Побив дочку і підстрелив онука

Останнім часом почастішали випадки,т коли під час сварок чоловіки вбивають дружин, дружини чоловіків, діти батьків і навпаки, але такого, стріляв у свого онука, мабуть, не пригадає ніхто, щджедля дідусів онуки — це святе і заради них вони готові на будь-які жертви. А ось кобижчанин Олексій Сташейко зробив це.



Як нам розповіли сусіди Олексія Ста-шейка, після смерті його дружини діти не забули про батька. Щотижня зі столиці приїжджали дочки Галина зі своїм сином Ігорем і Тетяна, частенько навідувався син Олексій з Носівки. Та батькові хотілося мати господиню в домі. Діти ж були проти. Це, кажуть, і стало причиною трагедії.

На свято Трійці до нього поз'їжджалися усі діти. Оскільки понеділок, 28 травня, був вихідним днем, то дочки залишилися ще, а син поїхав додому. В понеділок по обіді Ігор пішов готувати машину в дорогу, д його мати і тітка залишилися в хаті. Виходячи з хати, Тетяна ще раз сказала батькові, щоб той не бігав до жінок, а сидів удома. Мовляв, чого тобі не вистачає, ми ж щотижня до тебе навідуємося і в усьому допомагаємо. Олексієві Гавриловичу не сподобалися ці слова. Підігрітий спиртним, він з кулаками накинувся на свою молодшу дочку: „Ах, ти ще будеш батька вчити, як йому жити!” Від удару в обличчя Тетяна впала, а батько продовжував її бити. У цей момент з хати вийшла Галина і, побачивши, що батько б’є сестру, спробувала відтягти його від неї. Почувши крики, з-за хати прибіг Ігор. Напевно, вирішивши, що з усіма він не справиться, Олексій Гаврилович миттю забіг у сіни, метнувся на кухню і, схопивши мисливську рушницю (до речі, вона у зібраному виді стояла в кухні у доступному місці, хоча має зберігатися у сейфі. — Авт.), знову вискочив у сіни. Тетяна й Галин?, побачивши рушницю у руках батька, оторопіли, а онук не сприйняв всерйоз намірів діда і став підходити до нього. З криком „Я вас постріляю!" Олексій Гаврилович і справді вистрілив. Заряд влучив Ігореві у лівий бік і розтрощив стегнову кістку. У тяжкому стані його термінова доставили до Бобровицької центральної районної лікарні, а звідти всім відома медична допомога „Борис” транспортувала Ігоря до столиці, де йому зробили операцію. Зараз він у тяжкому стані перебуває в одній зі столичних клінік „Бориса". Лікарі говорять, що Ігор на все життя залишиться інвалідом, адже стегнову кістку відновити не вдасться.

— 28 травня цього року близько 16 години до чергової частини райвідділу міліції з лікарні надійшло повідомлення, що з вогнепальним пораненням у тяжкому стані доставлений 26-річний киянин Ігор Олешко, — говорить начальник Боб-ровицького РВ УМВС Віктор Мілько. — У лікарні від матері хлопця ми дізналися, що під час сварки дід вистрілив у свого онука. На місце події я відразу направив наряд міліції. Приїхавши до Олексія Сташейка, 76-річного жителя села Ко-бижча, міліціонери вилучили у нього мисливську рушницю ТОЗ. На допиті Олексій Сташейко сказав, що начебто під час сімейної сварки онук з ножем накинувся на нього, після чого він і вистрілив. Однак усі подробиці щодо цієї справи будуть з'ясовані лише слідством. За цим фактом Бобровицьким райвідділом міліції порушено кримінальну справу за ст, 121 КК України (тяжкі тілесні ушкодження). Зараз Олексій Сташейко перебуває на підписці про невиїзд.

Сусідка Євдокія Василівна:

— Півтора року тому в Олексія Гавриловича померла дружина. У нього є дві дочки: одна заміжня, друга — ні. Син Галини — Ігор — такий гарний хлопець: і привітається, і допоможе по-сусідськи. Після смерті дружини Льоша дуже запив, а згодом став ходити до однієї самотньої жінки, Проні Білодід. Дівчата ж були проти. Однак він не зважав на їхню думку, уже й додому її приводив. Проня ночувала у сусіда частенько. І дівчата вже неначе змирилися. Але у Проні стався мікроі-нсульт. З лікарні її забрав син, і зараз вона живе вдома. Тетяна вкотре дорікнула батькові його походеньками, після чого той і став її бити.



Сам же Олексій Гаврилович нам пояснив, що все сталося під час чергового сімейного скандалу:

— Сіли пообідати, трохи випили. Після від 'їзду сина дочки ні з того ні з сього стали мене бити. Обороняючись, я відламав кусок штахетини і ним кілька разів ударив одну із дочок. Онук же мій у цей час мив машину. Забігши в кухню, я схопив рушницю — ідо них. В цей час на крйки дівчат прибіг онук і, схопивши на столі у сінях ножа, став наближатися до мене. Я його попередив, що стрілятиму, однак онук на це не вщреагував. Я вистрілив, думав просто налякати, та, на жаль, заряд влучив у нього. Випустивши ножа, Ігор упав. Я не хотів у нього стріляти, так вийшло.

— Олексію Гавриловичу, чому ваша рушниця стояла у кухні?

— Вранці на вишні я побачив шуліку. Хотів його підстрелити, проте поки зібрав рушницю і вийшов на вулицю, шуліка полетів. Кудись поспішав, а тому й поставив її у кутку, нехай, думаю, буде напоготові.

— Все ж таки, що стало причиню сварки, яка призвела до таких наслідків?

— Я ж вам кажу, що дівчата ні з того ні з сього стали мене бити. Може, я їм щось не те сказав, однак цього я не пам'ятаю, бо був добряче напідпитку.

— Чи не була причиною сварки ваша знайома Проня Білодід? Чи сварилися ви з дітьми через неї?

— З Пронею Михайлівною ми знайомі уже досить давно. Після смерті дружини я хотів забрати її як хазяйку, однак тоді діти були проти. Коли вони трохи змирилися, Проня захворіла і її до себе забрав син. Зараз вона уже одужала, і я збираюсь забрати її до себе. Можу точно сказати, що вона не була причиною конфлікту.

Хто ж на кого нападав, хто кого і як захищав чи захищався сам — це встановить міліція.

Віктор Шатковський, «Гарт» №23 (2307) від 8 червня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.