Чернігівця побили «менти»

Надія Онищук

Днями за допомогою звернулася чернігівська пенсіонерка Надія Онищук. Жінка переконана, що її 46-річного сина Олександра Прудникова 19 липня побили працівники Новозаводського райвідділу ВС м. Чернігова і що він помер від отриманих травм. А оскільки у довідці про причину смерті лікар Обласного бюро судово-медичної експертизи Юрій Фененко вказав, що до смерті призвели "набряк головного мозку, психічні та поведінкові розлади внаслідок зловживання алкоголем", то Надія Василівна з таким висновком не погодилася й звернулася із заявою до прокуратури, і помічник прокурора Руслан Лащук виніс постанову про проведення повторного розтину, який призначили на 4 серпня.

— Не розумію, чому лікарі не взяли до уваги травм на тілі сина, — плаче Надія Онищук. — У нього правий бік розпух, на ногах і тулубі виступили гематоми. Обличчя почорніло. Перед смертю Сашко сказав, що його побили „менти". І ще сказав, що пішов до райвідділу за викликом і що його там змушували підписати зізнання у якомусь правопорушенні, але він відмовився, мовляв, я вже за ґратами побував і більше туди не хочу. Син  справді тринадцять років тому відсидів два роки за торгівлю наркотиками. Після  звільнення влаштувався працювати водієм, потім — вантажником на базу канцтоварів. Останнім місцем його роботи була будівельна організація. Проте будівництво заморозили й Сашко залишився без роботи. Із колишньою дружиною Людмилою вони жили окремо, та Олександр спілкувався із нею і з 27-річним сином Дмитром. А як він любив трирічну онучку Ірочку!
Надію Онищук здивував той факт, що дуже побитого Олександра „швидка" (близько одинадцятої) повезла не до лікарні, а додому.
— Синові стало ще гірше, йому вкололи якісь ліки. А на моє запитання, звідки вони забрали сина й чому не відвезли до лікарні, лікарі сказали, що він лежав навпроти Новозаводського райвідділу міліції поблизу будинку №22 на вулиці Пирогова. Це недалеко від нашого будинку, — говорить жінка. — Від госпіталізації Сашко начебто відмовився. Ще сказали, що треба викликати так звану кардіологічну спецбригаду. Через п'ятнадцять хвилин вона прибула й забрала сина до обласної лікарні.

Марина Деркач разом із своїм чоловіком Олександром бачили сусіда, коли його привезла „швидка".
— До нас прибігла Василівна, крикнула „Синові погано!" й побігла. Коли ми зайшли до їхньої квартири, мати поїла Сашка водою. Він був при свідомості. Мій чоловік підійшов до нього й, взявши за руку, спитав: „Хто тебе так побив?", а він і каже: „Менти". Не „міліція", а саме „менти". Права рука в Сашка розпухла. На лівій пальці були розплющені так, наче їх закладали у двері. Стали повертати Сашка на бік, а він почав втрачати свідомість. З рота пішла кров із піною. Очі закотилися. На мить він знову прийшов до тями й прохрипів: "Отут пече", — показав на правий бік. Ми підняли футболку, а там усе розпухло.
У складі бригади швидкої допомоги, яка 19 липня привезла Олександра Прудникова додому, був лікар Валерій Данильченко:
—  Сигнал про виклик надійшов з мобільного телефону до нашого диспетчера о 9 годині 47 хвилин. Телефонував дільничний інспектор Роман Овчаренко, який сказав, що знайшов чоловіка поблизу будинку №22 на Пирогова, мабуть, напідпитку, тому виїхала психоневрологічна "швидка", — говорить лікар. — На місці ми побачили чоловіка з численними гематомами. П'яним він не був, може трохи випивши, нормально спілкувався. Я запропонував йому поїхати до лікарні, але чоловік відмовився. А ось отримати першу медичну допомогу вдома погодився. Дорогою я спитав, хто його побив. Він відповів: „Менти". З дому ми викликали іншу бригаду, оскільки наша спеціалізація — психоневрологія — не дозволяє надати допомогу людині з такими травмами. Можливо, у чоловіка були відбиті внутрішні органи чи була серйозна травма голови.

Спецбригада з лікарем Галиною Данильченко прибула на Любецьку, 2 через п'ятнадцять хвилин після виклику.
— Олександр був уже в комі. Його стан я оцінила як термінальний, тобто він на той час був уже практично безнадійний, — говорить Галина Василівна. — Поставити правильний діагноз у такій ситуації неможливо, тому вирішили везти хворого до обласної лікарні. За майже п'ятдесят років медичного стажу я такі побої побачила вперше: від голови до п'ят все тіло Олександра взялося гематомами. Як лікар я можу сказати, що від побиття до появи гематом минуло не менш ніж три години. На той час дізнатися у пацієнта, хто його побив, було неможливо. Мати сказала, що міліціонери. Однозначно, що померти від білої гарячки він не міг, адже, за словами лікаря Валерія Данильченка, перед тим, як впасти в кому, він адекватно реагував на запитання, просив пити.
До лікарні разом із сином у кареті „швидкої" поїхала Надія Василівна, а Марина Деркач із чоловіком, її подруга Галина Гальчук, знайома Прудникових Олександра Лапко та адвокат Борис Юдін (його викликала Надія Онищук. — Авт.) поїхали туди маршруткою. У приймальному відділенні Олександра переклали на каталку, але до неврології довезти не встигли — він помер. — Коли ми поверталися з лікарні додому, — говорить Марина Деркач, — на мобільний Надії Онищук зателефонували із Новозаводського райвідділу, мовляв, треба зустрітися, бо проводиться незалежне розслідування. Під час зустрічі з міліціонерами вдома у сусідів я розповіла про все, що чула й бачила. З приводу того, що Олександр сказав, що його побили „менти", правоохоронці спитали: „Ви нічого не плутаєте?" „Ні, — кажу, — нічого, хлопці, не плутаю". Вони тоді чомусь Сашкову мобілку забрали й повернули її через тиждень, але вже всі номери й дзвінки були стерті. А судово-медична експертиза зробила з Олександра психічнохворого. Хоча він був цілком здоровою людиною. На обліку ані в психдиспансері, ані в наркодиспансері не стояв. Він дружив із моїм чоловіком, часто бував у нас вдома — дуже хорошим другом був.

У Новозаводському райвідділі кореспондентові сказали, що Роман Овчаренко зараз у відрядженні, повернеться в Чернігів лише наступного тижня, що це відрядження дільничного ніяк не пов'язане зі смертю Олександра Прудникова, бо було заплановане ще до 19 липня, і що Роман натрапив на Прудникова випадково, коли йшов на роботу. Зв'язатися з дільничним Овчаренком нам, на жаль, не вдалося — його мобільний не відповідає. Яким був Прудников в очах міліції, нам не вдалося дізнатися також ні в райвідділі, ні в опорному пункті.
А виконувач обов'язків начальника Новозаводського райвідділу ВС майор міліції Володимир Лугина будь-яку причетність своїх підлеглих до побиття Олександра Прудникова заперечує:
—19 липня у нас його не було. Як Прудников опинився на Пирогова, 22, я не знаю. Скоріше за все, він там пролежав побитий з ночі.
Надія ж Онищук каже, що, коли лягала спати, син ще був вдома, а коли прокинулася, його вже не було.
А пенсіонер Володимир Акимов, який мешкає у приватному будинку навпроти Пирогова, 22, розповів таке:
— Я встав о п'ятій ранку відчинити кватирку. У вікно побачив, що на вулиці лежить чоловік, а над ним схилився міліціонер. У нього в руках була пластикова пляшка з водою. Він сказав: „На, попий і йди звідси". Що було далі, не знаю, бо пішов спати. Вранці, десь приблизно о восьмій, я вийшов снідати. Чоловік так і лежав на вулиці.

Ще один свідок, який не захотів назвати свого прізвища, стверджує, що бачив Олександра на початку першої ночі. Тоді біля нього вовтузилися кілька міліціонерів. Вони то підходили до чоловіка, то знову кудись відходили.
—  Два місяці тому Сашка вже викликали до райвідділу, де вимагали зізнатися в якомусь  злочині,   —  каже  Надія Онищук. — Тоді синові зламали два ребра, але він нікуди не став звертатися — побоявся.
У понеділок, 3 серпня, помічник прокурора Чернігова Руслан Лащук сказав кореспондентові, що тіло Олександра Прудникова його рідні зможуть забрати з моргу лише після повторного розтину.
—  Зараз триває перевірка й робити висновки ще зарано. Ми розглядаємо різні варіанти отримання травм, — сказав помічник прокурора. — Не виключаємо також і причетності міліції. За нашим поданням до перевірки долучилися співробітники відділу внутрішньої безпеки в Чернігівській області Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС.
Хоча ми й не компетентні в медицині, але нам здалося дивним, як на основі лише розтину можна визначити психічні та поведінкові розлади і їх причину — зловживання алкоголем. З цим питанням ми звернулися до судмедексперта Юрія Фененка. Ось його відповідь:
— Я коментувати нічого не буду. Триває перевірка. Прокуратура наполягає на повторному розтині. Його буде зроблено у присутності трьох судмедекспертів. Вони й мають підтвердити чи спростувати мій висновок.

Тоді ми спитали про це відомого психотерапевта Сергія Сороку. Він сказав, що визначити психічний стан людини на основі розтину неможливо.
4 серпня, у вівторок, повторний розтин зробили. Взяли всі необхідні аналізи, результати яких, як стверджують судмедексперти, будуть готові не раніше ніж за два тижні. Поки що ж заступник головного лікаря Обласного бюро судово-медичної експертизи Юрій Кияшко в присутності матері покійного заявив, що в Олександра Прудникова під час повторного розтину не виявлено ушкоджень внутрішніх органів травматичного характеру та переломів кісток, окрім носа.
—  Як це не прикро чути рідним, але внутрішні органи зазнали руйнування внаслідок надмірного вживання алкоголю, — сказав лікар.
Жінці видали довідку для поховання сина, де вказано, що причиною смерті є «набряк головного мозку і токсична енцефалопатія» (ураження кори головного мозку внаслідок зловживання спиртним). Змучена ходіннями кабінетами, Надія Онищук погодилася із таким висновком судмедекспертів, аби лише поховати сина, чиє тіло пролежало в морзі обласної лікарні дев'ятнадцять днів і почало розкладатися. Олександра поховали в четвер, 6 серпня, у закритій домовині. Покійного навіть не завозили додому. І це не перша гірка втрата Надії Онищук: чотири роки тому її молодшого сина Ігоря на вулиці до смерті забили хулігани. Йому було 37.
— Ми наполягатимемо на порушенні   кримінальної   справи після  прокурорської перевірки, — сказав адвокат Борис Юдін.
—  Як тільки до нас надійдуть результати    цитологічної   експертизи і якщо вони підтвердять наявність травм середньої тяжкості, відразу ж буде порушено кримінальну справу за фактом, — говорить Руслан Лащук.

Звичайно, фахівцям — і медекспертам, і юристам — видніше, якого ступеня тілесні ушкодження, але якщо те, що кореспонденти побачили і не ризикнули показати читачам на знімках, зроблених у морзі, — це травми легкої тяжкості (до таких, сказали, відноситься і перебитий ніс), то які ж тоді тілесні ушкодження вважаються середніми і тяжкими, уявити важко.
Ми нікого не очорнюємо, нікого не оббілюємо, ми бачимо певні "нестиковки". Встановить істину, в тому числі і хто побив Прудникова — „менти" чи хулігани, — сподіваємось, прокуратура. А ми просто виклали те, що нам вдалося дізнатися.

Олександр Прудников

Андрій Димич, тижневик «ГАРТ» №32 (2420)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.