бетонна, глибина — п'ять метрів, — пояснює співзасновник Максим Саченко. — Спочатку туди скидають канигу, а зверху — спеціальний розчин. Потім — бетонні плити. Все це хлоркою засипають. Згодом, спецмашинами це вивозиться на скотомогильники.
У кузові — корови та бик. На довгій мотузці, що намотують навколо рогів, тварин по одній виводять.
— Му-у-у... — реве корівка і впирається. Її не б'ють. Бо від ударів лишаються синці, і м'ясо негарне буде. Поганяють електропастухом — невелика палиця, схожа на міліцейський кийок.
Корову важать. Оглядає ветеринар. Якщо здорова, то — на бойню. Щось негаразд — у карантинне відділення. Тварину заводять у загорожу — забійний бокс. Стінки — металеві дроти. Перед цим підлогу щедро поливають з крана, щоб струмом пройняло все тіло. Це у приміщенні забійного цеху.
Електростек (довга палиця) направляють у голову тварині. Раз — ноги підгинаються. Корова падає.
— Для кожної тварини свій розряд, — пояснює директор Анатолій Макуха. — Для корів — один, для свиней — інший. На пристрої усі показники є. Не переплутаєш.
Один тримає голову. Другий ріже в ділянці шиї.
— Це процес знекровлення, — пояснює ветлікар Віктор Матвієнко. — Серце тварини скорочується, і кров виходить. М'ясо потім буде світлішим. Ось тут, бачите, спеціальний стік для крові.
Корова хрипить. Дриґає ногами. Один раз намагається підвестися. Дарма. Так проходить 10-15 хвилин.
— У нас жінки раніше тікали, щоб нічого ,не чути. Зараз уже звикли, — пояснює Анатолій Федорович.
— Вони вам уночі не сняться? — запитую забійників.
— Ні, — знизують чоловіки плечима.
— Я спочатку напивався заспокійливого на ніч. Так і спав. А зараз нормально, — говорить Андрій Погорілко, забійник.
— Де вчилися?
— Де ми там училися. Я раніше охоронцем працював, — говорить Андрій. — А Володя у пожежній частині, начальником зміни.
— Був тут у нас Василь. Він усіх і навчив. Майстер.
Відрізають голову і вішають на гачок. Тушу кладуть на металеву підставку. Білують.
— Ножем не знімають усю шкіру, — каже Анатолій Федорович. — Бо порізи будуть. І м'ясо вже не тієї категорії.
Шкуру відносять у шкуро-солильне відділення.
— Замовлення на шкуру є, — говорить співзасновник Володимир Прокопенко.
— Проте ціна впала з 8-10 гривень до 2. Приймають в основному шкури корів, а от на свинячу попиту нема.
Печінка, селезінка, легені, — усе це переробляється і зберігається окремо.
— Гр-р-р-гр-р-р, — великою електропилкою забійник розпилює тушу тварини. Потім напівтуші охолоджують і відправляють до морозильної камери.
Після кожної тварини приміщення ретельно вимивають.
— А як же інакше? Потім ту кров зубами не відгризеш. Та й тварина на запах не піде. І чисто має бути. Миємо і дезінфікуємо приміщення у кінці кожної зміни. А від мух скрізь у тарілках стоїть спеціальний жовтий порошок. — Камери у нас сучасні, німецькі, — говорить Володимир Олександрович.
Після цього м'ясо йде на продаж.
— Працюємо на замовлення. Худобу купуємо у людей. Є свій транспорт. Можемо самі забрати.
— А хтось приводив тварину просто заколоти і м'ясо забрати? Скільки це коштує?
— Такого ще не було. Але підприємство готове приймати і таких клієнтів. Є усі можливості. Забивати можемо будь-яких тварин: і кіз, і баранів також.
У планах — цех напівфабрикатів, розділочний та обвалочний. Були б гроші.
Довідка:
Назва підприємства – ДП «Коропм'ясо» ТОВ «Гарантосервіс»
Форма власності –приватна (співзасновники – Володимир Прокопенко, Максим Савченко)
Директор – Анатолій Макуха
Кількість працівників – 16
В області працює дев'ять боєнь – Новгород-Сіверська, Семенівська, Борзнянська, дві у Варві, Сосницька, Куликівська, дві у Прилуках. Добре об лаштована бойня – хороша якість м'яса.

Електрошок

Розпилюємо

Білуємо

Робітниця субпродуктового відділення Надія Костюченко

Максим Саченко і Володимир Прокопенко
Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №36 (1216)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: бойня, тварини, Марина Забіян