Кіно буде!

В Ядугах Борзнянського району живе родина Анатолія та Людмили Марченків. Обоє — кіно-механіки: Людмила Василівна демонструє фільми в місцевому Будинку культури, а Анатолій Андрійович у Борзнянському кінотеатрі „ Промінь”.



У далекому 1977 році, коли Людмила лише закінчила десятирічку, її майбутній чоловік уже крутив кіно в селі. А вона, закохана в нього, а ще в техніку, частенько прибігала в кінобудку: придивлялася до роботи, допомагала стежити за апаратурою.

— Тоді сільські клуби були облаштовані кінопроекторами, які працювали на так званих вугликах, або лампах, що мали катод і анод, — згадує Людмила Марченко. — Потрібно було стежити, щоб відстань між ними залишалася однаковою. Прокрутиш дві-три частини кінострічки і міняєш вуглики.

Побралися, коли Людмила тільки-но отримала атестат про закінчення школи. Постало питання: де ж працювати? Поїхало подружжя до райцентру. Дівчина познайомилася з керівництвом Борзнянсь-ких кіномереж. Там їй запропонували вчитися на кіномеханіка. Опановувала ази професії спочатку в Борзні, потім у Чернігові. Отримала категорію і нелегально працювала помічником Анатолія, адже наприкінці 70-х в Ядутах було два кіномеханіки — Анатолій Марченко і Микола Романенко. Тож як не мріяла Людмила стояти поруч з чоловіком повноправним напарником — не виходило. Довелося йти на посаду лаборанта в Яду-тинську середню школу.

— Там спеціальність кіномеханіка мені ще й як знадобилася, — продовжує Людмила Василівна. — У школі я демонструвала дітям на „Україні-4 ", а потім на "Факелі" навчальні фільми. Деякий час там були організовані кіносеанси, аби дітей не вести до клубу. У 1996році Микола Лукич Романенко пішов на заслужений відпочинок, тож я перейшла на його місце. Так стали працювати вдвох з Анатолієм. На той час у Будинку культури вже встановили нове сучасне обладнання — кінопроектори 23 КПК. Ці апарати працюють на ксенонових лампах, які виготовлені з кварцевого скла і витримують високий тиск.

Молоді в Я дугах небагато, особливо взимку, а люди старшого покоління сидять біля екранів телевізорів. Побудований з радянським розмахом, Будинок культури не опалюється. А апаратуру при такій низькій температурі експлуатувати не можна.

— Колись була зовсім інша ситуація, — каже Анатолій Андрійович. — Люди залюбки ходили в кіно. Особливою популярністю користувалися індійські стрічки. У нас у 80-х роках вихідним був лише понеділок. Щодня організовували по два сеанси: дитячий і дорослий.

А якось зі мною у 90-х трапився казус. Привезли з Борзни фільм удвох ящиках. А нам з восьми років допомагає син Сашко. Людмили саме не було, тож крутили кіно вдвох. У кінці сеансу Сашко питає:

— Ти знаєш, що ми наробили?

— Що?

— Ми показали половину з одного фільму, а половину з іншого. Виявилося, що в Борзні стрічки переплутали, але цікаво, що глядачі нічого не помітили, бо, на диво, в обох нудних фільмах грали одні й ті ж актори. (А може, просто не сказали. — А. Д.).

А що тепер? Справжній кіносезон розпочинається у селі з березня і триває до кінця літа.

Три літні місяці в Ядутинському таборі відпочинку „Десна” оздоровлюються діти з усього району. Два рази на тиждень для малюків демонструються казки, мультфільми. У дітлахів е перевага: репертуар замовляють вони — потрібні фільми можна виписати за каталогом, буває, кінострічки доставляють з обласного центру рейсовим автобусом. Дорослий квиток коштує 1 гривню, а дитячий 4- 50 копійок.

... З часом посаду одного кіномеханіка в Ядутах скоротили. Довелося Анатолію Андрійовичу шукати роботу в райцентрі. Щодня добирається туди велосипедом. Коли сильні морози, то ночує у кінотеатрі. Інколи привозить двоколісним до села кінофільми. Одного разу в темряві його не помітив п'яний мотоцикліст... Тоді все обійшлося.

— Я хотів було розрахуватися з роботи, та немає ким мене замінити. А у Борзні до цього часу люблять індійські фільми. Все-таки тема романтичного кохання вічна. Ось і нас кохання поєднало на все життя одне з одним, а ще з кіно.

P.S. На сьогодні у Борзнянському районі працює лише п'ять кіноустановок. За словами директора комунального підприємства „Чернігівкіно” Івана Нетреби, нині на Чернігівщині діє 142 кіноустановок. Ще десять років тому їх було 1200. Зовсім не крутять кіно у селах Носівсько-го, Ріпкинського та Сосницького районів.

Андрій Димич, «Гарт» №16 (2248) від 20 квітня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.