Наприкінці вересня козелецькі рибалки випадково натрапили на страшну знахідку: в озері Солонецьке, що неподалік Остра Козелецького району, сплив труп молодого хлопця до шиї якого білим светром було прив’язане спущене колесо від «Волги».
Тіло пролежало у воді два дні. З усього було видно, що хлопцю допомогли піти з життя. Козелецьким оперативникам вдалося вийти на слід убивць уже через два дні. Про деталі t операції розповідає начальник Козелецького райвідділу ВС підполковник міліції Михайло Грищенко:
— Нам про труп у Солонецькому повідомили з Остерського відділення міліції. На місце виїхала слідчо-оперативна група. Рятувальники витягли труп хлопця на берег. Ніяких документів при ньому не було, тож належало провести низку заходів, аби встановити особу загиблого. На голові чітко було видно два великі сліди від ударів. Слідчі одночасно відпрацьовували кілька версій. Колесо навело нас на думку, що вбивця (або вбивці) їздять "Волгою", але це припущення, як з ’ясувелося пізніше, було хибним.
Уже 27 вересня правоохоронці знали, що загиблий — 22-річний мешканець села Отрохи Козелецького району Юрій Радько. Міліціонери знайшли водія молоковоза, який підвозив хлопця із того села до Карпилівського перехрестя. Далі Юрій пішов пішки на Остер: там у нього живе наречена. На цьому відтворення шляху хлопця зайшло у глухий кут — його більше ніхто не бачив. Але так здалося лише на перший погляд, бо, опитавши жителів Карпилівки, слідчі встановили, що в день зникнення Юрій був у цьому селі і разом із знайомими місцевими мешканцями 24-річним Олександром Івахненком та 21-річним Володимиром Костенком пив горілку поблизу старої пожежної частини. До речі, батько Володимира засуджений до довічного ув'язнення за подвійне вбивство односельців. Цей злочин міліція не могла розкрити п'ять років. Чоловік закопав обох напівживих молодиків у полі («Гарт» про це писав). їхні рідні вважали хлопців безвісти зниклими.
— Спочатку ми затримали Олександра Івахненка, який заперечував свою причетність до вбивства, — говорить Михайло Грищенко. — Мовляв, горілку з Юрієм пив, але не знаю, хто вчинив над ним розправу. І, лише коли затримали його спільника Володимира Костенка, який усе розповів, з’ясувалися всі обставини скоєння злочину. Хлопці утрьох добряче випили. Під час застілля Юрій похизувався двома мобільними телефонами. Олександр та Володимир вирішили їх відібрати. Вони запропонували Радьку підвезти його возом до Остра. Той погодився. Дорогою молодики стали бити пасажира, але той вирвався і втік у поле. Але потім знову вийшов на дорогу і насильники його наздогнали та продовжили гамселити. Коли хлопець знепритомнів, убивці по черзі вдарили Юрія по голові колесом, яке підібрали дорогою на смітнику. Потім витягли з кишені вже мертвого Юрія мобільники та сім гривень, поклали труп на воза і поїхали на міст через Солонецьке.Там прив'язали Юрко ви м светром йому до шиї колесо і вкинули тіло у воду.
Вийти на слід убивць оперативникам вдалося завдяки роздруківкам розмов Олександра та Володимира викраденими телефонами. Тепер, як кажуть, останнє слово скаже суд: проти молодиків порушено кримінальну справу за статтею 115 КК України (навмисне вбивство, скоєне з особливою жорстокістю). За таке й довічне ув’язнення можуть дати.
Фото Валентина Ковальова та з архіву Козелецького райвідділу ВС
Андрій Димич, «Гарт» №40 (2324) від 5 жовтня 2007
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.