Про кандитатів у депутати, або "подарував", "надав", "виділив", "організував"

Вже незабаром довгоочікувані вибори. Люди знову "ламають голови", за кого голосувати. Дехто, щоправда, давно зневірився і навіть не наближається у день виборів до дільниць, а декому ще й досі цікаво, на які "позитивні" зміни слід очікувати цього разу. Наприклад, від кого принесуть гречку, а хто розщедриться ще й на цукор та консерви...

Багато хто з нас замислюється над питанням - яким має бути справжній виразник волі народу, тобто депутат? А от Микола Семенович Бровко із Носівки добре знає, кого би він хотів бачити при владі.
"Депутат не повинен бути обіцяльни- ком, - переконаний Микола Семенович. - Він має чітко діяти, а не розповідати, що б він хотів зробити. Я також багато чого хочу, але не все можу. Та коли обіцяю,
то виконую, а не шукаю безглузді "відмазки", чому я цього не зробив. А наші парламентарі звикли один на одного тикати пальцем і цинічно виправдовуватися, мовляв, "він" чи "вона" мені заважає".
За словами пана Бровка, найбільш ображені пенсіонери, які й колись працювали тяжко і не мали гідних зарплат, і сьогодні вони ж залишаються несправедливо ображеними владою. Та жоден з нині діючих депутатів не хоче на це звертати уваги.

"Я 42 роки працював на благо держави, а держава тепер "розщедрилася" мені аж на тисячу гривень. Звучить велично "тисяча". Але жилося мені набагато краще, коли я отримував, тодішніми, 142 рублі. Вистачало на все. Тепер же лише за газ доводиться сплачувати 700 гривень. А ще щомісяця необхідно очі прокапати після операції. За які ж кошти тоді їсти? Питання риторичне і, за великим рахунком, нікого не турбує".

Микола Семенович каже, що, незважаючи на зневіру у суттєвому підвищенні гарантованих державою виплат, пенсіонери знову і знову з надіями виглядають листонош. А замість пристойних надбавок до пенсій більшість стареньких отримують знущальні п'ять-шість гривень.

"Поскрібши по припасених під вибори бюджетних "заначках", гроші знаходяться, але затримуються ненадовго. Окрім того, уряд вкотре співає стару пісеньку "про головне", - що пенсійна реформа, мовляв, перш за все, задумувалась з метою відновити справедливість, тобто: при збільшенні трудового стажу і з урахуванням шкідливих умов праці відповідно має підвищуватися і пенсія. Але коли, шановні? З екранів телевізорів урядовці розповідають, що вони турбуються про старих людей, але яким чином? Хотів би я подивитися на наших любих чиновничків, якби їм двічі на рік по п'ять гривень до зарплати добавляли. І красти не можна було б, - зауважив мій співрозмовник. - Вже майже рік судять Тимошенко, але, вибачте, за що? Бо вкрала? А чому ж тоді інші злодії спокійнісінько ходять на роботу і розповідають з трибун все нові й нові казки про покращення життя. Що, вони не крали? Чи просто ділилися з тим, з ким треба?"

Пенсіонер переконаний, що дуже рідко можна зустріти людину, яка б дбала про когось іншого як про себе. А саме таким має бути депутат.
"Не той депутат, що "подарував", "надав", "виділив", "організував" за кілька місяців до виборів, а той, хто протягом кількох років щось робить для свого народу. Та чи є такі в наш час", - каже Микола Бровко.
На думку Миколи Семеновича, важливо не те, скільки пральних машин роздасть дитячим садочкам кандидат, а як голосуватиме його картка. Якщо голосуватиме у ваших інтересах, то є шанс, що ваша громада стане спроможною забезпечити садочки всім потрібним і без таких благодійників.

Сніжина Божок, Газета "Чернігівщина" №36 (364) від 06.09.12

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.