
Завдання таке було в нас – на прийом до мера міста піти. Так сказать, перевірити міську владу на доступність. Поперся я зранку до чернігівського очільника Олександра Соколова.
Заходжу в мерію, питаю в чергового охоронця, чи можна з міським головою поспілкуватися. Так, мол, і так – я турист з Чернівців, маю важливу інфу для голови, пропоную залишити документи, щоб пропустив. А він каже
- Та, я тебе по тєліку бачив. Знаю, шо ти з Чернівців.
Ну, “ніжданчика” не вийшло. Пропустив охоронець, але Олександра Володимировича в той момент не застав. Як пояснив один з його підлеглих, він тоді саме мав зустріч важливу. Кажуть, щоб почекав хвилин сорок. Пішов я погуляти трохи містом.
Погуляв, покурив. Потім знов – погуляв, покурив. Вдосталь нагулявшись і накурившись знову ішов до ратуші (ратуша – то міська рада західноукраїнською).
...