<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?>
<rss version="2.0"  xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"  xmlns:yandex="http://news.yandex.ru">
  <channel>
    <title>Блог ohnevaна GOROD.cn.ua</title>
    <link>//www.gorod.cn.ua/</link>
    <description><![CDATA[//www.gorod.cn.ua/]]></description>
    <language>ru</language>
    <image>
      <url>//www.gorod.cn.ua/pics/logo.png</url>
      <link>//www.gorod.cn.ua/</link>
      <title>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</title>
    </image>
    <item>
      <title>70 летие Победы в ВОВ в Чернигове. Слава Народу Победителю!</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_24236.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_24236.html</guid>
      <category>Людям про людей</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Ганна Родіна

Хату Ганни та Віктора Родіних у Лісових Сорочинцях і шукати не треба. По дорозі з Прилук вона перша ліворуч. А ще будинок примітний червоною покрівлею і скульптурою Богоматері з немовлям поряд, яку подарувало селу ТОВ &amp;laquo;Прилуцький хлібодар&amp;raquo;. Не менш примітна хата і всередині &amp;ndash; всі стіни завішані, всі ліжка устелені вишитими витворами мистецтва. В одному з витворів &amp;mdash; сукні, яку вишила собі на ювілей &amp;mdash; зустрічає нас і господиня Ганна Миколаївна Родіна.

&amp;laquo;Це все мої роботи, - показує на картини, ікони, рушники, подушки, серветки. &amp;ndash; Не уявляю свого життя без вишивання&amp;raquo;.

РУШНИКИ ДЛЯ ВНУЧКИ

Ганна Миколаївна народилась у Лісових Сорочинцях. Як і її батьки Микола Семенович Стеценко та Віра Миколаївна Коваленко. Має молодшу і старшу сестер. Мама, що не так вже і дивно для тих часів, вишивала хрестиком й гладдю. Мало того, вправним вишивальником був і її батько. Так що, можна сказати, жінка продовжила династію.

Більше вплинули на неї, зізнається, мамині роботи. Вона, крім вишивання, ще й гачком вміла в&amp;rsquo;язати. Голку з ниткою героїня нашої розповіді взяла до рук ще у школі. Вчилась у тамтешній десятирічці. Найпершу роботу не пам&amp;rsquo;ятає, а от одну з перших &amp;ndash; так. У 1980 році була Олімпіада, і дівчина вишила хрестиком її символ &amp;ndash; ведмедика &amp;ndash; на подушку.

&amp;laquo;Цей рушник я для ікони вишивала&amp;raquo;, - показує одну з нинішніх своїх робіт майстриня. &amp;laquo;Ікони трьох святих&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Він підтримує дружину у її захопленні і є найпершим шанувальником її робіт.

&amp;laquo;А оцей рушник для внучки вишила, - веде далі господиня. - Ангеліна якраз закінчує школу. Вишила імена та прізвища всіх 25 учнів її одинадцятого класу. Але найперше &amp;ndash; дані класної керівниці&amp;raquo;. &amp;laquo;Ангеліна Родіна&amp;raquo;, - написано синіми нитками на рушнику серед інших імен і прізвищ. Внизу &amp;ndash; герб України в обрамленні стиглого колосся та волошок. Шрифт для написів майстрині допомагала підбирати староста Лісовосорочинського старостинського округу Ірина Іваншина &amp;ndash; ще одна палка прихильниця її таланту.

На запитання, звідки бере сюжети для вишивок, жінка лише плечами знизує.

Просто що хочеться, те й вишиваю, - каже. &amp;ndash; Якось побачила, як подружка вишиває ікону Миколи Чудотворця, і мені захотілось попрацювати з церковною тематикою. Ось на цьому рушнику для ікони вишила калину &amp;ndash; символ України.

А жолуді, мабуть, символ Лісових Сорочинців? Адже дуби у ваших лісах ростуть.

Майстриня погоджується і веде далі.

&amp;laquo;Ікон багато вишила, бо я &amp;ndash; віруюча людина. Церкви у селі немає, але я святила ікони у Стрільниках. І діти, син з невісткою, у тій церкві вінчались&amp;raquo;.

Синів у Родіних &amp;ndash; двоє. Анатолій народився у 1984 році, Сергій &amp;ndash; за 3 роки по тому.

Сини вишивають? &amp;ndash; питаю.

Ні, лише одна з невісток.

Онуків у Родіних &amp;ndash; троє. Ангеліна &amp;ndash; найстарша. У неї є одинадцятирічний брат Денис. Це діти Анатолія. У Сергія є син Святослав. Діти і онуки пенсіонерів проживають не з ними. Сергій працює на ТЕС у Києві, Анатолій &amp;ndash; пожежним ДСНС у Згурівці. Приїжджають, зітхає мати і бабуся, нечасто. Поряд, у Колісниках, живе її старша сестра. Молодша проживає на лівому березі у Києві.

&amp;laquo;А це &amp;ndash; весільний рушник, - показує жінка витвір з голубами у квітах. &amp;ndash; На щастя. На долю. Думаю, коли внучка заміж йтиме, то подарую. Один такий колись давала школі. Дуже дякували, казали, що гарний&amp;raquo;.



&amp;laquo;729 КІЛОМЕТР&amp;raquo;

Вишиває майстриня не по малюнку на тканині, як більшість її колег, а рахує хрестики з паперової схеми. Хоча бувають і винятки, коли працює з бісером, але це рідше. Схеми бере у журналі &amp;laquo;Вишиванка&amp;raquo; і не лише.

У кожної вишивки є своя історія. Зображення старовинного міста, дуже схожого на Львів, наприклад, вишила, коли лежала у столичній лікарні. Треба, каже, чимось було займатись, то й пішла у магазин за набором для вишивання.

Ще один рушник вишила у минулому році, щоб святити паску. Також з паперової схеми. На рушнику &amp;ndash; квіти й Ісус Христос. Картину &amp;laquo;12 апостолів&amp;raquo; вишила, бо дуже сподобалась на малюнку. Подушечка з трояндою з&amp;rsquo;явилась на світ, коли лежала у лікарні у Харкові. Тоді проходила медкомісію.

З 1991 року Ганна Миколаївна працює на залізниці. Нині вона &amp;ndash; чергова по переїзду. Назву переїзду у Лісових Сорочинцях знають всі, хто мандрує дизелем між Прилуками та Ічнею. Це &amp;laquo;729 кілометр&amp;raquo;.

Що входить у Ваші обов&amp;rsquo;язки?

Пропускаю транспорт через переїзд. Відкриваю і закриваю шлагбаум. Зустрічаю поїзд. День і ніч працюю, а дві доби вдома.

Наскільки це важка робота?

Фізично не важка, але дуже відповідальна. Відповідаю за людей і за транспорт.

За 35 років, що працює на залізниці, поїздів, каже, стало значно менше. Скоро і чергова по переїзду перейде з &amp;laquo;категорії&amp;raquo; працюючої пенсіонерки у пенсіонерку звичайну. Принаймні, збирається.

УКРАЇНСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ

Коли вийде на пенсію остаточно, часу для улюбленого заняття стане ще більше. І ще більше з&amp;rsquo;явиться на стінах квітів, соловейків, лебедів та іншої краси. А, може, і не лише на стінах хати. Робіт вже зібралось на персональну виставку. Одну з них працівники місцевої бібліотеки у Прилуки на загальну виставку вже передавали.

&amp;laquo;Це свята Ганна, - показує далі свої роботи майстриня. &amp;ndash; Вишила для себе. Святого Віктора &amp;ndash; для чоловіка. Ось це &amp;ndash; Янгол-охоронець, а це &amp;ndash; Пантелеймонцілитель, бо почитала, що його зображення має бути у кожній родині&amp;raquo;.

Дуже багато у неї вишивок з тваринами, рослинами та людьми. На картині &amp;laquo;Лежень&amp;raquo;, наприклад, лежить, ніби живий, котик. На іншій &amp;ndash; із зимового лісу виходить здоровенний ведмідь. Поряд з картини присутніх споглядає вишитий Тарас Григорович.

&amp;laquo;А оцю картину я вишила у перші дні війни, коли ми сиділи у погребі, - показує майстриня на вітрильник. - Орки на нашу вулицю не пішли, а поперли на Радьківку. Але гуркотіли і стріляли сильно. Люди загинули. Ми цілий місяць тоді не працювали, поїзди не ходили, бо окупанти пошкодили рейки між Коломійцевим і Ветераном, коли танками через них переїжджали. Ми і ховались у погребі. Тоді якраз була популярна пісня: &amp;laquo;Руський корабель, іди, гей-гей&amp;raquo;. От я корабель і вишила&amp;raquo;.

Хоча ніякий він на картині не російський, а найсправжнісінький український. Пливе назустріч перемозі. Поряд з кораблем &amp;ndash; вишита пара вовків.

&amp;laquo;Прочитала у журналі, що вовки є символом вірності, бо вони &amp;ndash; однолюби, - розповідає вишивальниця. &amp;ndash; Вони дуже вірні та віддані&amp;raquo;.

Ще один вовк є на її картині &amp;laquo;Зустріч під місяцем&amp;raquo;. &amp;laquo;Картина дуже сподобалась невістці, - розповідає Ганна Миколаївна. &amp;ndash; Хотіла віддати, а чоловік не дозволив&amp;raquo;.

&amp;laquo;Подобається вона мені дуже&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Довелось майстрині ще одну таку вишивати.

ТЕПЛІ СЛОВА

Віктор Родін на пенсії, так би мовити, остаточно. Працював водієм у лісництві і монтером на залізниці. Весь час, поки майстриня знайомить мене зі своєю хатньою виставкою, він також із задоволенням споглядає вишивки. Хоча і бачить їх щодня.

&amp;laquo;У вітальні над Чарівниця вишивки Закінчення. Початок на 1-й стор. дверима висить ікона &amp;laquo;Семистрільна&amp;raquo;, - продовжує вишивальниця. &amp;ndash; Прочитала, що вона дає хорошу енергію всім, хто заходить. А при виході треба, щоб &amp;laquo;Покров святої Богородиці&amp;raquo; був. Хочу її вишити, але ніде не можу знайти схеми. Зараз вишиваю українську Мадонну. Але тільки почала, тому поки що майже нічого не видно&amp;raquo;.

У вітальні бачу ще і вишитий майстринею текст молитви &amp;laquo;Отче наш&amp;raquo;.

&amp;laquo;Господи, благослови всіх, хто входить в цей дім, - читаю вишиті слова, вже виходячи. &amp;ndash; Дай крила всім, хто виходить з нього, і даруй мир та спокій навіки усім, хто в ньому залишається&amp;raquo;.

Краще і не скажеш&amp;hellip;

Джерело: газета &amp;laquo;Прилуччина + Прилучаночка&amp;raquo;, Андрій Бейник]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/08_020917_6a26a530c6b78.jpg" type="image/jpeg" length="7424"/>
      <pubDate>Sat, 9 May 2015 13:25:00 +0300</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
    <item>
      <title>Вчера была в Крыму</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_22805.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_22805.html</guid>
      <category>Людям про людей</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[Вчера была в Крыму..
Расскажу  из первых уст. Крым жив. Люди отдыхают со всей Украины, в том числе и с Западной. Украинской речи-столько, что раньше я столько «западенцев» там не слышала. Одни торгуют фруктами, другие сувенирами …(в том числе и на вокзале) Кто-то громко на весь автобус розмовляе по телефону. Все плакаты, рекламы, вывески- на украинском. Никому это не мешает. Все очень толерантны ко всем! Улицы Киевская и другие украинские продолжают жить под своими именами. Поезда Симферополь- Львов,Ивано-Франковск регулярно отправляются и приходят. Машины тоже с номерами многих областей Украины и России. Жизнь идет своим чередом. Люди заняты отдыхающими , своим торговым бизнесом, работой ,учебой, выращиванием урожая…Вот только непривычно было-  люди в камуфляже встречают возле вокзала у гостиницы Артек вереницу людей с чемоданами, проверяют их вещи металлоискателем и приглаш]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Ганна Родіна

Хату Ганни та Віктора Родіних у Лісових Сорочинцях і шукати не треба. По дорозі з Прилук вона перша ліворуч. А ще будинок примітний червоною покрівлею і скульптурою Богоматері з немовлям поряд, яку подарувало селу ТОВ &amp;laquo;Прилуцький хлібодар&amp;raquo;. Не менш примітна хата і всередині &amp;ndash; всі стіни завішані, всі ліжка устелені вишитими витворами мистецтва. В одному з витворів &amp;mdash; сукні, яку вишила собі на ювілей &amp;mdash; зустрічає нас і господиня Ганна Миколаївна Родіна.

&amp;laquo;Це все мої роботи, - показує на картини, ікони, рушники, подушки, серветки. &amp;ndash; Не уявляю свого життя без вишивання&amp;raquo;.

РУШНИКИ ДЛЯ ВНУЧКИ

Ганна Миколаївна народилась у Лісових Сорочинцях. Як і її батьки Микола Семенович Стеценко та Віра Миколаївна Коваленко. Має молодшу і старшу сестер. Мама, що не так вже і дивно для тих часів, вишивала хрестиком й гладдю. Мало того, вправним вишивальником був і її батько. Так що, можна сказати, жінка продовжила династію.

Більше вплинули на неї, зізнається, мамині роботи. Вона, крім вишивання, ще й гачком вміла в&amp;rsquo;язати. Голку з ниткою героїня нашої розповіді взяла до рук ще у школі. Вчилась у тамтешній десятирічці. Найпершу роботу не пам&amp;rsquo;ятає, а от одну з перших &amp;ndash; так. У 1980 році була Олімпіада, і дівчина вишила хрестиком її символ &amp;ndash; ведмедика &amp;ndash; на подушку.

&amp;laquo;Цей рушник я для ікони вишивала&amp;raquo;, - показує одну з нинішніх своїх робіт майстриня. &amp;laquo;Ікони трьох святих&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Він підтримує дружину у її захопленні і є найпершим шанувальником її робіт.

&amp;laquo;А оцей рушник для внучки вишила, - веде далі господиня. - Ангеліна якраз закінчує школу. Вишила імена та прізвища всіх 25 учнів її одинадцятого класу. Але найперше &amp;ndash; дані класної керівниці&amp;raquo;. &amp;laquo;Ангеліна Родіна&amp;raquo;, - написано синіми нитками на рушнику серед інших імен і прізвищ. Внизу &amp;ndash; герб України в обрамленні стиглого колосся та волошок. Шрифт для написів майстрині допомагала підбирати староста Лісовосорочинського старостинського округу Ірина Іваншина &amp;ndash; ще одна палка прихильниця її таланту.

На запитання, звідки бере сюжети для вишивок, жінка лише плечами знизує.

Просто що хочеться, те й вишиваю, - каже. &amp;ndash; Якось побачила, як подружка вишиває ікону Миколи Чудотворця, і мені захотілось попрацювати з церковною тематикою. Ось на цьому рушнику для ікони вишила калину &amp;ndash; символ України.

А жолуді, мабуть, символ Лісових Сорочинців? Адже дуби у ваших лісах ростуть.

Майстриня погоджується і веде далі.

&amp;laquo;Ікон багато вишила, бо я &amp;ndash; віруюча людина. Церкви у селі немає, але я святила ікони у Стрільниках. І діти, син з невісткою, у тій церкві вінчались&amp;raquo;.

Синів у Родіних &amp;ndash; двоє. Анатолій народився у 1984 році, Сергій &amp;ndash; за 3 роки по тому.

Сини вишивають? &amp;ndash; питаю.

Ні, лише одна з невісток.

Онуків у Родіних &amp;ndash; троє. Ангеліна &amp;ndash; найстарша. У неї є одинадцятирічний брат Денис. Це діти Анатолія. У Сергія є син Святослав. Діти і онуки пенсіонерів проживають не з ними. Сергій працює на ТЕС у Києві, Анатолій &amp;ndash; пожежним ДСНС у Згурівці. Приїжджають, зітхає мати і бабуся, нечасто. Поряд, у Колісниках, живе її старша сестра. Молодша проживає на лівому березі у Києві.

&amp;laquo;А це &amp;ndash; весільний рушник, - показує жінка витвір з голубами у квітах. &amp;ndash; На щастя. На долю. Думаю, коли внучка заміж йтиме, то подарую. Один такий колись давала школі. Дуже дякували, казали, що гарний&amp;raquo;.



&amp;laquo;729 КІЛОМЕТР&amp;raquo;

Вишиває майстриня не по малюнку на тканині, як більшість її колег, а рахує хрестики з паперової схеми. Хоча бувають і винятки, коли працює з бісером, але це рідше. Схеми бере у журналі &amp;laquo;Вишиванка&amp;raquo; і не лише.

У кожної вишивки є своя історія. Зображення старовинного міста, дуже схожого на Львів, наприклад, вишила, коли лежала у столичній лікарні. Треба, каже, чимось було займатись, то й пішла у магазин за набором для вишивання.

Ще один рушник вишила у минулому році, щоб святити паску. Також з паперової схеми. На рушнику &amp;ndash; квіти й Ісус Христос. Картину &amp;laquo;12 апостолів&amp;raquo; вишила, бо дуже сподобалась на малюнку. Подушечка з трояндою з&amp;rsquo;явилась на світ, коли лежала у лікарні у Харкові. Тоді проходила медкомісію.

З 1991 року Ганна Миколаївна працює на залізниці. Нині вона &amp;ndash; чергова по переїзду. Назву переїзду у Лісових Сорочинцях знають всі, хто мандрує дизелем між Прилуками та Ічнею. Це &amp;laquo;729 кілометр&amp;raquo;.

Що входить у Ваші обов&amp;rsquo;язки?

Пропускаю транспорт через переїзд. Відкриваю і закриваю шлагбаум. Зустрічаю поїзд. День і ніч працюю, а дві доби вдома.

Наскільки це важка робота?

Фізично не важка, але дуже відповідальна. Відповідаю за людей і за транспорт.

За 35 років, що працює на залізниці, поїздів, каже, стало значно менше. Скоро і чергова по переїзду перейде з &amp;laquo;категорії&amp;raquo; працюючої пенсіонерки у пенсіонерку звичайну. Принаймні, збирається.

УКРАЇНСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ

Коли вийде на пенсію остаточно, часу для улюбленого заняття стане ще більше. І ще більше з&amp;rsquo;явиться на стінах квітів, соловейків, лебедів та іншої краси. А, може, і не лише на стінах хати. Робіт вже зібралось на персональну виставку. Одну з них працівники місцевої бібліотеки у Прилуки на загальну виставку вже передавали.

&amp;laquo;Це свята Ганна, - показує далі свої роботи майстриня. &amp;ndash; Вишила для себе. Святого Віктора &amp;ndash; для чоловіка. Ось це &amp;ndash; Янгол-охоронець, а це &amp;ndash; Пантелеймонцілитель, бо почитала, що його зображення має бути у кожній родині&amp;raquo;.

Дуже багато у неї вишивок з тваринами, рослинами та людьми. На картині &amp;laquo;Лежень&amp;raquo;, наприклад, лежить, ніби живий, котик. На іншій &amp;ndash; із зимового лісу виходить здоровенний ведмідь. Поряд з картини присутніх споглядає вишитий Тарас Григорович.

&amp;laquo;А оцю картину я вишила у перші дні війни, коли ми сиділи у погребі, - показує майстриня на вітрильник. - Орки на нашу вулицю не пішли, а поперли на Радьківку. Але гуркотіли і стріляли сильно. Люди загинули. Ми цілий місяць тоді не працювали, поїзди не ходили, бо окупанти пошкодили рейки між Коломійцевим і Ветераном, коли танками через них переїжджали. Ми і ховались у погребі. Тоді якраз була популярна пісня: &amp;laquo;Руський корабель, іди, гей-гей&amp;raquo;. От я корабель і вишила&amp;raquo;.

Хоча ніякий він на картині не російський, а найсправжнісінький український. Пливе назустріч перемозі. Поряд з кораблем &amp;ndash; вишита пара вовків.

&amp;laquo;Прочитала у журналі, що вовки є символом вірності, бо вони &amp;ndash; однолюби, - розповідає вишивальниця. &amp;ndash; Вони дуже вірні та віддані&amp;raquo;.

Ще один вовк є на її картині &amp;laquo;Зустріч під місяцем&amp;raquo;. &amp;laquo;Картина дуже сподобалась невістці, - розповідає Ганна Миколаївна. &amp;ndash; Хотіла віддати, а чоловік не дозволив&amp;raquo;.

&amp;laquo;Подобається вона мені дуже&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Довелось майстрині ще одну таку вишивати.

ТЕПЛІ СЛОВА

Віктор Родін на пенсії, так би мовити, остаточно. Працював водієм у лісництві і монтером на залізниці. Весь час, поки майстриня знайомить мене зі своєю хатньою виставкою, він також із задоволенням споглядає вишивки. Хоча і бачить їх щодня.

&amp;laquo;У вітальні над Чарівниця вишивки Закінчення. Початок на 1-й стор. дверима висить ікона &amp;laquo;Семистрільна&amp;raquo;, - продовжує вишивальниця. &amp;ndash; Прочитала, що вона дає хорошу енергію всім, хто заходить. А при виході треба, щоб &amp;laquo;Покров святої Богородиці&amp;raquo; був. Хочу її вишити, але ніде не можу знайти схеми. Зараз вишиваю українську Мадонну. Але тільки почала, тому поки що майже нічого не видно&amp;raquo;.

У вітальні бачу ще і вишитий майстринею текст молитви &amp;laquo;Отче наш&amp;raquo;.

&amp;laquo;Господи, благослови всіх, хто входить в цей дім, - читаю вишиті слова, вже виходячи. &amp;ndash; Дай крила всім, хто виходить з нього, і даруй мир та спокій навіки усім, хто в ньому залишається&amp;raquo;.

Краще і не скажеш&amp;hellip;

Джерело: газета &amp;laquo;Прилуччина + Прилучаночка&amp;raquo;, Андрій Бейник]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/08_020917_6a26a530c6b78.jpg" type="image/jpeg" length="7424"/>
      <pubDate>Wed, 9 Jul 2014 17:52:42 +0300</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
    <item>
      <title>Сегодня украшением майдана стали журналисты.</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_21437.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_21437.html</guid>
      <category>Людям про людей</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[В Чернигове на Аллее Героев начинался мирный митинг… Журналисты в ожидании перфоменса  раскручивали длинные шнуры, доставали камеры. Скуууучно…Нет никакого мувинга…Были ребята,кто не скучал. Истинные журналисты! Им интересно на двух фронтах! СТБ  ,по моему, вообще любовался сам собой. Нежин –испугавшись вопроса «почему ничего не снимаете» тут же стал произносить заклинание-«фу-фу, тролли, тролли» и лихорадочно все стали надевать жилетки- обереги ПРЕССА. Вот-вот сейчас начнется  стрельба, потасовка,сенсации…не началось –печалька….   
Професії на світі усі сплелись у
колос,
Всім треба пекар, медсестра ,економіст,
Але хто нам всю ПРАВДУ скаже
вголос,
Якщо її не скаже журналіст!]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Ганна Родіна

Хату Ганни та Віктора Родіних у Лісових Сорочинцях і шукати не треба. По дорозі з Прилук вона перша ліворуч. А ще будинок примітний червоною покрівлею і скульптурою Богоматері з немовлям поряд, яку подарувало селу ТОВ &amp;laquo;Прилуцький хлібодар&amp;raquo;. Не менш примітна хата і всередині &amp;ndash; всі стіни завішані, всі ліжка устелені вишитими витворами мистецтва. В одному з витворів &amp;mdash; сукні, яку вишила собі на ювілей &amp;mdash; зустрічає нас і господиня Ганна Миколаївна Родіна.

&amp;laquo;Це все мої роботи, - показує на картини, ікони, рушники, подушки, серветки. &amp;ndash; Не уявляю свого життя без вишивання&amp;raquo;.

РУШНИКИ ДЛЯ ВНУЧКИ

Ганна Миколаївна народилась у Лісових Сорочинцях. Як і її батьки Микола Семенович Стеценко та Віра Миколаївна Коваленко. Має молодшу і старшу сестер. Мама, що не так вже і дивно для тих часів, вишивала хрестиком й гладдю. Мало того, вправним вишивальником був і її батько. Так що, можна сказати, жінка продовжила династію.

Більше вплинули на неї, зізнається, мамині роботи. Вона, крім вишивання, ще й гачком вміла в&amp;rsquo;язати. Голку з ниткою героїня нашої розповіді взяла до рук ще у школі. Вчилась у тамтешній десятирічці. Найпершу роботу не пам&amp;rsquo;ятає, а от одну з перших &amp;ndash; так. У 1980 році була Олімпіада, і дівчина вишила хрестиком її символ &amp;ndash; ведмедика &amp;ndash; на подушку.

&amp;laquo;Цей рушник я для ікони вишивала&amp;raquo;, - показує одну з нинішніх своїх робіт майстриня. &amp;laquo;Ікони трьох святих&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Він підтримує дружину у її захопленні і є найпершим шанувальником її робіт.

&amp;laquo;А оцей рушник для внучки вишила, - веде далі господиня. - Ангеліна якраз закінчує школу. Вишила імена та прізвища всіх 25 учнів її одинадцятого класу. Але найперше &amp;ndash; дані класної керівниці&amp;raquo;. &amp;laquo;Ангеліна Родіна&amp;raquo;, - написано синіми нитками на рушнику серед інших імен і прізвищ. Внизу &amp;ndash; герб України в обрамленні стиглого колосся та волошок. Шрифт для написів майстрині допомагала підбирати староста Лісовосорочинського старостинського округу Ірина Іваншина &amp;ndash; ще одна палка прихильниця її таланту.

На запитання, звідки бере сюжети для вишивок, жінка лише плечами знизує.

Просто що хочеться, те й вишиваю, - каже. &amp;ndash; Якось побачила, як подружка вишиває ікону Миколи Чудотворця, і мені захотілось попрацювати з церковною тематикою. Ось на цьому рушнику для ікони вишила калину &amp;ndash; символ України.

А жолуді, мабуть, символ Лісових Сорочинців? Адже дуби у ваших лісах ростуть.

Майстриня погоджується і веде далі.

&amp;laquo;Ікон багато вишила, бо я &amp;ndash; віруюча людина. Церкви у селі немає, але я святила ікони у Стрільниках. І діти, син з невісткою, у тій церкві вінчались&amp;raquo;.

Синів у Родіних &amp;ndash; двоє. Анатолій народився у 1984 році, Сергій &amp;ndash; за 3 роки по тому.

Сини вишивають? &amp;ndash; питаю.

Ні, лише одна з невісток.

Онуків у Родіних &amp;ndash; троє. Ангеліна &amp;ndash; найстарша. У неї є одинадцятирічний брат Денис. Це діти Анатолія. У Сергія є син Святослав. Діти і онуки пенсіонерів проживають не з ними. Сергій працює на ТЕС у Києві, Анатолій &amp;ndash; пожежним ДСНС у Згурівці. Приїжджають, зітхає мати і бабуся, нечасто. Поряд, у Колісниках, живе її старша сестра. Молодша проживає на лівому березі у Києві.

&amp;laquo;А це &amp;ndash; весільний рушник, - показує жінка витвір з голубами у квітах. &amp;ndash; На щастя. На долю. Думаю, коли внучка заміж йтиме, то подарую. Один такий колись давала школі. Дуже дякували, казали, що гарний&amp;raquo;.



&amp;laquo;729 КІЛОМЕТР&amp;raquo;

Вишиває майстриня не по малюнку на тканині, як більшість її колег, а рахує хрестики з паперової схеми. Хоча бувають і винятки, коли працює з бісером, але це рідше. Схеми бере у журналі &amp;laquo;Вишиванка&amp;raquo; і не лише.

У кожної вишивки є своя історія. Зображення старовинного міста, дуже схожого на Львів, наприклад, вишила, коли лежала у столичній лікарні. Треба, каже, чимось було займатись, то й пішла у магазин за набором для вишивання.

Ще один рушник вишила у минулому році, щоб святити паску. Також з паперової схеми. На рушнику &amp;ndash; квіти й Ісус Христос. Картину &amp;laquo;12 апостолів&amp;raquo; вишила, бо дуже сподобалась на малюнку. Подушечка з трояндою з&amp;rsquo;явилась на світ, коли лежала у лікарні у Харкові. Тоді проходила медкомісію.

З 1991 року Ганна Миколаївна працює на залізниці. Нині вона &amp;ndash; чергова по переїзду. Назву переїзду у Лісових Сорочинцях знають всі, хто мандрує дизелем між Прилуками та Ічнею. Це &amp;laquo;729 кілометр&amp;raquo;.

Що входить у Ваші обов&amp;rsquo;язки?

Пропускаю транспорт через переїзд. Відкриваю і закриваю шлагбаум. Зустрічаю поїзд. День і ніч працюю, а дві доби вдома.

Наскільки це важка робота?

Фізично не важка, але дуже відповідальна. Відповідаю за людей і за транспорт.

За 35 років, що працює на залізниці, поїздів, каже, стало значно менше. Скоро і чергова по переїзду перейде з &amp;laquo;категорії&amp;raquo; працюючої пенсіонерки у пенсіонерку звичайну. Принаймні, збирається.

УКРАЇНСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ

Коли вийде на пенсію остаточно, часу для улюбленого заняття стане ще більше. І ще більше з&amp;rsquo;явиться на стінах квітів, соловейків, лебедів та іншої краси. А, може, і не лише на стінах хати. Робіт вже зібралось на персональну виставку. Одну з них працівники місцевої бібліотеки у Прилуки на загальну виставку вже передавали.

&amp;laquo;Це свята Ганна, - показує далі свої роботи майстриня. &amp;ndash; Вишила для себе. Святого Віктора &amp;ndash; для чоловіка. Ось це &amp;ndash; Янгол-охоронець, а це &amp;ndash; Пантелеймонцілитель, бо почитала, що його зображення має бути у кожній родині&amp;raquo;.

Дуже багато у неї вишивок з тваринами, рослинами та людьми. На картині &amp;laquo;Лежень&amp;raquo;, наприклад, лежить, ніби живий, котик. На іншій &amp;ndash; із зимового лісу виходить здоровенний ведмідь. Поряд з картини присутніх споглядає вишитий Тарас Григорович.

&amp;laquo;А оцю картину я вишила у перші дні війни, коли ми сиділи у погребі, - показує майстриня на вітрильник. - Орки на нашу вулицю не пішли, а поперли на Радьківку. Але гуркотіли і стріляли сильно. Люди загинули. Ми цілий місяць тоді не працювали, поїзди не ходили, бо окупанти пошкодили рейки між Коломійцевим і Ветераном, коли танками через них переїжджали. Ми і ховались у погребі. Тоді якраз була популярна пісня: &amp;laquo;Руський корабель, іди, гей-гей&amp;raquo;. От я корабель і вишила&amp;raquo;.

Хоча ніякий він на картині не російський, а найсправжнісінький український. Пливе назустріч перемозі. Поряд з кораблем &amp;ndash; вишита пара вовків.

&amp;laquo;Прочитала у журналі, що вовки є символом вірності, бо вони &amp;ndash; однолюби, - розповідає вишивальниця. &amp;ndash; Вони дуже вірні та віддані&amp;raquo;.

Ще один вовк є на її картині &amp;laquo;Зустріч під місяцем&amp;raquo;. &amp;laquo;Картина дуже сподобалась невістці, - розповідає Ганна Миколаївна. &amp;ndash; Хотіла віддати, а чоловік не дозволив&amp;raquo;.

&amp;laquo;Подобається вона мені дуже&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Довелось майстрині ще одну таку вишивати.

ТЕПЛІ СЛОВА

Віктор Родін на пенсії, так би мовити, остаточно. Працював водієм у лісництві і монтером на залізниці. Весь час, поки майстриня знайомить мене зі своєю хатньою виставкою, він також із задоволенням споглядає вишивки. Хоча і бачить їх щодня.

&amp;laquo;У вітальні над Чарівниця вишивки Закінчення. Початок на 1-й стор. дверима висить ікона &amp;laquo;Семистрільна&amp;raquo;, - продовжує вишивальниця. &amp;ndash; Прочитала, що вона дає хорошу енергію всім, хто заходить. А при виході треба, щоб &amp;laquo;Покров святої Богородиці&amp;raquo; був. Хочу її вишити, але ніде не можу знайти схеми. Зараз вишиваю українську Мадонну. Але тільки почала, тому поки що майже нічого не видно&amp;raquo;.

У вітальні бачу ще і вишитий майстринею текст молитви &amp;laquo;Отче наш&amp;raquo;.

&amp;laquo;Господи, благослови всіх, хто входить в цей дім, - читаю вишиті слова, вже виходячи. &amp;ndash; Дай крила всім, хто виходить з нього, і даруй мир та спокій навіки усім, хто в ньому залишається&amp;raquo;.

Краще і не скажеш&amp;hellip;

Джерело: газета &amp;laquo;Прилуччина + Прилучаночка&amp;raquo;, Андрій Бейник]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/08_020917_6a26a530c6b78.jpg" type="image/jpeg" length="7424"/>
      <pubDate>Mon, 27 Jan 2014 21:25:40 +0200</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
    <item>
      <title>БОРИСКА - какой он ЕСТЬ!</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_20456.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_20456.html</guid>
      <category>Людям про людей</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[
Лучший из мужчин, как он сам заявляет и подтвердили женщины ,пришедшие на концерт 6.10, подарил свою любовь  песнями и танцами черниговским зрителям. Песни о глухонемой, безграничной, бескорыстной, всепоглощающей, воспламеняющей и просто о ЛЮБВИ не оставили равнодушным никого на концерте. Эмоции отданные Моисеевым  ,искренность и неподражаемость исполнения  зарядили зрителей позитивом и любовью. Балет тоже был на высоте. Световое шоу, балет , Борис-все единое целое: тепло, красиво, драйвово и в тоже время задушевно. Пусть кто нибудь мне возразит!]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Ганна Родіна

Хату Ганни та Віктора Родіних у Лісових Сорочинцях і шукати не треба. По дорозі з Прилук вона перша ліворуч. А ще будинок примітний червоною покрівлею і скульптурою Богоматері з немовлям поряд, яку подарувало селу ТОВ &amp;laquo;Прилуцький хлібодар&amp;raquo;. Не менш примітна хата і всередині &amp;ndash; всі стіни завішані, всі ліжка устелені вишитими витворами мистецтва. В одному з витворів &amp;mdash; сукні, яку вишила собі на ювілей &amp;mdash; зустрічає нас і господиня Ганна Миколаївна Родіна.

&amp;laquo;Це все мої роботи, - показує на картини, ікони, рушники, подушки, серветки. &amp;ndash; Не уявляю свого життя без вишивання&amp;raquo;.

РУШНИКИ ДЛЯ ВНУЧКИ

Ганна Миколаївна народилась у Лісових Сорочинцях. Як і її батьки Микола Семенович Стеценко та Віра Миколаївна Коваленко. Має молодшу і старшу сестер. Мама, що не так вже і дивно для тих часів, вишивала хрестиком й гладдю. Мало того, вправним вишивальником був і її батько. Так що, можна сказати, жінка продовжила династію.

Більше вплинули на неї, зізнається, мамині роботи. Вона, крім вишивання, ще й гачком вміла в&amp;rsquo;язати. Голку з ниткою героїня нашої розповіді взяла до рук ще у школі. Вчилась у тамтешній десятирічці. Найпершу роботу не пам&amp;rsquo;ятає, а от одну з перших &amp;ndash; так. У 1980 році була Олімпіада, і дівчина вишила хрестиком її символ &amp;ndash; ведмедика &amp;ndash; на подушку.

&amp;laquo;Цей рушник я для ікони вишивала&amp;raquo;, - показує одну з нинішніх своїх робіт майстриня. &amp;laquo;Ікони трьох святих&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Він підтримує дружину у її захопленні і є найпершим шанувальником її робіт.

&amp;laquo;А оцей рушник для внучки вишила, - веде далі господиня. - Ангеліна якраз закінчує школу. Вишила імена та прізвища всіх 25 учнів її одинадцятого класу. Але найперше &amp;ndash; дані класної керівниці&amp;raquo;. &amp;laquo;Ангеліна Родіна&amp;raquo;, - написано синіми нитками на рушнику серед інших імен і прізвищ. Внизу &amp;ndash; герб України в обрамленні стиглого колосся та волошок. Шрифт для написів майстрині допомагала підбирати староста Лісовосорочинського старостинського округу Ірина Іваншина &amp;ndash; ще одна палка прихильниця її таланту.

На запитання, звідки бере сюжети для вишивок, жінка лише плечами знизує.

Просто що хочеться, те й вишиваю, - каже. &amp;ndash; Якось побачила, як подружка вишиває ікону Миколи Чудотворця, і мені захотілось попрацювати з церковною тематикою. Ось на цьому рушнику для ікони вишила калину &amp;ndash; символ України.

А жолуді, мабуть, символ Лісових Сорочинців? Адже дуби у ваших лісах ростуть.

Майстриня погоджується і веде далі.

&amp;laquo;Ікон багато вишила, бо я &amp;ndash; віруюча людина. Церкви у селі немає, але я святила ікони у Стрільниках. І діти, син з невісткою, у тій церкві вінчались&amp;raquo;.

Синів у Родіних &amp;ndash; двоє. Анатолій народився у 1984 році, Сергій &amp;ndash; за 3 роки по тому.

Сини вишивають? &amp;ndash; питаю.

Ні, лише одна з невісток.

Онуків у Родіних &amp;ndash; троє. Ангеліна &amp;ndash; найстарша. У неї є одинадцятирічний брат Денис. Це діти Анатолія. У Сергія є син Святослав. Діти і онуки пенсіонерів проживають не з ними. Сергій працює на ТЕС у Києві, Анатолій &amp;ndash; пожежним ДСНС у Згурівці. Приїжджають, зітхає мати і бабуся, нечасто. Поряд, у Колісниках, живе її старша сестра. Молодша проживає на лівому березі у Києві.

&amp;laquo;А це &amp;ndash; весільний рушник, - показує жінка витвір з голубами у квітах. &amp;ndash; На щастя. На долю. Думаю, коли внучка заміж йтиме, то подарую. Один такий колись давала школі. Дуже дякували, казали, що гарний&amp;raquo;.



&amp;laquo;729 КІЛОМЕТР&amp;raquo;

Вишиває майстриня не по малюнку на тканині, як більшість її колег, а рахує хрестики з паперової схеми. Хоча бувають і винятки, коли працює з бісером, але це рідше. Схеми бере у журналі &amp;laquo;Вишиванка&amp;raquo; і не лише.

У кожної вишивки є своя історія. Зображення старовинного міста, дуже схожого на Львів, наприклад, вишила, коли лежала у столичній лікарні. Треба, каже, чимось було займатись, то й пішла у магазин за набором для вишивання.

Ще один рушник вишила у минулому році, щоб святити паску. Також з паперової схеми. На рушнику &amp;ndash; квіти й Ісус Христос. Картину &amp;laquo;12 апостолів&amp;raquo; вишила, бо дуже сподобалась на малюнку. Подушечка з трояндою з&amp;rsquo;явилась на світ, коли лежала у лікарні у Харкові. Тоді проходила медкомісію.

З 1991 року Ганна Миколаївна працює на залізниці. Нині вона &amp;ndash; чергова по переїзду. Назву переїзду у Лісових Сорочинцях знають всі, хто мандрує дизелем між Прилуками та Ічнею. Це &amp;laquo;729 кілометр&amp;raquo;.

Що входить у Ваші обов&amp;rsquo;язки?

Пропускаю транспорт через переїзд. Відкриваю і закриваю шлагбаум. Зустрічаю поїзд. День і ніч працюю, а дві доби вдома.

Наскільки це важка робота?

Фізично не важка, але дуже відповідальна. Відповідаю за людей і за транспорт.

За 35 років, що працює на залізниці, поїздів, каже, стало значно менше. Скоро і чергова по переїзду перейде з &amp;laquo;категорії&amp;raquo; працюючої пенсіонерки у пенсіонерку звичайну. Принаймні, збирається.

УКРАЇНСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ

Коли вийде на пенсію остаточно, часу для улюбленого заняття стане ще більше. І ще більше з&amp;rsquo;явиться на стінах квітів, соловейків, лебедів та іншої краси. А, може, і не лише на стінах хати. Робіт вже зібралось на персональну виставку. Одну з них працівники місцевої бібліотеки у Прилуки на загальну виставку вже передавали.

&amp;laquo;Це свята Ганна, - показує далі свої роботи майстриня. &amp;ndash; Вишила для себе. Святого Віктора &amp;ndash; для чоловіка. Ось це &amp;ndash; Янгол-охоронець, а це &amp;ndash; Пантелеймонцілитель, бо почитала, що його зображення має бути у кожній родині&amp;raquo;.

Дуже багато у неї вишивок з тваринами, рослинами та людьми. На картині &amp;laquo;Лежень&amp;raquo;, наприклад, лежить, ніби живий, котик. На іншій &amp;ndash; із зимового лісу виходить здоровенний ведмідь. Поряд з картини присутніх споглядає вишитий Тарас Григорович.

&amp;laquo;А оцю картину я вишила у перші дні війни, коли ми сиділи у погребі, - показує майстриня на вітрильник. - Орки на нашу вулицю не пішли, а поперли на Радьківку. Але гуркотіли і стріляли сильно. Люди загинули. Ми цілий місяць тоді не працювали, поїзди не ходили, бо окупанти пошкодили рейки між Коломійцевим і Ветераном, коли танками через них переїжджали. Ми і ховались у погребі. Тоді якраз була популярна пісня: &amp;laquo;Руський корабель, іди, гей-гей&amp;raquo;. От я корабель і вишила&amp;raquo;.

Хоча ніякий він на картині не російський, а найсправжнісінький український. Пливе назустріч перемозі. Поряд з кораблем &amp;ndash; вишита пара вовків.

&amp;laquo;Прочитала у журналі, що вовки є символом вірності, бо вони &amp;ndash; однолюби, - розповідає вишивальниця. &amp;ndash; Вони дуже вірні та віддані&amp;raquo;.

Ще один вовк є на її картині &amp;laquo;Зустріч під місяцем&amp;raquo;. &amp;laquo;Картина дуже сподобалась невістці, - розповідає Ганна Миколаївна. &amp;ndash; Хотіла віддати, а чоловік не дозволив&amp;raquo;.

&amp;laquo;Подобається вона мені дуже&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Довелось майстрині ще одну таку вишивати.

ТЕПЛІ СЛОВА

Віктор Родін на пенсії, так би мовити, остаточно. Працював водієм у лісництві і монтером на залізниці. Весь час, поки майстриня знайомить мене зі своєю хатньою виставкою, він також із задоволенням споглядає вишивки. Хоча і бачить їх щодня.

&amp;laquo;У вітальні над Чарівниця вишивки Закінчення. Початок на 1-й стор. дверима висить ікона &amp;laquo;Семистрільна&amp;raquo;, - продовжує вишивальниця. &amp;ndash; Прочитала, що вона дає хорошу енергію всім, хто заходить. А при виході треба, щоб &amp;laquo;Покров святої Богородиці&amp;raquo; був. Хочу її вишити, але ніде не можу знайти схеми. Зараз вишиваю українську Мадонну. Але тільки почала, тому поки що майже нічого не видно&amp;raquo;.

У вітальні бачу ще і вишитий майстринею текст молитви &amp;laquo;Отче наш&amp;raquo;.

&amp;laquo;Господи, благослови всіх, хто входить в цей дім, - читаю вишиті слова, вже виходячи. &amp;ndash; Дай крила всім, хто виходить з нього, і даруй мир та спокій навіки усім, хто в ньому залишається&amp;raquo;.

Краще і не скажеш&amp;hellip;

Джерело: газета &amp;laquo;Прилуччина + Прилучаночка&amp;raquo;, Андрій Бейник]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/08_020917_6a26a530c6b78.jpg" type="image/jpeg" length="7424"/>
      <pubDate>Mon, 7 Oct 2013 11:41:35 +0300</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
    <item>
      <title>Не та образа болючіша, що від ворога, а та ,що від свого...</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_19258.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_19258.html</guid>
      <category>Людям про людей</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[Вересневий полудень, сонце м яке,в  оксамитовому повітрі висить бабине літо – природа грає свою найпопулярнішу симфонію . Здається , нема нещасливих в такі благодатні дні... Та ні... Зупинка Хіміки. На лавочці сидить жіночка віку мудрості і , здається ,нікуди не поспішає. Мимоволі звертаю увагу- Господи, вона плаче!
-Пані, що з Вами?- мовчить, а сльози потекли ще рясніше .
-Жах !- трохи згодом прошепотіла вона , -Жах ! . Коли сльози вщухли ,оговтавшись і набуваючи потроху впевненості , заговорила про свої два жахи життя . Гвардії полковник інженерних військ, колишня зам головного архітектора міста тендітна жіночка з блакитними бездонними очима, гордою поставою і не по рокам гострим розумом і змістовною, швидкою мовою- майже 90 річна Зоя Федорівна Решетнякова.
Пізніше , повертаючись додому, мої думки займала тільки ця жіночка. Я захоплювалася єю. Скільки життєлюбності, ресурсу для життя в цій тендітному тілі, скільки цікавості і небайдужості до життя міста, кр]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Ганна Родіна

Хату Ганни та Віктора Родіних у Лісових Сорочинцях і шукати не треба. По дорозі з Прилук вона перша ліворуч. А ще будинок примітний червоною покрівлею і скульптурою Богоматері з немовлям поряд, яку подарувало селу ТОВ &amp;laquo;Прилуцький хлібодар&amp;raquo;. Не менш примітна хата і всередині &amp;ndash; всі стіни завішані, всі ліжка устелені вишитими витворами мистецтва. В одному з витворів &amp;mdash; сукні, яку вишила собі на ювілей &amp;mdash; зустрічає нас і господиня Ганна Миколаївна Родіна.

&amp;laquo;Це все мої роботи, - показує на картини, ікони, рушники, подушки, серветки. &amp;ndash; Не уявляю свого життя без вишивання&amp;raquo;.

РУШНИКИ ДЛЯ ВНУЧКИ

Ганна Миколаївна народилась у Лісових Сорочинцях. Як і її батьки Микола Семенович Стеценко та Віра Миколаївна Коваленко. Має молодшу і старшу сестер. Мама, що не так вже і дивно для тих часів, вишивала хрестиком й гладдю. Мало того, вправним вишивальником був і її батько. Так що, можна сказати, жінка продовжила династію.

Більше вплинули на неї, зізнається, мамині роботи. Вона, крім вишивання, ще й гачком вміла в&amp;rsquo;язати. Голку з ниткою героїня нашої розповіді взяла до рук ще у школі. Вчилась у тамтешній десятирічці. Найпершу роботу не пам&amp;rsquo;ятає, а от одну з перших &amp;ndash; так. У 1980 році була Олімпіада, і дівчина вишила хрестиком її символ &amp;ndash; ведмедика &amp;ndash; на подушку.

&amp;laquo;Цей рушник я для ікони вишивала&amp;raquo;, - показує одну з нинішніх своїх робіт майстриня. &amp;laquo;Ікони трьох святих&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Він підтримує дружину у її захопленні і є найпершим шанувальником її робіт.

&amp;laquo;А оцей рушник для внучки вишила, - веде далі господиня. - Ангеліна якраз закінчує школу. Вишила імена та прізвища всіх 25 учнів її одинадцятого класу. Але найперше &amp;ndash; дані класної керівниці&amp;raquo;. &amp;laquo;Ангеліна Родіна&amp;raquo;, - написано синіми нитками на рушнику серед інших імен і прізвищ. Внизу &amp;ndash; герб України в обрамленні стиглого колосся та волошок. Шрифт для написів майстрині допомагала підбирати староста Лісовосорочинського старостинського округу Ірина Іваншина &amp;ndash; ще одна палка прихильниця її таланту.

На запитання, звідки бере сюжети для вишивок, жінка лише плечами знизує.

Просто що хочеться, те й вишиваю, - каже. &amp;ndash; Якось побачила, як подружка вишиває ікону Миколи Чудотворця, і мені захотілось попрацювати з церковною тематикою. Ось на цьому рушнику для ікони вишила калину &amp;ndash; символ України.

А жолуді, мабуть, символ Лісових Сорочинців? Адже дуби у ваших лісах ростуть.

Майстриня погоджується і веде далі.

&amp;laquo;Ікон багато вишила, бо я &amp;ndash; віруюча людина. Церкви у селі немає, але я святила ікони у Стрільниках. І діти, син з невісткою, у тій церкві вінчались&amp;raquo;.

Синів у Родіних &amp;ndash; двоє. Анатолій народився у 1984 році, Сергій &amp;ndash; за 3 роки по тому.

Сини вишивають? &amp;ndash; питаю.

Ні, лише одна з невісток.

Онуків у Родіних &amp;ndash; троє. Ангеліна &amp;ndash; найстарша. У неї є одинадцятирічний брат Денис. Це діти Анатолія. У Сергія є син Святослав. Діти і онуки пенсіонерів проживають не з ними. Сергій працює на ТЕС у Києві, Анатолій &amp;ndash; пожежним ДСНС у Згурівці. Приїжджають, зітхає мати і бабуся, нечасто. Поряд, у Колісниках, живе її старша сестра. Молодша проживає на лівому березі у Києві.

&amp;laquo;А це &amp;ndash; весільний рушник, - показує жінка витвір з голубами у квітах. &amp;ndash; На щастя. На долю. Думаю, коли внучка заміж йтиме, то подарую. Один такий колись давала школі. Дуже дякували, казали, що гарний&amp;raquo;.



&amp;laquo;729 КІЛОМЕТР&amp;raquo;

Вишиває майстриня не по малюнку на тканині, як більшість її колег, а рахує хрестики з паперової схеми. Хоча бувають і винятки, коли працює з бісером, але це рідше. Схеми бере у журналі &amp;laquo;Вишиванка&amp;raquo; і не лише.

У кожної вишивки є своя історія. Зображення старовинного міста, дуже схожого на Львів, наприклад, вишила, коли лежала у столичній лікарні. Треба, каже, чимось було займатись, то й пішла у магазин за набором для вишивання.

Ще один рушник вишила у минулому році, щоб святити паску. Також з паперової схеми. На рушнику &amp;ndash; квіти й Ісус Христос. Картину &amp;laquo;12 апостолів&amp;raquo; вишила, бо дуже сподобалась на малюнку. Подушечка з трояндою з&amp;rsquo;явилась на світ, коли лежала у лікарні у Харкові. Тоді проходила медкомісію.

З 1991 року Ганна Миколаївна працює на залізниці. Нині вона &amp;ndash; чергова по переїзду. Назву переїзду у Лісових Сорочинцях знають всі, хто мандрує дизелем між Прилуками та Ічнею. Це &amp;laquo;729 кілометр&amp;raquo;.

Що входить у Ваші обов&amp;rsquo;язки?

Пропускаю транспорт через переїзд. Відкриваю і закриваю шлагбаум. Зустрічаю поїзд. День і ніч працюю, а дві доби вдома.

Наскільки це важка робота?

Фізично не важка, але дуже відповідальна. Відповідаю за людей і за транспорт.

За 35 років, що працює на залізниці, поїздів, каже, стало значно менше. Скоро і чергова по переїзду перейде з &amp;laquo;категорії&amp;raquo; працюючої пенсіонерки у пенсіонерку звичайну. Принаймні, збирається.

УКРАЇНСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ

Коли вийде на пенсію остаточно, часу для улюбленого заняття стане ще більше. І ще більше з&amp;rsquo;явиться на стінах квітів, соловейків, лебедів та іншої краси. А, може, і не лише на стінах хати. Робіт вже зібралось на персональну виставку. Одну з них працівники місцевої бібліотеки у Прилуки на загальну виставку вже передавали.

&amp;laquo;Це свята Ганна, - показує далі свої роботи майстриня. &amp;ndash; Вишила для себе. Святого Віктора &amp;ndash; для чоловіка. Ось це &amp;ndash; Янгол-охоронець, а це &amp;ndash; Пантелеймонцілитель, бо почитала, що його зображення має бути у кожній родині&amp;raquo;.

Дуже багато у неї вишивок з тваринами, рослинами та людьми. На картині &amp;laquo;Лежень&amp;raquo;, наприклад, лежить, ніби живий, котик. На іншій &amp;ndash; із зимового лісу виходить здоровенний ведмідь. Поряд з картини присутніх споглядає вишитий Тарас Григорович.

&amp;laquo;А оцю картину я вишила у перші дні війни, коли ми сиділи у погребі, - показує майстриня на вітрильник. - Орки на нашу вулицю не пішли, а поперли на Радьківку. Але гуркотіли і стріляли сильно. Люди загинули. Ми цілий місяць тоді не працювали, поїзди не ходили, бо окупанти пошкодили рейки між Коломійцевим і Ветераном, коли танками через них переїжджали. Ми і ховались у погребі. Тоді якраз була популярна пісня: &amp;laquo;Руський корабель, іди, гей-гей&amp;raquo;. От я корабель і вишила&amp;raquo;.

Хоча ніякий він на картині не російський, а найсправжнісінький український. Пливе назустріч перемозі. Поряд з кораблем &amp;ndash; вишита пара вовків.

&amp;laquo;Прочитала у журналі, що вовки є символом вірності, бо вони &amp;ndash; однолюби, - розповідає вишивальниця. &amp;ndash; Вони дуже вірні та віддані&amp;raquo;.

Ще один вовк є на її картині &amp;laquo;Зустріч під місяцем&amp;raquo;. &amp;laquo;Картина дуже сподобалась невістці, - розповідає Ганна Миколаївна. &amp;ndash; Хотіла віддати, а чоловік не дозволив&amp;raquo;.

&amp;laquo;Подобається вона мені дуже&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Довелось майстрині ще одну таку вишивати.

ТЕПЛІ СЛОВА

Віктор Родін на пенсії, так би мовити, остаточно. Працював водієм у лісництві і монтером на залізниці. Весь час, поки майстриня знайомить мене зі своєю хатньою виставкою, він також із задоволенням споглядає вишивки. Хоча і бачить їх щодня.

&amp;laquo;У вітальні над Чарівниця вишивки Закінчення. Початок на 1-й стор. дверима висить ікона &amp;laquo;Семистрільна&amp;raquo;, - продовжує вишивальниця. &amp;ndash; Прочитала, що вона дає хорошу енергію всім, хто заходить. А при виході треба, щоб &amp;laquo;Покров святої Богородиці&amp;raquo; був. Хочу її вишити, але ніде не можу знайти схеми. Зараз вишиваю українську Мадонну. Але тільки почала, тому поки що майже нічого не видно&amp;raquo;.

У вітальні бачу ще і вишитий майстринею текст молитви &amp;laquo;Отче наш&amp;raquo;.

&amp;laquo;Господи, благослови всіх, хто входить в цей дім, - читаю вишиті слова, вже виходячи. &amp;ndash; Дай крила всім, хто виходить з нього, і даруй мир та спокій навіки усім, хто в ньому залишається&amp;raquo;.

Краще і не скажеш&amp;hellip;

Джерело: газета &amp;laquo;Прилуччина + Прилучаночка&amp;raquo;, Андрій Бейник]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/08_020917_6a26a530c6b78.jpg" type="image/jpeg" length="7424"/>
      <pubDate>Thu, 2 May 2013 11:47:26 +0300</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
    <item>
      <title>ХАСИДЫ В УМАНЬ, МУСУЛЬМАНЕ В МЕККУ, А МЫ В КОКТЕБЕЛЬ</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_11765.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_11765.html</guid>
      <category>Людям про людей</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[    Вы не любите джаз- и не надо .Фестиваль джазовой музыки –это не только джаз и не только музыка – это секта! Секта свободных, умеющих быть собой, , спрятавших рамки общества и полностью занимающиая умы на четыре дня людей. « Джаз Коктебель» -это возможность вдохнуть глоток культуры, слившейся с природой, ощутить себя частью этой культуры. . « Джаз Коктебель» -это импровизация во всем-от музыки до танцев, от одежды  до мыслей. « Джаз Коктебель» -этоморе,друзья,музыка, танцыи конечно драйв!
С 15 по 18 сентября все дороги вели в Коктебель .Поезда, автобусы -все гудели :Коктебель, Коктебел…Фестиваль, фестиваль…Ни ситуация в Африке, ни ВВП не беспокоили умы «жителей» фестиваля. Все находились в праздничном трансе .И как радовало то, что в транс входили не от водки, а от драйва. Всего  два ППСника контролировали ситу]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Ганна Родіна

Хату Ганни та Віктора Родіних у Лісових Сорочинцях і шукати не треба. По дорозі з Прилук вона перша ліворуч. А ще будинок примітний червоною покрівлею і скульптурою Богоматері з немовлям поряд, яку подарувало селу ТОВ &amp;laquo;Прилуцький хлібодар&amp;raquo;. Не менш примітна хата і всередині &amp;ndash; всі стіни завішані, всі ліжка устелені вишитими витворами мистецтва. В одному з витворів &amp;mdash; сукні, яку вишила собі на ювілей &amp;mdash; зустрічає нас і господиня Ганна Миколаївна Родіна.

&amp;laquo;Це все мої роботи, - показує на картини, ікони, рушники, подушки, серветки. &amp;ndash; Не уявляю свого життя без вишивання&amp;raquo;.

РУШНИКИ ДЛЯ ВНУЧКИ

Ганна Миколаївна народилась у Лісових Сорочинцях. Як і її батьки Микола Семенович Стеценко та Віра Миколаївна Коваленко. Має молодшу і старшу сестер. Мама, що не так вже і дивно для тих часів, вишивала хрестиком й гладдю. Мало того, вправним вишивальником був і її батько. Так що, можна сказати, жінка продовжила династію.

Більше вплинули на неї, зізнається, мамині роботи. Вона, крім вишивання, ще й гачком вміла в&amp;rsquo;язати. Голку з ниткою героїня нашої розповіді взяла до рук ще у школі. Вчилась у тамтешній десятирічці. Найпершу роботу не пам&amp;rsquo;ятає, а от одну з перших &amp;ndash; так. У 1980 році була Олімпіада, і дівчина вишила хрестиком її символ &amp;ndash; ведмедика &amp;ndash; на подушку.

&amp;laquo;Цей рушник я для ікони вишивала&amp;raquo;, - показує одну з нинішніх своїх робіт майстриня. &amp;laquo;Ікони трьох святих&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Він підтримує дружину у її захопленні і є найпершим шанувальником її робіт.

&amp;laquo;А оцей рушник для внучки вишила, - веде далі господиня. - Ангеліна якраз закінчує школу. Вишила імена та прізвища всіх 25 учнів її одинадцятого класу. Але найперше &amp;ndash; дані класної керівниці&amp;raquo;. &amp;laquo;Ангеліна Родіна&amp;raquo;, - написано синіми нитками на рушнику серед інших імен і прізвищ. Внизу &amp;ndash; герб України в обрамленні стиглого колосся та волошок. Шрифт для написів майстрині допомагала підбирати староста Лісовосорочинського старостинського округу Ірина Іваншина &amp;ndash; ще одна палка прихильниця її таланту.

На запитання, звідки бере сюжети для вишивок, жінка лише плечами знизує.

Просто що хочеться, те й вишиваю, - каже. &amp;ndash; Якось побачила, як подружка вишиває ікону Миколи Чудотворця, і мені захотілось попрацювати з церковною тематикою. Ось на цьому рушнику для ікони вишила калину &amp;ndash; символ України.

А жолуді, мабуть, символ Лісових Сорочинців? Адже дуби у ваших лісах ростуть.

Майстриня погоджується і веде далі.

&amp;laquo;Ікон багато вишила, бо я &amp;ndash; віруюча людина. Церкви у селі немає, але я святила ікони у Стрільниках. І діти, син з невісткою, у тій церкві вінчались&amp;raquo;.

Синів у Родіних &amp;ndash; двоє. Анатолій народився у 1984 році, Сергій &amp;ndash; за 3 роки по тому.

Сини вишивають? &amp;ndash; питаю.

Ні, лише одна з невісток.

Онуків у Родіних &amp;ndash; троє. Ангеліна &amp;ndash; найстарша. У неї є одинадцятирічний брат Денис. Це діти Анатолія. У Сергія є син Святослав. Діти і онуки пенсіонерів проживають не з ними. Сергій працює на ТЕС у Києві, Анатолій &amp;ndash; пожежним ДСНС у Згурівці. Приїжджають, зітхає мати і бабуся, нечасто. Поряд, у Колісниках, живе її старша сестра. Молодша проживає на лівому березі у Києві.

&amp;laquo;А це &amp;ndash; весільний рушник, - показує жінка витвір з голубами у квітах. &amp;ndash; На щастя. На долю. Думаю, коли внучка заміж йтиме, то подарую. Один такий колись давала школі. Дуже дякували, казали, що гарний&amp;raquo;.



&amp;laquo;729 КІЛОМЕТР&amp;raquo;

Вишиває майстриня не по малюнку на тканині, як більшість її колег, а рахує хрестики з паперової схеми. Хоча бувають і винятки, коли працює з бісером, але це рідше. Схеми бере у журналі &amp;laquo;Вишиванка&amp;raquo; і не лише.

У кожної вишивки є своя історія. Зображення старовинного міста, дуже схожого на Львів, наприклад, вишила, коли лежала у столичній лікарні. Треба, каже, чимось було займатись, то й пішла у магазин за набором для вишивання.

Ще один рушник вишила у минулому році, щоб святити паску. Також з паперової схеми. На рушнику &amp;ndash; квіти й Ісус Христос. Картину &amp;laquo;12 апостолів&amp;raquo; вишила, бо дуже сподобалась на малюнку. Подушечка з трояндою з&amp;rsquo;явилась на світ, коли лежала у лікарні у Харкові. Тоді проходила медкомісію.

З 1991 року Ганна Миколаївна працює на залізниці. Нині вона &amp;ndash; чергова по переїзду. Назву переїзду у Лісових Сорочинцях знають всі, хто мандрує дизелем між Прилуками та Ічнею. Це &amp;laquo;729 кілометр&amp;raquo;.

Що входить у Ваші обов&amp;rsquo;язки?

Пропускаю транспорт через переїзд. Відкриваю і закриваю шлагбаум. Зустрічаю поїзд. День і ніч працюю, а дві доби вдома.

Наскільки це важка робота?

Фізично не важка, але дуже відповідальна. Відповідаю за людей і за транспорт.

За 35 років, що працює на залізниці, поїздів, каже, стало значно менше. Скоро і чергова по переїзду перейде з &amp;laquo;категорії&amp;raquo; працюючої пенсіонерки у пенсіонерку звичайну. Принаймні, збирається.

УКРАЇНСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ

Коли вийде на пенсію остаточно, часу для улюбленого заняття стане ще більше. І ще більше з&amp;rsquo;явиться на стінах квітів, соловейків, лебедів та іншої краси. А, може, і не лише на стінах хати. Робіт вже зібралось на персональну виставку. Одну з них працівники місцевої бібліотеки у Прилуки на загальну виставку вже передавали.

&amp;laquo;Це свята Ганна, - показує далі свої роботи майстриня. &amp;ndash; Вишила для себе. Святого Віктора &amp;ndash; для чоловіка. Ось це &amp;ndash; Янгол-охоронець, а це &amp;ndash; Пантелеймонцілитель, бо почитала, що його зображення має бути у кожній родині&amp;raquo;.

Дуже багато у неї вишивок з тваринами, рослинами та людьми. На картині &amp;laquo;Лежень&amp;raquo;, наприклад, лежить, ніби живий, котик. На іншій &amp;ndash; із зимового лісу виходить здоровенний ведмідь. Поряд з картини присутніх споглядає вишитий Тарас Григорович.

&amp;laquo;А оцю картину я вишила у перші дні війни, коли ми сиділи у погребі, - показує майстриня на вітрильник. - Орки на нашу вулицю не пішли, а поперли на Радьківку. Але гуркотіли і стріляли сильно. Люди загинули. Ми цілий місяць тоді не працювали, поїзди не ходили, бо окупанти пошкодили рейки між Коломійцевим і Ветераном, коли танками через них переїжджали. Ми і ховались у погребі. Тоді якраз була популярна пісня: &amp;laquo;Руський корабель, іди, гей-гей&amp;raquo;. От я корабель і вишила&amp;raquo;.

Хоча ніякий він на картині не російський, а найсправжнісінький український. Пливе назустріч перемозі. Поряд з кораблем &amp;ndash; вишита пара вовків.

&amp;laquo;Прочитала у журналі, що вовки є символом вірності, бо вони &amp;ndash; однолюби, - розповідає вишивальниця. &amp;ndash; Вони дуже вірні та віддані&amp;raquo;.

Ще один вовк є на її картині &amp;laquo;Зустріч під місяцем&amp;raquo;. &amp;laquo;Картина дуже сподобалась невістці, - розповідає Ганна Миколаївна. &amp;ndash; Хотіла віддати, а чоловік не дозволив&amp;raquo;.

&amp;laquo;Подобається вона мені дуже&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Довелось майстрині ще одну таку вишивати.

ТЕПЛІ СЛОВА

Віктор Родін на пенсії, так би мовити, остаточно. Працював водієм у лісництві і монтером на залізниці. Весь час, поки майстриня знайомить мене зі своєю хатньою виставкою, він також із задоволенням споглядає вишивки. Хоча і бачить їх щодня.

&amp;laquo;У вітальні над Чарівниця вишивки Закінчення. Початок на 1-й стор. дверима висить ікона &amp;laquo;Семистрільна&amp;raquo;, - продовжує вишивальниця. &amp;ndash; Прочитала, що вона дає хорошу енергію всім, хто заходить. А при виході треба, щоб &amp;laquo;Покров святої Богородиці&amp;raquo; був. Хочу її вишити, але ніде не можу знайти схеми. Зараз вишиваю українську Мадонну. Але тільки почала, тому поки що майже нічого не видно&amp;raquo;.

У вітальні бачу ще і вишитий майстринею текст молитви &amp;laquo;Отче наш&amp;raquo;.

&amp;laquo;Господи, благослови всіх, хто входить в цей дім, - читаю вишиті слова, вже виходячи. &amp;ndash; Дай крила всім, хто виходить з нього, і даруй мир та спокій навіки усім, хто в ньому залишається&amp;raquo;.

Краще і не скажеш&amp;hellip;

Джерело: газета &amp;laquo;Прилуччина + Прилучаночка&amp;raquo;, Андрій Бейник]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/08_020917_6a26a530c6b78.jpg" type="image/jpeg" length="7424"/>
      <pubDate>Wed, 28 Sep 2011 16:30:39 +0300</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
    <item>
      <title>Проездные на маршрутку - миф или реальность?</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_10444.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/ohneva_10444.html</guid>
      <category>Людям про людей</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[Всех поздравляю с сегодняшним  праздником и сообщаю .Из достоверных источников поступила информация, что тема повышение цены на проезд – это ход , который отвлечет от волнений вокруг цен на коммунальные услуги. В ответ на это Лига Благородных Перевозчиков Чернигова  постановила , что цены  на проезд повышать не нужно. И делает беспрецедентную акцию : выпускает льготные проездные билеты на определенные маршруты. Суть такова: собери 100 билетов с одного маршрута  и получи дисконтник, который дает право на приобретение  льготных проездных. Решение лиги  было принято в ответ на повышение тарифов на ком услуги в городе с депрессивной экономикой и самым низким уровнем жизни основной массы населения.. Лозунг съезда лиги был :ЕСЛИ НЕ МЫ , ТО КТО? Ждем перемен….]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Ганна Родіна

Хату Ганни та Віктора Родіних у Лісових Сорочинцях і шукати не треба. По дорозі з Прилук вона перша ліворуч. А ще будинок примітний червоною покрівлею і скульптурою Богоматері з немовлям поряд, яку подарувало селу ТОВ &amp;laquo;Прилуцький хлібодар&amp;raquo;. Не менш примітна хата і всередині &amp;ndash; всі стіни завішані, всі ліжка устелені вишитими витворами мистецтва. В одному з витворів &amp;mdash; сукні, яку вишила собі на ювілей &amp;mdash; зустрічає нас і господиня Ганна Миколаївна Родіна.

&amp;laquo;Це все мої роботи, - показує на картини, ікони, рушники, подушки, серветки. &amp;ndash; Не уявляю свого життя без вишивання&amp;raquo;.

РУШНИКИ ДЛЯ ВНУЧКИ

Ганна Миколаївна народилась у Лісових Сорочинцях. Як і її батьки Микола Семенович Стеценко та Віра Миколаївна Коваленко. Має молодшу і старшу сестер. Мама, що не так вже і дивно для тих часів, вишивала хрестиком й гладдю. Мало того, вправним вишивальником був і її батько. Так що, можна сказати, жінка продовжила династію.

Більше вплинули на неї, зізнається, мамині роботи. Вона, крім вишивання, ще й гачком вміла в&amp;rsquo;язати. Голку з ниткою героїня нашої розповіді взяла до рук ще у школі. Вчилась у тамтешній десятирічці. Найпершу роботу не пам&amp;rsquo;ятає, а от одну з перших &amp;ndash; так. У 1980 році була Олімпіада, і дівчина вишила хрестиком її символ &amp;ndash; ведмедика &amp;ndash; на подушку.

&amp;laquo;Цей рушник я для ікони вишивала&amp;raquo;, - показує одну з нинішніх своїх робіт майстриня. &amp;laquo;Ікони трьох святих&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Він підтримує дружину у її захопленні і є найпершим шанувальником її робіт.

&amp;laquo;А оцей рушник для внучки вишила, - веде далі господиня. - Ангеліна якраз закінчує школу. Вишила імена та прізвища всіх 25 учнів її одинадцятого класу. Але найперше &amp;ndash; дані класної керівниці&amp;raquo;. &amp;laquo;Ангеліна Родіна&amp;raquo;, - написано синіми нитками на рушнику серед інших імен і прізвищ. Внизу &amp;ndash; герб України в обрамленні стиглого колосся та волошок. Шрифт для написів майстрині допомагала підбирати староста Лісовосорочинського старостинського округу Ірина Іваншина &amp;ndash; ще одна палка прихильниця її таланту.

На запитання, звідки бере сюжети для вишивок, жінка лише плечами знизує.

Просто що хочеться, те й вишиваю, - каже. &amp;ndash; Якось побачила, як подружка вишиває ікону Миколи Чудотворця, і мені захотілось попрацювати з церковною тематикою. Ось на цьому рушнику для ікони вишила калину &amp;ndash; символ України.

А жолуді, мабуть, символ Лісових Сорочинців? Адже дуби у ваших лісах ростуть.

Майстриня погоджується і веде далі.

&amp;laquo;Ікон багато вишила, бо я &amp;ndash; віруюча людина. Церкви у селі немає, але я святила ікони у Стрільниках. І діти, син з невісткою, у тій церкві вінчались&amp;raquo;.

Синів у Родіних &amp;ndash; двоє. Анатолій народився у 1984 році, Сергій &amp;ndash; за 3 роки по тому.

Сини вишивають? &amp;ndash; питаю.

Ні, лише одна з невісток.

Онуків у Родіних &amp;ndash; троє. Ангеліна &amp;ndash; найстарша. У неї є одинадцятирічний брат Денис. Це діти Анатолія. У Сергія є син Святослав. Діти і онуки пенсіонерів проживають не з ними. Сергій працює на ТЕС у Києві, Анатолій &amp;ndash; пожежним ДСНС у Згурівці. Приїжджають, зітхає мати і бабуся, нечасто. Поряд, у Колісниках, живе її старша сестра. Молодша проживає на лівому березі у Києві.

&amp;laquo;А це &amp;ndash; весільний рушник, - показує жінка витвір з голубами у квітах. &amp;ndash; На щастя. На долю. Думаю, коли внучка заміж йтиме, то подарую. Один такий колись давала школі. Дуже дякували, казали, що гарний&amp;raquo;.



&amp;laquo;729 КІЛОМЕТР&amp;raquo;

Вишиває майстриня не по малюнку на тканині, як більшість її колег, а рахує хрестики з паперової схеми. Хоча бувають і винятки, коли працює з бісером, але це рідше. Схеми бере у журналі &amp;laquo;Вишиванка&amp;raquo; і не лише.

У кожної вишивки є своя історія. Зображення старовинного міста, дуже схожого на Львів, наприклад, вишила, коли лежала у столичній лікарні. Треба, каже, чимось було займатись, то й пішла у магазин за набором для вишивання.

Ще один рушник вишила у минулому році, щоб святити паску. Також з паперової схеми. На рушнику &amp;ndash; квіти й Ісус Христос. Картину &amp;laquo;12 апостолів&amp;raquo; вишила, бо дуже сподобалась на малюнку. Подушечка з трояндою з&amp;rsquo;явилась на світ, коли лежала у лікарні у Харкові. Тоді проходила медкомісію.

З 1991 року Ганна Миколаївна працює на залізниці. Нині вона &amp;ndash; чергова по переїзду. Назву переїзду у Лісових Сорочинцях знають всі, хто мандрує дизелем між Прилуками та Ічнею. Це &amp;laquo;729 кілометр&amp;raquo;.

Що входить у Ваші обов&amp;rsquo;язки?

Пропускаю транспорт через переїзд. Відкриваю і закриваю шлагбаум. Зустрічаю поїзд. День і ніч працюю, а дві доби вдома.

Наскільки це важка робота?

Фізично не важка, але дуже відповідальна. Відповідаю за людей і за транспорт.

За 35 років, що працює на залізниці, поїздів, каже, стало значно менше. Скоро і чергова по переїзду перейде з &amp;laquo;категорії&amp;raquo; працюючої пенсіонерки у пенсіонерку звичайну. Принаймні, збирається.

УКРАЇНСЬКИЙ КОРАБЕЛЬ

Коли вийде на пенсію остаточно, часу для улюбленого заняття стане ще більше. І ще більше з&amp;rsquo;явиться на стінах квітів, соловейків, лебедів та іншої краси. А, може, і не лише на стінах хати. Робіт вже зібралось на персональну виставку. Одну з них працівники місцевої бібліотеки у Прилуки на загальну виставку вже передавали.

&amp;laquo;Це свята Ганна, - показує далі свої роботи майстриня. &amp;ndash; Вишила для себе. Святого Віктора &amp;ndash; для чоловіка. Ось це &amp;ndash; Янгол-охоронець, а це &amp;ndash; Пантелеймонцілитель, бо почитала, що його зображення має бути у кожній родині&amp;raquo;.

Дуже багато у неї вишивок з тваринами, рослинами та людьми. На картині &amp;laquo;Лежень&amp;raquo;, наприклад, лежить, ніби живий, котик. На іншій &amp;ndash; із зимового лісу виходить здоровенний ведмідь. Поряд з картини присутніх споглядає вишитий Тарас Григорович.

&amp;laquo;А оцю картину я вишила у перші дні війни, коли ми сиділи у погребі, - показує майстриня на вітрильник. - Орки на нашу вулицю не пішли, а поперли на Радьківку. Але гуркотіли і стріляли сильно. Люди загинули. Ми цілий місяць тоді не працювали, поїзди не ходили, бо окупанти пошкодили рейки між Коломійцевим і Ветераном, коли танками через них переїжджали. Ми і ховались у погребі. Тоді якраз була популярна пісня: &amp;laquo;Руський корабель, іди, гей-гей&amp;raquo;. От я корабель і вишила&amp;raquo;.

Хоча ніякий він на картині не російський, а найсправжнісінький український. Пливе назустріч перемозі. Поряд з кораблем &amp;ndash; вишита пара вовків.

&amp;laquo;Прочитала у журналі, що вовки є символом вірності, бо вони &amp;ndash; однолюби, - розповідає вишивальниця. &amp;ndash; Вони дуже вірні та віддані&amp;raquo;.

Ще один вовк є на її картині &amp;laquo;Зустріч під місяцем&amp;raquo;. &amp;laquo;Картина дуже сподобалась невістці, - розповідає Ганна Миколаївна. &amp;ndash; Хотіла віддати, а чоловік не дозволив&amp;raquo;.

&amp;laquo;Подобається вона мені дуже&amp;raquo;, - додає Віктор Родін. Довелось майстрині ще одну таку вишивати.

ТЕПЛІ СЛОВА

Віктор Родін на пенсії, так би мовити, остаточно. Працював водієм у лісництві і монтером на залізниці. Весь час, поки майстриня знайомить мене зі своєю хатньою виставкою, він також із задоволенням споглядає вишивки. Хоча і бачить їх щодня.

&amp;laquo;У вітальні над Чарівниця вишивки Закінчення. Початок на 1-й стор. дверима висить ікона &amp;laquo;Семистрільна&amp;raquo;, - продовжує вишивальниця. &amp;ndash; Прочитала, що вона дає хорошу енергію всім, хто заходить. А при виході треба, щоб &amp;laquo;Покров святої Богородиці&amp;raquo; був. Хочу її вишити, але ніде не можу знайти схеми. Зараз вишиваю українську Мадонну. Але тільки почала, тому поки що майже нічого не видно&amp;raquo;.

У вітальні бачу ще і вишитий майстринею текст молитви &amp;laquo;Отче наш&amp;raquo;.

&amp;laquo;Господи, благослови всіх, хто входить в цей дім, - читаю вишиті слова, вже виходячи. &amp;ndash; Дай крила всім, хто виходить з нього, і даруй мир та спокій навіки усім, хто в ньому залишається&amp;raquo;.

Краще і не скажеш&amp;hellip;

Джерело: газета &amp;laquo;Прилуччина + Прилучаночка&amp;raquo;, Андрій Бейник]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/08_020917_6a26a530c6b78.jpg" type="image/jpeg" length="7424"/>
      <pubDate>Fri, 1 Apr 2011 12:32:48 +0300</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
  </channel>
</rss>