- Нам краще розійтись. Я думала про це вже давно. Ми з тобою різні люди, в нас крім дітей і деяких приємних моментів з минулого немає нічого спільного. Я буду сумувати за ними але… так буде краще для нас. Ти знайдеш собі іншу, таку як ти хочеш, яка тобі підходить.
- Я знаю що ми з тобою не зовсім підходимо одне одному… але прожиті роки, діти, і все що між нами було… як це забути і викинути з голови? Все що я мав, все заради чого я жив зараз просто втікає від мене. Що робити далі?
- Вибач, так буде краще для нас двох.
Вона встала і вийшла. Я ще пару годин сидів за столом на кухні і сотні разів прокручував у своїй пам’яті все наше минуле життя – народження дітей, те де ми жили, як ми жили, наших друзів, наші світлі моменти в житті. Немає нічого гіршого за відчуття бути покинутим, особливо коли приходиться перекреслювати минуле і навчитись жити по новому. Хто я? Куди я? Що далі? Ці питання глибоко сидять в голові і вже
...