70-річний батько зарізав сина
70-річний батько зарізав сина
— Володимир Митрофанович зараз удома, на підписці про невиїзд, — сказав авдіївський сільський голова Валерій Корявець.
— Усі жителі села за те, щоб його не садили. У нього залишилася жити 13-річна онука Юля. Ми передчували, що сімейні розбірки Глуздів добром не закінчаться. Тільки устигали міліцію викликати. І я їздив не раз. Батько — роботящий сільський мужик, плотник і каменщик, усе тяг у дім, а син — з дому. Одного разу Толя поранив батька ножем у живіт. Сварки ще якось стримувала дружина Митрофановича Людмила. Вона ставала між чоловіком і сином. А як померла навесні — мирити їх стало нікому. Юлі й самій діставалося від п'яного батька. У такій сім'ї дівчина виросла не подарунок: курить, матюччя сучить.
Мати Юлії, 34-річна Наталія Глузд, давно пішла з цієї сім'ї через чоловікові пиятики. Стала жити в купленій разом з Анатолієм хаті. Юлю забрали дід з бабою. А невдовзі Наталія зійшлася із молодшим на 14 років Артемом Котлобаєм. Зараз у них двоє спільних дітей.
Анатолій Глузд пити горілку почав після армії. Років зо три попрацював на тракторі в колективному сільгосппідприємстві. Вигнали за пиятику. Згодом знайшов роботу у фермера, але пити не покинув — теж звільнили. Тож перебивався підробітками, а здебільшого розраховував на пенсії батьків. А щоб випити — виносив з двору інструменти, деталі мотоциклів, сало, м'ясо.
Анатолія не раз кодували від пияцтва. Але коли він «розкодовувався», то пив ще більше.
* * *
Наталія Глузд працює дояркою на фермі. Вдень її вдома не застали. В останній день осені вона пасла череду на лузі. Поки під'їжджала редакційна машина, бачили, як жінка пила пиво. Потім вона сховала пляшку в сумку, що лежала на підводі.
— Кажуть, як вони зарізали кабана, Толя вкрав м'ясо і пропив. Перші дві доби після того, як дід підрізав батька, Юля ночувала у нас, — розповіла Наталія Миколаївна. — Потім пішла до діда забрати книжки — до нас так і не повернулася. її підвозив її друг Петя. Наступного дня побачила її в селі на базарі. Спитала: «Юлю, де ти ночувала?». Вона сказала, що у діда. «Дек дід тільки що казав, що ти у Петі ночувала». Вона беспризорна, що хоче, те і робить. Випиває, курить. Останні мої аліменти, що я плачу, прогуляла. Накупляла на 170 гривень випивки. У нас такої волі нема. Сказали, що лягать у 10 вечора — і все.
Артем тепер на заробітках, збирає меблі в Чернігові на «ЧеЗаРІ». Він говорив, що візьме Юлю в сім'ю: Купить усе, що треба, даже комп'ютер. Тільки щоб слухалася.
Я Юлю забирала з самого початку. Але тоді баба наговорювала: не йди в ту хату коло кладовища. А до моєї сестри, яка живе з матір'ю, дочка ходила і ходить постоянно.
* * *
Володимир Глузд якраз повернувся з сільського базару і смажив сало. Низенький широкоплечий чоловік вправно порається на кухні.
— Ще зварю картошки — щоб було Юлі що їсти, — клопочеться дід.
Володимир Митрофанович тяжко зітхає.
— Страшне! За 37 год чого тільки між нами не було. Але були живиє. А це якраз попав. Це воспоминанія мені — на всю жизнь. Щоб сина!.. — плаче чоловік. За кілька секунд продовжує: — У суботу до нас приїхала Ірина, моя небога (племінниця). Сусід заколов у нас кабана і поїхав на роботу. Я вже не подужаю, отож попросив. Із сином удвох обсмалили, заделали. Жінки помагали — Іра, невістка покійного старшого сина, і мого друга жінка. Усе впорали. Повечеряли, по чарці. Ще по половині випили. Я свій телевізор включив, Толя — свій. Повлягалися. У нас ночували невістка і небога. Вранці жінки зібрались їхать. Іру на автобус пішов проводжати Толя. Я пішов у кладову коло гаража — там ще лежало недорубане м'ясо.
Сина не було півтори години. Повернувся добре випивши.
— Я сидів у кладовій, рубав м'ясо., — продовжує Володимир Глузд. — Він підійшов до мене й каже: «Батьку, помогти?». Злий був дуже. А він же не раз бив мене. Зуби повибивав, ребра ламав. Сили ж більше. Молодость єсть молодость. Я прощав усе. Він давай добираться дальше. Попропивав усі мої мотоцикли, інструменти. Годів п'ять тому я зробив спеціальний ящик із замком на 30 банок, туди ховав од сина м'ясо і сало. Юльку бив, з дому зганяв, страхіття. Як напився: «Юлька, йди до мамки».
Володимир Митрофаневич пригадав найгірший момент: цього разу вони зчепилися у залі.
— Він мене взяв за барки і штовхонув, — показує Володимир Митрофанович. — Я зачепився за поріг, падав і махнув рукою. А в руці ніж був. Сильно гострий — наточив, щоб різати м'ясо. Куди я попав — не знаю. .
Анатолій зігнувся і пішов у спальню. Батько подумав, що син вгамується, може, зігнувся, бо попало кулаком. Пішов дорізати м'ясо. Тут вискакує внучка: «Діду, та ти ж тата підрізав!». Анатолій вийшов зі спальні в першу кімнату, сів на стілець під дверима, а на підлогу капала кров.
— Подивився — що я зроблю? — переповідає Володимир Глузд. — Невже я його підрізав? Вернувся до м'яса.
Юля побігла до сусідки, Антоніни Щербини. Жінка викликала «швидку» і міліцію. Лікарі забрали Анатолія, правоохоронці — Володимира. Незабаром літнього чоловіка відпустили. А коли син помер у лікарні — забрали ще раз. Потім відпустили на підписку про невиїзд.
* * *
Юлю Глузд зустріли в убитим сином школі. Маленька худенька дівчина була аж ніяк не схожа на ту, яку описали сільський голова та мати.
— Я буду жити з дідом, — каже дівчина. — Тут я виросла і привикла до всього. У матері мені непривично. Може, у тьоті з бабушкою змогла б жить — туди я часто ходила.
Коли взнали, що я остаюсь з дідом, казали: «Ти що, він же батька підрізав і тебе може!». Я знаю, що дід у мене не такий.
— Я знаю, що нікому Юлька, крім мене, не нужна, — сказав Володимир Глузд.
— У матері своя жизнь, у тітки — жити ніде, п'ятеро людей в хаті. Тільки чи справлюсь я? Дівчина вона непроста, мене не слухає. Недавно материні аліменти прогуляла. Як скажу що за гроші — вищить і плаче: «Це мої гроші,, куди хочу, туди й трачу». її ж одіть і обуть треба. А чи хватить моєї одної пенсії?
Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №49 (1387)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.