Так сумно, що хочеться палити...

10 лютого в Турині стартували XX зимові Олімпійські ігри. Для українських олімпійців важливо довести, що провал нашої збірної на попередніх іграх в Солт-Лейк-Сіті, коли спортсмени не здобули жодної медалі, - лише прикрий промах. Правда, зробити це поки що не зовсім виходить.

На змагання поїхали 53 спортсмени. Це найнижчий показник для нашої збірної за всю історію «незалежних виступів». Українці беруть участь в 10 видах спорту.

Стимулом для наших спортсменів мало бути те, що за золоту медаль держава пообіцяла 100 тис. доларів, за «срібло» — 75 тис. доларів, за «бронзу» — 50 тисяч. Окрім цього, офіційний спонсор Національного олімпійського комітету — компанія UMC—заявила, що виплатить «золотим» медалістам по 100 тисяч гривень, по 75 — за друге і по 50 —за трете місця. Ще один спонсор НОК — банк «Родовід» — обіцяв ощасливити кожного «золотого» медаліста 20 тисячами доларів.

Ну і традиційно мер Києва Олександр Омельченко пообіцяв кожному олімпійцю, який привезе додому медаль, квартиру у столиці.

Зимові види спорту в Україні ніколи не були «коньком». Правда, вважається, що у нас завжди були сильні спортсмени-біатлоністи. Але як можна розраховувати на високі місця на будь-яких змаганнях, якщо відповідних умов для тренувань в нашій країні і дотепер немає?

Тому в Турині на медалі в цьому виді змагань ми не розраховували. Але на шостий день ігор Лілія Єфремова все ж таки завоювала бронзу в гонці на 7,5 км. До речі, Єфремова — росіянка. Проте до збірної Росії потрапити вона так і не змогла. Після цього Лілія подалася шукати щастя до Білорусі. Але й там їй не пощастило ось зараз саме вона стала першою українською героїнею, що принесла нашій країні першу за останні 8 олімпійських років медаль...

На попередніх Олімпійсь ких іграх, окрім біатлону, ми розраховували на успіх в лижних гонках та фристайлі. Але розрахунки, як показала історія, не підтвердилися Найкращим результатом стало п’яте місце лижниці Валентини Шевченко. Тому на нинішній Олімпіаді прогнози були набагато скромнішими

Окрім біатлону, медалей чекали від танцювальної пари Олена Грушина - Руслан Гончаров. І надія справдилася: срібні призери нещодавнього чемпіонату Європи у Турині посіли третє місце.

Ну ось, власне, і все. Дві медалі - межа бажань. На більше нам в Турин і розраховувати не доводиться. Наша команда поки що діє за олімпійським принципом: головне не перемога, а участь. Що теж правильно, адже для багатьох наших спортсменів участь в Олімпійських іграх - мета всього життя. Хоча без віри в успіх чи варто виходити на старт?

«Гарт» №8 (2340) від 23 лютого 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.