Мєнуети про чернігівські туалети

Сьогодні з колегами завдання фантастичне маємо - туалети центрі міста обходити. Ну, що Вам скажу - мої рідні Чернівці, в порівнянні з Черніговом "атдихают". Що здивувало в першу чергу - безкоштовність туалетів. Не знаю таких міст багато, де б "туалетні магнати" під себе вбиральні не підім"яли - до якого виходку не зайдеш - з тебе 1,50 грн. стягують. А тут - безкоштовно! Перший туалет, який навідати довелось, біля Красної площі знаходиться. Правда, сам би не помітив його - ДАІвці підказали, що на площі працювали. Ну, напрямок мені орієнтовний задали, а далі - на запах треба йти. О, а ось і туалет.

"Андеграунд" в центрі.

Спускаюся сходами в андеграунд. З кожним кроком запах стає все стійкішим. В коридорчику немає касира, який гроші збирає - все безкоштовно. Заходжу і, роблячи свою справу заплющую очі. Відчуття полегшення переплітається із характерним запахом. На мить відчуваю себе в Чернівцях. Ну, один в один. Далі починаю вивчати антураж - сині металеві двері вкриті маркерними розписами народних літописців. З цих написів багато дізнатись можна. Хотілося прочитати все, що там написано, але на другій хвилині перебування у вбиральні починає різати очі. Ну, кланяюсь і вихожу.


Корито-пісуар.

Йду людей питати, де тут ще "сходити" можна. Натикаюся на дівчину.
 - Доброго дня, не проведете до найближчого туалету?
 - Проведу! Йдемо:)
Настя, так її звати, залюбки показує мені, як до туалету дійти на Красній площі. Дякую Насті, що виручила і йду далі. Дохожу до Валу, де працівниці одного з комунальних міських підприємств клумби впорядковують і зав"язую розмову з ними. Жіночки залюбки показують мені шлях до туалету, але за цю послугу примушують трохи попрацювати. Ну, що ж - мах на мах. Беру в руки сапу і зпушую землю на клумбах. Посапав, тепер можна й туалет глянути. Знову спускаюся сходами і вдихую характерні аромати. Вхід - вільний, розкошелюватися не треба.


Нічьо так, антуражець... та й контингент пристойний.

Ну, інтер"єр типовий - умивальник старий такий, іржавий. Водичка капає з крану. І радянський пісуар - корито таке велике з бетону і плитки. Величезне таке, щоб не промазати:) Так, покидаю цю ошатну залу і, при виході, цікавлюсь у прохожих, де ще тут туалети є. Чоловічок колоритний трапляється - напівказковий персонаж з фільму "Кустуріци". Направляє мене до вбиральні на окраїні Валу.

Досить пристойно і безкоштовно...

Заходжу - шик,  блєск! При чому - безкоштовно! Не знаю, якої той туалет форми власності, але прибирають там регулярно. Наприклад, в деяких чернігівських нічних закладах набагато гірші "удобства"... А тут - ні запаху, ні видовища шокуючого. Якщо не буде де переночувати в Чернігові - туди піду:) Там жіночка головує. Зав"язую з нею розмову, про контингент розпитую.
 - До нас багато туристів приїжджає - росіяни, англійці, німці, голландці... найбільші свині - німці. Страшно неохайний народ!
 - А в приїжджих які враження лишаються про Ваші туалети? (питання, тупе, звісно, але її відповідь мене порвала...)
 - Ви знаєтє, очень тєпло к нашим туалєтам атносяцца, давольнимі виходять, благадарят всєгда...
Ну, воно ясно - з туалету всі задоволеними виходять. Як саме "благадарят" поцікавитись не наважився.
Туалет хороший, і працівники душевні. Ця жіночка мені, навіть, підсобку показала - електрощити там різні, лічильники. Дуже пізнавально...


Платних вбиралень в центрі я не знайшов. Тут Че - здоровенний плюс!

Ну, і шоб цю туалетну тему розбавити - от фоточка більш приємна:



А тим часом у
Полтаві: //kolo.poltava.ua/blogi
Рівнному: //blog.ogo.ua/inshemisto.html
Чернівцях: //www.molbuk.com/blogi/blog_denis/