Каяття ціною власної свободи.
«Вікна» продовжують проект «Жорстокі ігри» про цькування і побиття дітей дітьми. Якими безжальними можуть бути підлітки, всій Україні показали чернігівські дівчата. За те що билися й знущалися зі школярок, можуть опинитися в колонії. Незабаром має відбутися суд. Та чи здатні місця позбавлення волі перевиховати складних підлітків і про що найбільше шкодують діти, які там опинилися. Дивіться у сюжеті:
«Привет мамочка и папочка. Я очень за вами соскучилась. Мне так много нужно вам сказать… Мам, пап, я очень изменилась». Листа батькам пише 17-річна Олена. Пише з неволі.
Опинитися тут, у колонії для дівчат, нині найбільший страх 14-річної Марії, чернігівської школярки, яка ославилася на всю Україну своїми жорстокими іграми з однолітками. Попри публічні каяття Марії, скривджені дівчата кривдниць не пробачили. Підозру оголошено – звинувачення в гуртовому хуліганстві. З дня на день може розпочатися судовий розгляд.
Постраждалі твердять, те гуртове побиття розпочалося зі спроби кривдниць одібрати в однієї зі школярок смартфона.
Через дуже схожий злочин, бажання відібрати телефон та жорстоке побиття вже відбуває кару неповнолітня Олена.
«Хотелось власти, хотелось денег. Почему у других есть, а у меня нет», - каже засуджена.
Мелітополь. Єдина колонія для неповнолітніх дівчат. Щодень тут схожий на інший: вставання, сніданок, навчання, обід, робота на виробництві, хореографія, спортзал, вечеря». Тут нині перебуває 35 дівчат віком від 14 до 18 років. Засуджені підлітки приховують свої обличчя, адже сподіваються, після звільнення зможуть розпочати життя з чистого аркуша.
Олена вже рік як відбуває кару в колонії. Тоді, як скоїла злочин, їй було 15. Розповідає, вживала алкоголь і на підпитку жорстоко гамселила одноліток. І якось надто сильно побила одну дівчину, бо хотіла її телефон. Дістала два роки.
І тільки тут Олена усвідомила, що ані сучасні гаджети, ані гонитва за легкими грошима із сумнівною популярністю в колі однолітків не замінять найголовнішого – свободи. І тепер як шкодує про скоєне і як хоче змінитися, Олена розповідає в кімнаті психоемоційного розвантаження. Психолог вчить дівчат керувати своїми емоціями, позбавлятися від агресії, аби від цього не страждали інші.
Такі вишколи найдієвіші, певна Інна Черникова, яка вже майже 20 років перевиховує тут складних підлітків.
Інна Черникова, заступниця керівника Мелітопольської виховної колонії: «В нашем учреждении 86% детей из неблагополучных семей. Это конечно страшно. Потому что это недолюбленные дети, это те дети, которые видели жестокость, насилие в семье. В основном ребенок проявляет агрессию в отношении другого человека, потому что он терпел насилие лично над собой».
«Папа поднимал на меня руку. Это было настолько часто, что начала давать сдачу. И это вошло у меня в привычку», - розповідає засуджена.
Це страшно звучить. Але чимало вихованець Мелітопольської колонії кажуть, що тут почуваються значно затишніше і комфортніше, ніж удома.
«Приехав сюда я увидела, что детей здесь хорошо кормят и с ними занимаются. Здесь вкладывают всю душу, хотят, чтобы ты изменилась, чему-то научилась. Дома такого не было. Родители не так внимание уделяли», - каже засуджена.
За рік у колонії Олена прив’язалася до однієї з виховательок, бо та приділяє дівчині увагу.
Тут у колонії Олена довідалася, що вміє не лише добре битися, а й співати. Найліпше з-поміж усіх заґратованих дівчат. Улюблені в репертуарі пісні про маму.
Олена знає, що «Вікна» лаштуються в її рідне містечко, до її мами, і просить передати листа. Відтоді як у колонії, дівчина жодного разу не бачила батьків. Журналісти везуть листа за сотні кілометрів від Мелітопольської колонії. Двері відчиняє мати Олени Ганна. Вона довго не може прочитати листа від єдиної своєї дитини. Їй тремтять руки, жінка збивається і заходиться плачем.
Ганна рік не бачила доньки, відтоді, як та опинилася в колонії, хоча й живуть недалеко. Утім за весь цей час ніхто з родини не приїхав на побачення з Оленою. Мати виправдовується, що просто грошей не було. І обіцяє «Вікнам» таки навідати доньку.
Мати Марії з Чернігова найбільше тепер боїться, що і її донька може опинитися в колонії. Чи вбачає мати Марії в бійках доньки власну вину.
Оксана Півень, мати Марії: «Может какой-то момент в жизни я пропустила. Может неправильно что-то рассказала или вообще не сказала».
Матеріали по темі:
Жорстокі ігри, або Чого найбільше боїться найвідоміша із чернігівських кривдниць (відео)
Жорстокі ігри дітей, або Що робити батькам аби їхня дитина не стала об’єктом підліткової агресії (відео)
Сюжет телеканалу «СТБ», «Вікна-новини»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: жорстокість, колонія, підлітки, Марія Півень, «СТБ», «Вікна-новини»