<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?>
<rss version="2.0"  xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"  xmlns:yandex="http://news.yandex.ru">
  <channel>
    <title>Парадоксальные интенциина GOROD.cn.ua</title>
    <link>//www.gorod.cn.ua/</link>
    <description><![CDATA[//www.gorod.cn.ua/]]></description>
    <language>ru</language>
    <image>
      <url>//www.gorod.cn.ua/pics/logo.png</url>
      <link>//www.gorod.cn.ua/</link>
      <title>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</title>
    </image>
    <item>
      <title>Как Бог работает с нами…</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/Animus_20942.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/Animus_20942.html</guid>
      <category>Місто і регіон</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[ 
      Люди похожи на оконные стекла. Они сверкают и сияют, когда светит солнце, но, когда воцаряется тьма, их истинная красота открывается лишь благодаря свету, идущему изнутри… Мир можно изменить любовью. Если вы делаете что-то, что вы любите, то вы обязательно добьетесь успеха… (Элизабет Кюблер-Росс)
      Принятие – это здесь и сейчас, но это должно быть сделано очень глубоко внутри нас и искренне. Как мы приходим к умиротворенному состоянию, как мы можем воспринимать неумолимую реальность, не мигая и не закрывая глаз? Как мы принимаем все жизненные потери, проблемы и изменения, которые нам приносит жизнь и дают люди?
     Все это происходит не мгновенно, а через процесс, который состоит из пяти шагов. Элизабет Кюблер-Росс впервые идентифицировала стадии этого процесса, изучая пр]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Вечір 14 червня 2026 року вписав особливу, піднесену сторінку в музичну історію Чернігова. Стіни обласного філармонійного центру заледве вміщували емоції та звуки, що народжувалися на сцені: тут звучала витончена, глибока й експресивна програма &amp;laquo;Польська музика в Україні&amp;raquo;.

Цей концерт став не просто культурною подією, а справжнім містом духовної близькості між двома народами, зведеним за допомогою універсальної мови нот.

Маестро, що стирає кордони

Головним натхненником цієї музичної зустрічі став польський диригент з українським серцем &amp;mdash; Роман Ревакович. Його постать у сучасному просторі академічної музики є знаковою. Почавши свій шлях із хорового мистецтва, з 90-х років минулого століття маестро повністю присвятив себе симфонічному диригуванню.

Понад усе Роман Ревакович відомий як культурний дипломат. Багато років поспіль він невтомно відкриває польським слухачам красу української музики, а українцям &amp;mdash; інтелектуальну глибину польської класики. Чернігівський концерт став для диригента особливим, адже саме він поставив грандіозну фінальну крапку в його великому концертному турі з провідними українськими симфонічними оркестрами.

Музичний тандем та магія модерну

Цього вечора на сцені панувала абсолютна синергія. Разом із маестро Реваковичем складні партитури оживляли:

Академічний симфонічний оркестр &amp;laquo;Філармонія&amp;raquo; під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Миколи Сукача.
Віртуозний піаніст, заслужений артист України Дмитро Таванець.
Майстер скрипкової гри Андрій Павлов.

Особливою пристрастю Романа Реваковича є модерна музика &amp;mdash; смілива, фактурна, сповнена несподіваних сенсів.

Слухачі в залі мали змогу зануритися у твори композиторів, які безпосередньо формують обличчя сучасної польської симфонічної школи. Це була музика контрастів, де тонкий ліризм переплітався з потужною експресією, тримаючи публіку в напрузі до останнього подиху смичка.

Діалог, що триває

Проєкт &amp;laquo;Польська музика в Україні&amp;raquo; &amp;mdash; це значно більше, ніж просто гастрольний тур. Це вагомий, свідомий крок у розвитку унікального польсько-українського музичного діалогу, який демонструє, наскільки близькими є наші культурні коди. Втілення такої масштабної культурної дипломатії стало можливим завдяки солідарності та підтримці партнерів:

Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща (проєкт дофінансовано з коштів Фонду Промоції Культури);
Польського інституту у Києві;
Фонду &amp;laquo;Pro Musica Viva&amp;raquo;.

Коли затихли останні акорди, а залу підірвали палкі аплодисменти, стало зрозуміло: цей чернігівський вечір залишив тривалий післясмак. Музика знову довела, що для справжнього мистецтва та щирої дружби не існує кордонів.

Джерело: &amp;quot;Суспільний кореспондент&amp;quot;

]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/15_013344_6a2fd71794270.jpg" type="image/jpeg" length="11852"/>
      <pubDate>Sun, 1 Dec 2013 16:25:13 +0200</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
    <item>
      <title>Просто рыбки…</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/Animus_20881.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/Animus_20881.html</guid>
      <category>Місто і регіон</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[
      Женскому полу свойственны слабости. Над ними шутят. Глупцы насмехаются над ними, а умные ясно видят, что они как раз и служат рычагом для того, чтобы направлять мужчину и использовать его для достижения своих целей. Мужчину легко узнать, женщина не выдает своей тайны, хотя чужие тайны (ввиду ее словоохотливости) она хранит плохо… (Иммануил Кант)
      
      Животных сложно упрекнуть в излишке &quot;интеллектуальных игр разума&quot;, по этой причине и психическое здоровье у них крепкое, без неврозов. А вот исследуя их поведение, можно наблюдать &quot;чистоту сексуальности&quot;, без влияния нашего человеческого сознания, находящегося в постоянном конфликте с сексуальностью человека. Этот бой  не прекращается ни на одно мгновение…
      Механизм взаимно]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Вечір 14 червня 2026 року вписав особливу, піднесену сторінку в музичну історію Чернігова. Стіни обласного філармонійного центру заледве вміщували емоції та звуки, що народжувалися на сцені: тут звучала витончена, глибока й експресивна програма &amp;laquo;Польська музика в Україні&amp;raquo;.

Цей концерт став не просто культурною подією, а справжнім містом духовної близькості між двома народами, зведеним за допомогою універсальної мови нот.

Маестро, що стирає кордони

Головним натхненником цієї музичної зустрічі став польський диригент з українським серцем &amp;mdash; Роман Ревакович. Його постать у сучасному просторі академічної музики є знаковою. Почавши свій шлях із хорового мистецтва, з 90-х років минулого століття маестро повністю присвятив себе симфонічному диригуванню.

Понад усе Роман Ревакович відомий як культурний дипломат. Багато років поспіль він невтомно відкриває польським слухачам красу української музики, а українцям &amp;mdash; інтелектуальну глибину польської класики. Чернігівський концерт став для диригента особливим, адже саме він поставив грандіозну фінальну крапку в його великому концертному турі з провідними українськими симфонічними оркестрами.

Музичний тандем та магія модерну

Цього вечора на сцені панувала абсолютна синергія. Разом із маестро Реваковичем складні партитури оживляли:

Академічний симфонічний оркестр &amp;laquo;Філармонія&amp;raquo; під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Миколи Сукача.
Віртуозний піаніст, заслужений артист України Дмитро Таванець.
Майстер скрипкової гри Андрій Павлов.

Особливою пристрастю Романа Реваковича є модерна музика &amp;mdash; смілива, фактурна, сповнена несподіваних сенсів.

Слухачі в залі мали змогу зануритися у твори композиторів, які безпосередньо формують обличчя сучасної польської симфонічної школи. Це була музика контрастів, де тонкий ліризм переплітався з потужною експресією, тримаючи публіку в напрузі до останнього подиху смичка.

Діалог, що триває

Проєкт &amp;laquo;Польська музика в Україні&amp;raquo; &amp;mdash; це значно більше, ніж просто гастрольний тур. Це вагомий, свідомий крок у розвитку унікального польсько-українського музичного діалогу, який демонструє, наскільки близькими є наші культурні коди. Втілення такої масштабної культурної дипломатії стало можливим завдяки солідарності та підтримці партнерів:

Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща (проєкт дофінансовано з коштів Фонду Промоції Культури);
Польського інституту у Києві;
Фонду &amp;laquo;Pro Musica Viva&amp;raquo;.

Коли затихли останні акорди, а залу підірвали палкі аплодисменти, стало зрозуміло: цей чернігівський вечір залишив тривалий післясмак. Музика знову довела, що для справжнього мистецтва та щирої дружби не існує кордонів.

Джерело: &amp;quot;Суспільний кореспондент&amp;quot;

]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/15_013344_6a2fd71794270.jpg" type="image/jpeg" length="11852"/>
      <pubDate>Tue, 26 Nov 2013 10:21:53 +0200</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
    <item>
      <title>Лилит, попытка ревности…</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/Animus_20808.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/Animus_20808.html</guid>
      <category>Місто і регіон</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[
      И сотворил Бог человека по образу Своему, по образу Божию сотворил его; мужчину и женщину сотворил их. (Бытие 1:27)
      Не хорошо быть человеку одному; сотворим ему помощника, соответственного ему. (Бытие 2:18)
      И навел Господь Бог на человека крепкий сон; и, когда он уснул, взял одно из ребр его, и закрыл то место плотию. И создал Господь Бог из ребра, взятого у человека, жену, и привел ее к человеку. И сказал человек: вот, это кость от костей моих и плоть от плоти моей; она будет называться женою: ибо взята от мужа. Потому оставит человек отца своего и мать свою, и прилепится к жене своей; и будут одна плоть. (Бытие 2:21-24)
      Мужчину и женщину сотворил их! Кто был сотворен Богом, если Ева была создана позже из ребра Адама? &amp;amp;laq]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Вечір 14 червня 2026 року вписав особливу, піднесену сторінку в музичну історію Чернігова. Стіни обласного філармонійного центру заледве вміщували емоції та звуки, що народжувалися на сцені: тут звучала витончена, глибока й експресивна програма &amp;laquo;Польська музика в Україні&amp;raquo;.

Цей концерт став не просто культурною подією, а справжнім містом духовної близькості між двома народами, зведеним за допомогою універсальної мови нот.

Маестро, що стирає кордони

Головним натхненником цієї музичної зустрічі став польський диригент з українським серцем &amp;mdash; Роман Ревакович. Його постать у сучасному просторі академічної музики є знаковою. Почавши свій шлях із хорового мистецтва, з 90-х років минулого століття маестро повністю присвятив себе симфонічному диригуванню.

Понад усе Роман Ревакович відомий як культурний дипломат. Багато років поспіль він невтомно відкриває польським слухачам красу української музики, а українцям &amp;mdash; інтелектуальну глибину польської класики. Чернігівський концерт став для диригента особливим, адже саме він поставив грандіозну фінальну крапку в його великому концертному турі з провідними українськими симфонічними оркестрами.

Музичний тандем та магія модерну

Цього вечора на сцені панувала абсолютна синергія. Разом із маестро Реваковичем складні партитури оживляли:

Академічний симфонічний оркестр &amp;laquo;Філармонія&amp;raquo; під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Миколи Сукача.
Віртуозний піаніст, заслужений артист України Дмитро Таванець.
Майстер скрипкової гри Андрій Павлов.

Особливою пристрастю Романа Реваковича є модерна музика &amp;mdash; смілива, фактурна, сповнена несподіваних сенсів.

Слухачі в залі мали змогу зануритися у твори композиторів, які безпосередньо формують обличчя сучасної польської симфонічної школи. Це була музика контрастів, де тонкий ліризм переплітався з потужною експресією, тримаючи публіку в напрузі до останнього подиху смичка.

Діалог, що триває

Проєкт &amp;laquo;Польська музика в Україні&amp;raquo; &amp;mdash; це значно більше, ніж просто гастрольний тур. Це вагомий, свідомий крок у розвитку унікального польсько-українського музичного діалогу, який демонструє, наскільки близькими є наші культурні коди. Втілення такої масштабної культурної дипломатії стало можливим завдяки солідарності та підтримці партнерів:

Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща (проєкт дофінансовано з коштів Фонду Промоції Культури);
Польського інституту у Києві;
Фонду &amp;laquo;Pro Musica Viva&amp;raquo;.

Коли затихли останні акорди, а залу підірвали палкі аплодисменти, стало зрозуміло: цей чернігівський вечір залишив тривалий післясмак. Музика знову довела, що для справжнього мистецтва та щирої дружби не існує кордонів.

Джерело: &amp;quot;Суспільний кореспондент&amp;quot;

]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/15_013344_6a2fd71794270.jpg" type="image/jpeg" length="11852"/>
      <pubDate>Mon, 18 Nov 2013 15:18:02 +0200</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
    <item>
      <title>Одиночество...</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/Animus_19875.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/Animus_19875.html</guid>
      <category>Місто і регіон</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[ 
    Чувство одиночества – это быть одному плюс поток дерьма… Вы пришли в этот мир не для того, чтобы жить в соответствии с моими ожиданиями. Так же, как и я пришел сюда не для того, чтобы оправдать ваши. Если мы встретимся и поладим – это прекрасно. Если же нет, то ничего не поделаешь… (Фриц Перлз)
    Кризис одиночества часто завершает собой личностные кризисы и является переходным этапом к духовному кризису. Тютчев писал: «Мысль изреченная есть ложь». Я думаю, что он подразумевал то, что каждый человек в определенной степени отделен от других. Понять другого полностью во всех нюансах сущности его представлений – невозможно. Можно неограниченно приближаться к этому пониманию, но полностью достичь его нельзя. Мысль изреченная есть ложь...
    Ирвин Ялом в своих размышлениях о]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Вечір 14 червня 2026 року вписав особливу, піднесену сторінку в музичну історію Чернігова. Стіни обласного філармонійного центру заледве вміщували емоції та звуки, що народжувалися на сцені: тут звучала витончена, глибока й експресивна програма &amp;laquo;Польська музика в Україні&amp;raquo;.

Цей концерт став не просто культурною подією, а справжнім містом духовної близькості між двома народами, зведеним за допомогою універсальної мови нот.

Маестро, що стирає кордони

Головним натхненником цієї музичної зустрічі став польський диригент з українським серцем &amp;mdash; Роман Ревакович. Його постать у сучасному просторі академічної музики є знаковою. Почавши свій шлях із хорового мистецтва, з 90-х років минулого століття маестро повністю присвятив себе симфонічному диригуванню.

Понад усе Роман Ревакович відомий як культурний дипломат. Багато років поспіль він невтомно відкриває польським слухачам красу української музики, а українцям &amp;mdash; інтелектуальну глибину польської класики. Чернігівський концерт став для диригента особливим, адже саме він поставив грандіозну фінальну крапку в його великому концертному турі з провідними українськими симфонічними оркестрами.

Музичний тандем та магія модерну

Цього вечора на сцені панувала абсолютна синергія. Разом із маестро Реваковичем складні партитури оживляли:

Академічний симфонічний оркестр &amp;laquo;Філармонія&amp;raquo; під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Миколи Сукача.
Віртуозний піаніст, заслужений артист України Дмитро Таванець.
Майстер скрипкової гри Андрій Павлов.

Особливою пристрастю Романа Реваковича є модерна музика &amp;mdash; смілива, фактурна, сповнена несподіваних сенсів.

Слухачі в залі мали змогу зануритися у твори композиторів, які безпосередньо формують обличчя сучасної польської симфонічної школи. Це була музика контрастів, де тонкий ліризм переплітався з потужною експресією, тримаючи публіку в напрузі до останнього подиху смичка.

Діалог, що триває

Проєкт &amp;laquo;Польська музика в Україні&amp;raquo; &amp;mdash; це значно більше, ніж просто гастрольний тур. Це вагомий, свідомий крок у розвитку унікального польсько-українського музичного діалогу, який демонструє, наскільки близькими є наші культурні коди. Втілення такої масштабної культурної дипломатії стало можливим завдяки солідарності та підтримці партнерів:

Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща (проєкт дофінансовано з коштів Фонду Промоції Культури);
Польського інституту у Києві;
Фонду &amp;laquo;Pro Musica Viva&amp;raquo;.

Коли затихли останні акорди, а залу підірвали палкі аплодисменти, стало зрозуміло: цей чернігівський вечір залишив тривалий післясмак. Музика знову довела, що для справжнього мистецтва та щирої дружби не існує кордонів.

Джерело: &amp;quot;Суспільний кореспондент&amp;quot;

]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/15_013344_6a2fd71794270.jpg" type="image/jpeg" length="11852"/>
      <pubDate>Tue, 16 Jul 2013 13:58:57 +0300</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
    <item>
      <title>Отношения…</title>
      <link>https://www.gorod.cn.ua/blogs/Animus_19821.html</link>
      <guid>https://www.gorod.cn.ua/blogs/Animus_19821.html</guid>
      <category>Місто і регіон</category>
      <yandex:genre>article</yandex:genre>
      <description><![CDATA[
    Если попытаться своими словами определить различие пространства и времени, то можно сказать о том, что  пространство отличает предметы друг от друга, а время отличает предметы от самих себя. Мы можем воспринимать изменения в себе лишь во времени, оно дает нам восприятие отличий в себе, и вхождение с этими изменениями в определенные отношения. Мы каждый день меняемся, скидываем с себя часть того груза, который мешает нам в полной мере ощутить дыхание жизни.
    Вспоминаю слова Мераба Мамардашвили о том, что лишь будущее сохраняет прошлое и лишь хранимое прошлое позволяет меняться, а не повторяться. Если вчера что-то не ушло в бытие, то не будет бытия сегодня. И если мы сегодня не изменимся, то ничто не сохранится…
    Там где нет дыхания времени – нет гибкости и текучести, там нет изменений. ]]></description >
      <yandex:full-text><![CDATA[

Вечір 14 червня 2026 року вписав особливу, піднесену сторінку в музичну історію Чернігова. Стіни обласного філармонійного центру заледве вміщували емоції та звуки, що народжувалися на сцені: тут звучала витончена, глибока й експресивна програма &amp;laquo;Польська музика в Україні&amp;raquo;.

Цей концерт став не просто культурною подією, а справжнім містом духовної близькості між двома народами, зведеним за допомогою універсальної мови нот.

Маестро, що стирає кордони

Головним натхненником цієї музичної зустрічі став польський диригент з українським серцем &amp;mdash; Роман Ревакович. Його постать у сучасному просторі академічної музики є знаковою. Почавши свій шлях із хорового мистецтва, з 90-х років минулого століття маестро повністю присвятив себе симфонічному диригуванню.

Понад усе Роман Ревакович відомий як культурний дипломат. Багато років поспіль він невтомно відкриває польським слухачам красу української музики, а українцям &amp;mdash; інтелектуальну глибину польської класики. Чернігівський концерт став для диригента особливим, адже саме він поставив грандіозну фінальну крапку в його великому концертному турі з провідними українськими симфонічними оркестрами.

Музичний тандем та магія модерну

Цього вечора на сцені панувала абсолютна синергія. Разом із маестро Реваковичем складні партитури оживляли:

Академічний симфонічний оркестр &amp;laquo;Філармонія&amp;raquo; під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Миколи Сукача.
Віртуозний піаніст, заслужений артист України Дмитро Таванець.
Майстер скрипкової гри Андрій Павлов.

Особливою пристрастю Романа Реваковича є модерна музика &amp;mdash; смілива, фактурна, сповнена несподіваних сенсів.

Слухачі в залі мали змогу зануритися у твори композиторів, які безпосередньо формують обличчя сучасної польської симфонічної школи. Це була музика контрастів, де тонкий ліризм переплітався з потужною експресією, тримаючи публіку в напрузі до останнього подиху смичка.

Діалог, що триває

Проєкт &amp;laquo;Польська музика в Україні&amp;raquo; &amp;mdash; це значно більше, ніж просто гастрольний тур. Це вагомий, свідомий крок у розвитку унікального польсько-українського музичного діалогу, який демонструє, наскільки близькими є наші культурні коди. Втілення такої масштабної культурної дипломатії стало можливим завдяки солідарності та підтримці партнерів:

Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща (проєкт дофінансовано з коштів Фонду Промоції Культури);
Польського інституту у Києві;
Фонду &amp;laquo;Pro Musica Viva&amp;raquo;.

Коли затихли останні акорди, а залу підірвали палкі аплодисменти, стало зрозуміло: цей чернігівський вечір залишив тривалий післясмак. Музика знову довела, що для справжнього мистецтва та щирої дружби не існує кордонів.

Джерело: &amp;quot;Суспільний кореспондент&amp;quot;

]]></yandex:full-text>
      <enclosure url="https://www.gorod.cn.ua/image/news_small/2026/06/15_013344_6a2fd71794270.jpg" type="image/jpeg" length="11852"/>
      <pubDate>Thu, 11 Jul 2013 4:35:12 +0300</pubDate>
      <author>Чернигов : городской портал GOROD.cn.ua</author>
    </item>
  </channel>
</rss>