Злодій повинен сидіти у в'язниці

В один із торгових центрів зайшла смаглява жінка і попросила продавця ювелірного відділу розміняти 5 купюр по 200 гривень. Продавщиця взяла до рук банкноти, відрахувала необхідну суму по 20 та по 50 гривень і віддала незнайомці.

— Ви мене неправильно зрозуміли, — мовила жінка, — я хочу придбати у вас золоті сережки. Поверніть мені мої гроші.

Продавщиця, нічого не підозрюючи, віддала тисячу гривень назад, незнайомка повернула їй дрібніші купюри. Поки дівчина шукала потрібний товар, жінка зникла. А коли продавщиця порахувала повернуті гроші, то виявилося, що п'ятсот гривень не вистачає. Як кажуть, спритність рук, і ніякого шахрайства. Звісно, що продавщиці доведеться компенсувати нестачу з власної кишені. У порушенні кримінальної справи щодо шахрайства дівчині відмовили, хоча заяву прийняли і зібрали необхідні матеріали.



— Згідно з Положенням про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет", з 1 січня 2007 року сума збитків для притягнення до кримінальної відповідальності складає 620 гривень, — пояснив начальник карного розшуку УМВС України в Чернігівській області полковник міліції Олександр Глянько. — Звичайно, для продавця 500 гривень — чимала сума, але міліція має працювати в рамках закону. Тому потерпілій відмовили в порушенні кримінальної справи на підставі статті 11 Кримінального кодексу України. Та є злочини, наприклад, грабіж, де сума матеріальних збитків не має значення. Грабіжників у будь-якому разі притягують до кримінальної відповідальності.

Без перебільшення, на сьогодні огріхи в законодавстві нашої держави грають на руку крадіям та шахраям, адже якщо у вас викрали майна менш ніж на 620 гривень, то міліція, звичайно, прийме від вас заяву і, скоріше за все, знайде підозрюваного. Але кримінальної відповідальності він уникне — за законом притягувати не можна.

За словами Олександра Глянька, якщо до квартири проникли злодюги і викрали звідти майна на 599 гривень, то це буде розцінено як дрібна крадіжка, за яку передбачена лише адміністративна відповідальність. У цьому вини правоохоронних органів немає, адже такий закон прийняла Верховна Рада.

— З початку нинішнього року в області зафіксовано 703 крадіжки, — говорить Олександр Іванович. — Це на 165 крадіжок менше, ніж за такий же період минулого року. 404 крадіжки уже розкрило, за 99-ма особи злочинців встановлені, але їм через низку причин не висунуто обвинувачення. Скоєно 196 квартирних крадіжок (на 50 більше, ніж за аналогічний період минулого року), 129 — із приватних будинків. Відрадно, що наша область лідирує у плані розкриття квартирних крадіжок. Недавно співробітники карного розшуку затримали в Чернігові двох крадіїв-одинаків. За кожним з них — понад 30 крадіжок. Минулого року вдалося локалізувати два злочинні угруповання, які “чистили” квартири пенсіонерів, чорнобильців, тобто тих, у кого легкодоступні квартири. Як правило, ця категорія громадян страждає від злодіїв найбільше. Одне з угруповань складалося з грузинів — авторитетних злочинців, як їх називають, злодіїв у законі. Вони приїздили з Київської області і гастролювали Чернігівщиною.

Отож, відповідно до статті 185 Кримінального кодексу України, за крадіжку менш ніж на 620 гривень передбачена лише адміністративна відповідальність. Але закон передбачає й відшкодування збитків потерпілому та покарання у вигляді штрафу. Щоправда, практика свідчить, що часто крадіжки скоюють люди без постійного місця проживання, які зловживають спиртними напоями та наркотичними речовинами, і зазвичай у них немає ніякого майна. Тому оштрафувати їх і примусити відшкодувати матеріальні збитки потерпілому неможливо.

— Якби в законі були передбачені більш жорсткі заходи відповідальності для злодіїв, то ситуація, напевно, змінилась б на краще, — продовжує Олександр Глянько. — Наприклад, украв чужого майна на суму 500 гривень. Його затримали. Відповідно до закону, він має відшкодувати збитки і сплатити штраф. Не може цього зробити — в такому разі законом мають бути передбачені примусові роботи. Нехай крадій працює, наприклад прибирає міські вулиці, за певну платню, допоки не відшкодує потерпілому матеріальних та моральних збитків. А ще компенсує судові витрати. Якщо ж злодій відмовляється працювати, тоді його необхідно притягти до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

А поки закону немає, треба бути обережними і не такими довірливими.

ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ

Середньовічне судочинство в Європі було більш суворим щодо крадіїв. Воно зокрема передбачало відрубування злодюгам чи шахраям вух. Якщо ж людина скоїла 3 великі крадіжки, то їй загрожувала страта.

Поховання заживо — теж одне із давніх покарань. У 1295 році у Франції Марія де Роменвіль, яку підозрювали у крадіжці, була закопана живцем, у 1302 році до цієї жахливої страти засудили її співвітчизницю Амелотту де Хрістель за викрадення спідниці, двох каблучок і двох поясів. А в 1460 році у Франції, за часів правління Людовіка XI, за крадіжку була похована живцем Перетта Маужер.

Не менш жорстоко карали крадіїв і на Близькому Сході. За першу крадіжку відрубували одну руку, за повторну — другу. До речі, і досі такий вид покарання існує в країнах, де панує закон шаріату.

Досить оригінально карали злодюг у Туреччині. їх садили у діжку з фекаліями і возили містом. Періодично кат махав над головою засудженого гострою шаблею. Тому нічого не залишалося, як пірнати з головою в нечистоти, аби не позбутися її.

У Росії за часів царювання Петра І крадіїв били батогами прилюдно.

Андрій Димич, «Гарт» №27 (2311) від 6 липня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.