Доки п’яні за кермо сідаємо, нема чого проклинати даішників

Доки п'яні за кермо сідаємо, нема чого проклинати даішників

269 осіб – саме стільки водіїв, які перебували за кермом напідпитку, було виявлено працівниками ДАІ лише упродовж одного тижня на автошляхах Чернігівської області.

Чи знайдеться в Чернігові, області чи, бодай, в Україні водій, який би не мав за що критикувати працівників державтоінспекції? Навряд. Сам такий, - часом лаю, на чім світ стоїть. А після того, як восени минулого року законодавці у «надцять» разів збільшили рівень штрафів, то й поготів. Але останнім часом, після того, як в засобах масової інформації все частіше стали з'являтися повідомлення про трагічні випадки на дорогах, почав задумуватися про об'єктивність – і власну, і своїх колег – водіїв-критиканів. І схоже, є привід про це поговорити детальніше.

Це не статистика, це – чиясь біда

А привід цей – статистичні дані про правопорушення на автошляхах регіону за останній тиждень, надані сьогодні у розпорядження редакції прес-службою відділу Державтоінспекції в області. 
«З 27 липня по 3 серпня на території Чернігівської області зареєстровано 18 дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 4 особи та 19 чоловік отримали тілесні ушкодження». Здавалося б, «сухе» повідомлення – дати, цифри та й усе. Але ж за кожною цифрою – особиста трагедія людини, родини. Чиєсь життя обірвалося, хтось інвалідом став, а ще хтось тепер має витратити значні суми коштів на лікування переломів та інших травм, та на ремонт машини. І не даішники винні у тому, що так сталося.
Звісно, що не завжди винні у аварії і водії. Чи то дорога була в жахливому стані (а що так буває, ні для кого не секрет), чи погодні умови спричинили трагедію, чи дурний заєць з лісосмуги вилетів на дорогу, змусивши людину за кермом зробити один легенький, але фатальний рух. Всяко буває…

І чому я не вмію хабарів давати?

Трапляється й так, що з даішниками, які зупинили тебе за явне порушення правил дорожнього руху, можна «домовитися». Що таке – «домовитися», і чому я беру це слово в лапки, всім зрозуміло. І давайте, шановні коллеги-водії, будемо щирими, - багато хто переконаний, що 100 гривень, які «неофіційно» пішли в кишеню даішнику, все ж краще, аніж 400 чи то 600 гривень штрафа, які «офіційно» доведеться сплатити після судового засідання. Так чи ні?
Що хабарництво – це огидно, я знаю. Мало того, я ще й «домовлятися» з даішниками не вмію. Ну, не вмію, і все! Не повертається язик винуватим голоском сказати оте: «А мо’, до-мо-ви-мося якось, сержанте?» Мабуть, не навчився я поки що, бо водійський стаж невеликий маю, не ризикую надто і дуже пильно придивляюся до того, чи часом не «моргає» попереджально колега, який за кермом по зустрічній мчить. Після цього одразу швидкість збавляю, ремінь пристібаю, якщо перед цим забув це зробити.
А якщо я і «збавляю», і «пристібаю» після отого переморгування, значить, правила ПОРУШУЮ! А вони ж існують – оті правила, виписані чорним по білому у мільйонах примірників, що по бардачках та в бажниках в наших автомобілях, припалі пилом, валяються. А якщо порушую правила, то нема чого і нарікати на даішників, які можуть мене зупинити і штраф накласти.

Як Ющенко з ДАІ боровся

Так потрібні люди у формі на дорогах чи ні? Згадаймо не такі далекі часи, коли Президент Віктор Ющенко пообіцяв «поставити на місце» службу ДАІ. Пригадуєте? І що упродовж кількох місяців після цього робилося на дорогах? Як пішоходи боялися з тротуару на дорогу зійти, пригадуєте? Не забувайте, колеги, що ми не лише водіями, а й – особливо увечері і вранці – пішоходами буваємо. А імпровізовані «автостоянки» під девізом «де завгодно» і «скільки завгодно», які створювали такі «пробки» у містах, що ні пробитися, ні у власний двір заїхати, пригадуєте?
Про те, що всі газони в містах тоді були вкриті автомобілями, теж, думаю, пригадуєте. При цьому тоді ще діяли старі «штрафні тарифи». І ці дві причини створювали такий «бєспрєдєл», що куди там! Президента, певне, поставили до відома про все це, бо після цього він, махнувши рукою, перестав «боротися» з ДАІ і, схоже, взагалі забув про цю службу і цю справу.

Росіяни нашими водіями не нахваляться
Що ж маємо тепер, окрім завершення «боротьби» з ДАІ, введення нових рівнів штрафів, зміни службової форми даішників на таку «маскувальну», що їх не дуже то й розгледиш без попередження? А маємо наступне… Тиждень тому приїхали до мене родичі з російського Саратова. Двадцять років перед цим в Україні не були. Ну, «випустив» я їх в перший же день на вулицю, розповів – куди піти і на що подивитись можна. А самому ж цікаво (я ж таки журналіст!) дізнатися про перші враження російських гостей від мого рідного Чернігова, тож чекаю їх з нетерпінням… Повернулися. «Ну, як?» - запитую. «Та ти знаєш, - кажуть у два голоси, - У ВАС водії пішоходів ПРОПУСКАЮТЬ!» А у самих (у обох!) очі круглі, як ото п’ять копійок, від здивування. Зрозуміло, мені приємно це чути (як – водієві), і ще приємніше (як – пішоходові) думати, що ходити вулицями рідного міста таки досить безпечно. Розповіли мені родичі, що там, у них, в далекому місті на Волзі зовсім інша ситуація, - чорта лисого дорогу спокійно перейдеш, бо не бояться тамтешні водії нічого, а штрафи смішні. Що ж мені, розповідати росіянам про те, що рік тому у нас – і в Чернігові, і в Україні – була та ж ситуація.

А скільки нас було – п’яних?

Читаємо далі згадане статистичне зведення за тиждень прес-служби обласної ДАІ. «Працівниками ДАІ під час нагляду за дорожнім рухом виявлено 3560 порушень Правил дорожнього руху. За керування транспортними засобами в нетверезому стані працівниками ДАІ виявлено 269 порушень, перевищення встановленої швидкості руху – 1326 порушень; обгін – 307 порушень; зупинку або стоянку в забороненому місці – 454 порушення; за створення аварійної обстановки - 8 порушень; 254 порушень правил проїзду перехресть; 36 порушень проїзду залізничних переїздів на заборонений сигнал світлофора; 91 протокол за ненадання переваги у русі пішоходам на пішохідних переходах. На всіх водіїв - порушників складені адміністративні матеріали».

Як до всього цього ставитися? Можна говорити про те, що:
а) «ВІЗИР» в руках даішника – це не доказ;
б) інспектор зупиняє, кого хоче й коли хоче, а потім доводь йому, що ти «не верблюд»;
в) захочуть оштрафувати – зроблять це й тоді, коли немає за що…

Цей список можна продовжувати. Все – так; наші даішники справді далеко не подарунок. Але все «так» тільки до того часу, доки мова не заходить про п’яних за кермом. Ну, не заливають інспектори ДАІ насильно до рота спиртне водіям, яких «хочуть» оштрафувати! Вдумаймось, 269 водіїв напідпитку виявлено лише за тиждень! Тільки виявлено! А скільки ж тоді їх (чи то – нас?) таких на дорогах області було упродовж тижня насправді? Тисяча? Десять тисяч? Чи двадцять?


Доки п’ємо, хай нас «пасуть»!

Шановні, доки вживатимемо спиртне, а після цього за кермо сідатимемо, нема чого нарікати на людей у формі, які нас «пасуть» на дорогах. Якби не пасли, що було б?! Дякувати Богу, боїмося і даішників, і суду, і тюрми. Боїмося, бо ми не «синки-мажори» - не Петросяни в Одесі і не Файнґольди в Криму. Першого згаданого негідника у судах вже «відмазали», а другого – винного у смерті жінки-байкера (пригадуєте?), - напевне, теж скоро випустять. І що випустять – то не до даішників питання, а – до суддів з їхньою «недоторканністю» осоружною. А ми – прості громадяни - не маємо татусів-мільярдерів чи коханок-мільйонерш, тому нас, якщо у п’яному вигляді за кермом людей нищитимемо, посадять. І правильно зроблять.
Звідси висновок – кидаймо пити перед тим, як за кермо сідати, і тоді з чистою совістю будемо критикувати поганих даішників. Якщо, звісно, до того часу вони не виправляться. А доки часом дозволяємо собі «розслабитися», тим самим наражаючи на небезпеку земляків, без даішників на дорогах не обійтися. В цьому я глибоко переконаний.

Олександр Супронюк

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.