Соцпрацівниця із Новгород-Сіверського району самохідь долає по 18 км, щоб обслужити людей у 3х селах

Миє підлогу, пере, возить воду каністрами, рубає дрова і топить піч для інших. Це – робочий день соцпрацівниці Наталії Адаменко із села Пушкарі Новгород-Сіверського району. «Як же я їх покину», - каже про своїх підопічних. Тричі на тиждень вона долає по 18 кілометрів - влітку велосипедом, взимку пішки по снігу. Каже, як стемніє, з лісу чутно вовків. Наталія Адаменко 10 років обслуговує одиноких людей у трьох селах. Один її робочий день бачила Тетяна Лось.



«Макарони Ваші, сіль Ваша, цукерки останні, які були, і цукор. І все».

Соцпрацівниця Наталія Адаменко привезла продукти своїй 82-річній підопічній в село Ковпинка. Її жінка обслуговує 7 років.

«Що прошу, те й робить. Образ ніяких.

Вода, дрова, прання, підлога, коли сама занеможу. Коротше, я відмови не бачила за 7 років.

Взимку запитайте як - не приходить, а повзає по снігах ковпинських, по льоду. Приходить і роздягається, тому що змокла», - розповідає Валентина Довженко.

Після цього Наталія їде до підопічної, яка живе найдалі – за 10 кілометрів. Шлях проходить повз ліс. Жінка каже, ходити затемна тут страшно через вовків.

«Тут же ж ліс навкруги. І виють, і гавкають. Я так стараюсь, щоб додому швидше, не затемна.

Років три чи чотири тому вовки бігали тут. Собак порозривали. Отам тітка Надія живе, то собаки не стало, і у Євтихіївни собака пропала. І такі прямо аж сліди були вовка».

Ґрунтова дорога місцями переходить в піщану – велосипед не їде, веде його в руках.

«А взимку пішки. І сніг – отакий, якщо не чищені дороги, а тут їх і не чистять навіть.

Було, що і на тракторі привозили сюди».

У найдальшому кінці Ковпинки вода в колодязі пересохла. Тому своїй підопічній Зінаїді Довженко Наталія возить воду в каністрі за півтора кілометри.

«Ну от у тітки Зіни нема води. Що їй робити?»

Зінаїда Довженко залишилась сама, Наталія – її єдина помічниця.

«Живу сама. Два роки буде у листопаді, як син помер. Останній. У мене вже в 2011 син та онук за рік померли. Онукові було 17, синові – 42. Потім і господар у 2015… І тепер я одна. Так Наталя вже ходить. Ну що ж ти зробиш, жити треба».

Підопічних у Наталії всього 8. Живуть у трьох селах.

«Пушкарі, Ковпинка і Кремський Бугор. Три села у мене. Кожний день пішов і пішов».

44-річна Наталія отримує мінімальну зарплатню - близько 4 тисяч гривень. Каже, думала покинути роботу, бо ноги за день болять, та не може.

«От мені всі кажуть: «Так кинь цю роботу, не працюй.» А я щось… не знаю… Я вже звикла до цих всіх людей, тому й працюється ще».

UA: Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.