Гравець побив арбітра

До початку Єврочемпіонату з футболу Євро-2012 кілька тижнів. А по області вже другий тиждень тривають чемпіонати районів. Змагання гарячі. Нещодавно дійшло до того, що на футбольному полі гравець побив головного суддю матчу, 28-річного Михайла Купріянова. Сталося це у Городні. «За традицією, чемпіонат Городнянського району з футболу розпочинається у другу неділю травня. Участь у ньому беруть вісім команд: дві з Городні і шість з району. Торік переможницею стала команда «Фаворит», її гравці — в основному прикордонники, — розповідає Михайло Купріянов. — Я і сам граю за місцеву команду «Ветеран». І вже чотири роки федерацією футболу Городнянського району затверджений арбітром (головним суддею). Я арбітр другої категорії (за нею йде перша, потім вища). Легкоатлет, закінчив Чернігівський педагогічний інститут, факультет фізичного виховання. Нині працюю старшим тренером-викладачем з футболу в обласній ДЮСШ (дитячо-юнацька спортивна школа) для дітей-сиріт «Олімп», — продовжує Михайло Михайлович. — Ще й займаюся суддівством, за це отримую 25 гривень з команди».

«Суддю на мило!»

— 13 травня випало обслуговувати матч команди «Пушки» з Городні і футбольну команду «СНОВ» з села Макишин. Усього у матчі два тайми тривалістю 45 хвилин кожен, з перервою на 15 хвилин.
Гра розпочалася бурхливо. Перший гол «Пушки» забили на шостій хвилині гри, другий — на 18-ій, третій — на 32-ій. Було вже 3:0 на їхню користь. Та раптом «СНОВ» ніби підмінили, за сім хвилин до кінця першого тайму гравці забили аж три голи. Рахунок зрівнявся 3:3.3 таким результатом команди пішли на перерву. Потім знову почалася шалена гра. На 7-ій хвилині другого тайму «Пушки» забивають 4-ий гол. Потім макишинці помиляються і забивають гол у власні ворота. Рахунок вже 5:3. Та «СНОВ» не падає духом. І за вісім хвилин до кінця матчу відіграє два м'ячі. Знову 5:5.

За п'ять хвилин до закінчення гри я показую червону картку гравцю «Пушок» Кучерявенку і видаляю його з поля. Під час гри він вже порушував правила і отримав жовту попереджувальну картку за те, що грав грубо, вибивав м'яч і вдарив по ногах суперника. Червона була за сварку під час гри.
Таким чином у «Пушок» стало на одного гравця менше. Закінчились 90 хвилин, і я додав ще одну хвилину гри (в рахунок втраченого в матчі часу). І ось за цю хвилину «СНОВці» забивають гол — красень, прямо в «дев'ятку». І виграють 6:5. Я роблю фінальний свисток. І йду до бокового арбітра знімати прапорці. Чую, як радіють уболівальники «СНОВу» і обурюються прихильники «Пушок». Того дня на стадіоні, розрахованому на півтисячі місць, було десь 50 глядачів. Тому що надворі було холодно, дощило. Зазвичай збирається більше. І тут чую лайку, нецензурщину, викрики «Суддю на мило!» і бачу, як до мене, розмахуючи кулаками, біжить гравець «Пушок» Олександр Дегтяр. Він вийшов на заміну всередині другого тайму.

«Біль був такий, що мене всього скрутило»

— Я знаю, що він дуже натренований, займався боротьбою, вчився у Чернігівському педуніверситеті на тому ж факультеті, що і я. Хоч я прикрився руками, перший його удар прийшовся мені під праве око, другий у плече, третій у потилицю. Мені здалося, від нього несло спиртним. Я присів, думаючи, що він таки вгамується. Тоді він забігає мені за спину і з усієї сили б'є мене ногою в поперек. Від болю в очах потемніло, бо поцілив він якраз у те місце, де мені робили операцію. Я мав третю групу інвалідності. У мене був хронічний пієлонефрит (запалення нирок). Вісім років тому через ускладнення ліву нирку довелося видалити. Біль був такий сильний, що мене всього скрутило. На допомогу кинулися колеги, вболівальники. Дегтяра відтягли, викликали «швидку» і міліцію. Останнє, що пам'ятаю, — міліціонерів з автоматами.
У лікарні мені зробили знеболюючий укол. Тиждень довелося лікуватися.

«Арбітрів частенько б'ють»

— Михаиле Михайловичу, вас раніше футболісти били?
— Траплялося. Торік гравець переможеної команди дав мені носаком у п'яту точку. За це його дискваліфікували на рік (тобто відсторонили від участі в іграх). Відповідно до положення, на більший термін не можна.
Арбітрів частенько б'ють, про це знаю від колег, які живуть в інших районах області.

— Дегтяр перед вами вибачився?
— Приходив до мене у лікарню. Сказав: «Смысла просить прощения нету, и так знаю, что я виноват». Заплатив за моє лікування і віддав 200 гривень (штраф, присуджений команді «Пушки» за негідну поведінку гравця). Його вже відсторонили від гри на рік. Нині міліція вирішує питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за хуліганство. До того ж наступного дня після мого побиття він у місцевому кафе потрапив у бійку з трьома городнянцями.

— Михайле Михайловичу, невже за виграші платять великі гроші чи дарують дорогоцінні подарунки?
— Річ не в грошах. Футбол в Городні популярний вид спорту. Для багатьох чоловіків участь у грі чи вболівання — спосіб відволікшіся від щоденних побутових проблем. Змога поспілкуватися з однодумцями, похизуватися знаннями про футбол. Врешті-решт, зібратися компанією. За перемогу в чемпіонаті району команда отримує кубок і 200 гривень. Гравців-переможців віншують на День міста, а це вважається престижним.

«Найбільше шкода маму»

Зустрітися з 23-річним Олександром Дегтярем не вдалося. Він був у від'їзді. Зв'язалася телефоном.
— Олександре, що так розлютило, що підняли руку на арбітра? Ви ж знаєте прийоми рукопашного бою, могли суддю ненароком і вбити.
— Це раніше я займався вільною боротьбою. Зараз ні... їжджу на заробітки, підпрацьовую. Розізлило те, що він підсуджував суперникам, щоб вибити нас, сильнішу команду, з подальших змагань. Він же сам грає за команду «Ветеран» і хоче, щоб їй дісталися слабші суперники. За кожну перемогу, незалежно від рахунку, команда отримує три очки. Тільки хлопці наші лише обурювалися, а я не стримався...
Жалкую чи ні за скоєним? 50 на 50. Думаю, що я відстояв честь команди і привернув увагу до проблеми. Маму шкода, переживає за мене.

— А як же побита в кафе трійця?
— Так уже все залагоджено. Сподіваюся, і історія з арбітром закінчиться нормально.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №21 (1359)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.