Вона шукала її все своє свідоме життя. Меншу сестричку, яку бачила востаннє однорічною 15 років тому. Їх забрали в рідної матері і розлучили. Відтоді одна жила спогадами про малу дівчинку, сподіваннями знайти її, а інша навіть і гадки не мала, що в неї є рідня. І не лише сестра. Ми далі розповідають драматичну історію довгої розлуки і багаторічних пошуків. В другій серії спецпроекту «Сестро, сестро» Андрій Сорокін розкаже, як так сталося, що трьох дітей з однієї родини роз’єднали.
Дивіться також: Драматична історія довгої розлуки, або Чому українська інтернатна система роз’єднала дітей? (відео)
Дуе-Карраре – італійське селище неподалік Венеції. На його околиці мешкає звичайна, за італійськими мірками, сільська родина. Сім’я Резенте – батько, мати і двоє вже дорослих дітей. Щасливе життя родини затьмарює лише одне – багаторічні пошуки однієї дівчинки з України. Громадянка Італії Наталія Резенте роками шукає своєї рідної сестри.
Наталія шукає її, вихованку українського інтернату Таню Кот. Сироту, яка зовсім малою, спершу потрапляє до будинку маляти, потім до названої родини і вже 4 роки як у сиротинці. З упевненістю, що в цілому світі в неї нікого немає.
Донька Наталія та син Сандро для подружжя Резенте найрідніші і найліпші діти у світі. Хоча народилися вони не в цій родині. Сім’я разом лише 14 років.
Багато років тому Серджо і Джанна втративши надію мати власних нащадків, зважуються на всиновлення двох дітей з українського сиротинця – Наталки і Сашка.
Джанна Резенте, мали Алесандро та Натальї: «Ми побачили в яких умовах росли ці діти, для нас італійців, то стало шоком – не було нормального душу, коричневі матраци. Очевидно тому що, коли діти впісювались, то матраци просто сушили без чищення».
Городнянська школа інтернат. Тут дітей, яких всиновило подружжя Резенте, пам’ятають і досі. Вчителька Наталки каже, дівчинка потрапила до сиротинця у віці 9-х років. Сашко ж опинився в інтернаті, коли йому майже. У сиротинці і Наталка, і Сашко живуть трохи більше від 2 років, а потім у їхньому житті з’являються Серджо і Джанна. Вихователька каже, як тільки-но побачила, як італійцям припали до душі ці двоє дітей, одразу зрозуміла, це їхня нова родина.
Роки потому, вже дорослою, Наталья іноді надсилає своїй виховательці звістки, що все добре. Олена Євгенівна тішиться, каже, та дитина має бути щасливою, бо лиха в її житті вже було за край. Непевна родина, батько помирає від туберкульозу, а в матері забирають дітей, бо непутяща.
Світлана Дяговець, директорка Городнянської школи-інтернату: «Мати не займається, матеріально не підтримує, шкідливо впливає на своїх дітей, веде аморальний спосіб життя». Це рішення суду, де мати позбавлялась батьківських прав, у 2002 році, по відношенню до трьох дітей».
Так-так, троє дітей. Старша сестра Наталка, брат Сашко та найменша Таня.
Наталья Резенте, громадянка Італії: «Поки наша мама пила, для молодшої сестри я була як мама. Я змінювала пелюшки, готувала якусь їжу. Це я навчила її ходити. А потім нас розлучили, коли забрали від матері. Повезли до лікарні та сказали, що після аналізу крові повернуть усіх додому. Але цього не сталося. Мою сестру залишили, а нас з братом забрали».
Дітей роз’єднали одразу. Старших відправили до інтернату, а однорічну дівчинку до будинку маляти. Найменшу відразу взяла до себе названа родина з України, старших же якийсь час виховували в інтернаті. Однак, ніколи в житті вони не розлучалися. І нині живуть під одним дахом у своїх люблячих італійських батьків і ті їх називають Наталья та Сандро.
Наталья: «Я вже цілком і повністю італійка».
Сандро: «Я щасливий в Італії. В мене нічого не лишилося від України».
Нічого, крім молодшої сестри – Тані. Але Сандро щоправда зовсім її не пам’ятає, а от старша Наталья живе спогадами про маленьку дівчинку, яку няньчила, і все життя її шукає. У цих пошуках її підтримують і батьки.
Джанна Резенте, мати Алесандра та Натальї: «Ми знали про Таню. Знали, що вона в названій родині і навіть, хоч це проти правил, змогли довідатися її адресу. Цього звісно неможна робити, бо дівчинка в сім’ї. Але ми якось наважилися і написали її названим батькам».
Однак на цей лист ніхто не відповів. Названі батьки Тані відмовилися від неї і віддали дівчинку до інтернату. Але про те, що в Італії, в неї є рідні брат і сестра, так і не повідомили. І лише торік, коли дівчинка вже була у випускному класі, колишня невдала мати написала: «В тебе є сестра і брат».
У свої неповних 16, Таня, яка була певна, в неї нікого немає, нарешті дізнається правду і одразу ж пише сестрі.
«Наташа привет)
Ти мене може і не узнаєш але я твоя сестричка менша
Таня
Доречі я сирота»
«Привет моя сестрінка, я очень рада что нашла тебя, так как это всегда была моя мечта».
І вже невдовзі після цього листування Наталья здійснює мрію – разом зі своєю італійською мамою вона летить до України на побачення з Танею. Після довгих 15 років розлуки і пошуків.
Схожі як дві краплі. Вони не розуміли одна одної, кожна говорила своєю мовою. Та мама Джанна каже, без слів все було зрозуміло.
Наталья та Джанна запрошують Таню провести це літо в Італії і пропонують лишитися там з ними назавжди. Однак дівчина, здається, не поспішає з відповіддю.
- Так, а хочеться батьків чи ні?
- Ні. Не хочеться
- Взагалі ніяких?
- Ні.
Її двічі зраджували: спочатку рідні батьки, потім названі. Тож робити крок назустріч третій родині, дівчина боїться.
І перед тим, як вирішити своє майбутнє, поїхати до рідних в Італію чи лишитися самій в Україні, Тані потрібно дати собі раду зі своїм минулим. Вона вирушить туди, звідки почалася її непроста доля. З цієї хати у матері і забрали Наталку, Сашка і Таню. Чи намагалася вона виправитися і повернути дітей?
Сюжет телеканалу «СТБ», «Вікна-новини»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Резенте, Тетяна Кот, Італія, інтернат, «СТБ», «Вікна-новини»