Діти Чорнобиля

Це словосполучоння останніми роками набуло сталості. Бозліч фонді я, комі готів, благодійних організацій взяли його за назву, під чого дощо знівелювався основний зміст поєднання слів „діти" і „Чорнобиль". Слів, які абсолютно но хочоться с гавити в один ряд. Чорнобиль — це трагедія, сльози, смерть; діти ж — радість, сміх і життя.



Але доля поєднала ці поняття, і майбутнє дітей Чорнобиля, їхніх дітей, онуків і правнуків затьмарила чорна радіаційна хмара.

Семенівський район — один із найвіддаленіших від ЧАЕC, але, за фатальним збігом обставин, після вибуху його накрила чи не найбільша радіаційна хвиля, із 81 населеного пункту району 55 опинилися в зоні радіоактивного забруднення. 14 із них віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, 41 — до зони посиленого радіологічного контролю. Сьогодні із 21 тиортчі жителів району 13072 вважаться постраждалими від аварії на ЧАЕС, ІЗ них 2938 — діти. Вони народилися вже після катастрофи. А скільки таких, кому тоді, у 1986-му, було по 2, 3, 4, 5 років! Заразім відповідно по 22,23,24, 25, вони стають батьками, але чи здатні ці молоді люди народити здорових дітей? Запитання риторичне.

Те, що діялося о Семеиівці одразу після вибуху на ЧАЕС, наг а дувало страшний сон. Щодня до районної дитячої поліклініки батьки приводили по 200 і більше дітей з одними й тими ж самими скаргами: головний біль, підвищена температура, слабкість. Розповідає дільничний педіатр Єлизавета Борисевич:

— Тоді стояли спекотні дні, суховій, і ми пов'язували ці симптоми з перегрівами, сонячними ударами. Хоча ситуація, звичайно, викликала тривогу, бо хворих діток було дуже багато — як ніколи. Про Чорнобильську аварію ми знали, але не надавали цьому ее ликого значення. Обстановка була жахлива, про реальну небез пеку людей ніхто не попередив, школярів цілими класами відправляли в колгоспи перебирати картоплю. Це вже потім, коли нарешті забили на сполох, всі діти району пройшли обстеження, і з'ясувалося, що істинною причиною їх нездужання був „йодний удар" (потужний викид коротко-житніх ізотопів радюак тивного йоду — Авт.).

— Які наслідки він мав?

— Зараз ці діти уже самі стають батьками і здорових вони не народжують. У 5-6 років у більшості їхніх діток ми виявляємо якусь патологію. Раніше діти такого віку не знали, де у них серце, де печінка, де шлунок. Тепер знають. Холецистити, гастрити, гастродуоденіти зустрічаються в дітлахів дуже часто. Немало й он-козахворювань, минулого року від гострого лейкозу у нас помер 8-річний хлопчик. У підлітків часті анемії, вегето-судинні дистонії. Чого можна чекати від них у майбутньому?

Слова Єлизавети Іванівни підтверджує і районний педіатр Таїса Іваненко:

— На сьогодні в районі визнано здоровими лише 240 дітей, це 9,1% від загальної кількості. Для порівняння: у Прилуках цей показник дорівнює 20%, у Барві — 23%, у Носівці — 25%. Серед дитячих захворювань на першому місці — захворювання органів дихання, на другому—ендокринної системи та органів травлення, на третьому — захворювання крові та кровотворних органів. У нас дуже складна демографічна ситуація, в районі щороку помирає близько 600 чоловік, а народжується все менше — у 2004-му році — 169, у 2005-му — 137. Двічі на рік все населення Семе-нівщини проходить обстеження. Дітей направляємо на оздоровлення. Минулого року в санаторіях і оздоровчих закладах побували 826 наших дітей.

До речі, Таїса Борисівна — родом з Донецька, там у 1986 році закінчила медичний інститут і одразу ж, як і десятки її однокурсників, була направлена на роботу в постраждалий район. І, хоча відтоді не раз поривалася покинути все і поїхати на батьківщину, все ж зосталася і вже 20 років працює районним педіатром. А ось завідувач дитячого відділення Семенівської ЦРЛ Юрій Грє-шилов, навпаки, тривалий час жив у Молдові, а рік тому переїхав у Семенівку, звідки родом.

— Якщо порівнювати стан здоров'я дітей у Молдові і в Україні, то тут дитяча захворюваність набагато вища, — говорить лікар. В українських дітей дуже низький імунітет, і, очевидно, це пов'язано з чорнобильською катастрофою. Діти ослаблені, часто хворіють. Буває, виписуємо з лікарні, а через 2-3 тижні ця дитина знову опиняється у нас. Навіть простудні захворювання лікуємо антибіотиками. Причому в основному хворіють маленькі діти — саме ті, які народжуються від постраждалих мам. Стан здоров’я цих малюків залишає бажати кращого. Ні, якщо їх оздоровлювати, забезпечити їм повноцінне білково-вітамінне харчування, давати препарати, що підвищують імунітет, усе це поправно. І все, що вимагається від медиків, ми робимо, але чи в змозі батьки дотримати усіх цих умов — тут є великі сумніви.

Разом із Юрієм Владиславовичем ми пройшлися коридорами його відділення. Зазирнули і в палати. Побачене вразило: старі металеві ліжка, плитка на стінах обпала. Виявляється, ремонт у лікарні не робився вже близько 20 років (!). В одній із таких палат лежить і 6-річна семенівчанка Юля Грищенко (на знімку). Її мама Наталія має статус пост-раждалої від аварії на ЧАЕС, на момент трагедії їй було 6 років? „До аварії я не хворіла взагалі, — розповідає Наташа. — Після неї стала часто хворіти, кілька разів лежала в лікарні. Тепер ось лежимо з донькою. Вже 5 днів у неї тримається висока температура. Кілька разів ми викликали „швидку” і врешті-решт нас поклали в лікарню”. А в Юлі нібито не такий уже й страшний діагноз — ГРВІ, а протікає захворювання тяжко...

Ось така невтішна картина дня. І покращення її навряд чи варто очікувати. На думку спеціалістів, рівень пов’язаної з Чорнобилем захворюваності зростатиме упродовж 7-10 наступних поколінь. І чим далі аварія відходить у минуле, тим більшою стає небезпека викликаних нею мутацій, які можуть негативно позначитися на здоров’ї майбутніх поколінь. Досить песимістично налаштовані і семенівці, багато хто називає свій район безперспективним і приреченим.І все ж надія вмирає останньою, тому хочеться і треба вірити в краще, бо нічого іншого нам не залишається.

Валентина Євтушенко, «Гарт» №17 (2249) від 27 квітня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.