GOROD.cn.ua

Як байдужість «системи» кидає людину на узбіччя життя

Потерпілий Андрій Даньшин
29 березня тижневик «Чернігівщина» опублікував статтю генерального директора TOB «Земля і воля» Леоніда Яковишина під назвою «Чи варто придумувати новий велосипед?».
У матеріалі йшлося про іржу, що розкладає державну машину, про байдужість чиновників, яка відчужує від них пересічного громадянина. Дійсно, доводиться констатувати, що за останні 20 років ми прийшли аж ніяк не до спільноти вільних І відповідальних громадян. Натомість українці отримали феодальні за своєю суттю декорації держави, де громадянин є кріпаком бюрократа. Ще раз замислитись над цим змусило знайомство з головним фігурантом однієї сумної історії...

Так, живих прикладів викладених генеральним директором «Землі і волі» тез довго шукати не довелося. Днями до редакції звернувся мешканець Ніжина, колишній працівник структури МНС, який під час виконання виробничого завдання потрапив у ДТП, отримав тяжкі травми і... виявився нікому непотрібним.

Система рятує не людину, а «шкуру» бюрократа?

«Це трапилося 21 серпня 2010 року, - розповідає газеті «Чернігівщина» Андрій Даньшин. - 3 восьмої години ранку я приступив до виконання своїх службових обов'язків на посаді майстра виробничого навчання за інструкцією завідувача курсів цивільної оборони. Старший майстер курсів дав мені завдання відвідати міськвиконком і з'ясувати організаційні питання щодо проведення семінару для вчителів. Виконуючи розпорядження, я найкоротшою дорогою попрямував на робоче місце, що по вулиці Московській, 22/а. Дійшовши до інститутського мосту і впевнившись у відсутності транспорту, я почав переходити дорогу по пішохідній доріжці. Повернувши голову вліво, побачив автомобіль, що стрімко наближався... Прийшов до тями я вже на асфальті у калюжі крові...»
Без Свідомості Андрій перебував близько півгодини... Після цього півтора місяці чоловік провів на лікарняному ліжку.

Потерпілий мав певний досвід роботи в сфері охорони праці, тож і поставив питання про належне оформлення пригоди як нещасного випадку на виробництві. Відповідно до чинного законодавства, в такому випадку має бути створена комісія і проведене відповідне розслідування.
І ось тут почалося «найцікавіше». Хоча це доречніше назвати сумним замкненим бюрократичним колом або замкненим колом бездіяльності державної системи.
Завідувач курсів, який відвідав Андрія в лікарні наступного дня, не придумав нічого кращого, як... вмовляти потерпілого не оформлювати ДТП як нещасний випадок на виробництві. Андрій не погодився. Адже таке оформлення дає можливість отримати соціальні державні гарантії. Бо звідки ж іще брати гроші на лікування фізично покаліченому непрацездатному чоловіку?

Медики збиралися задокументувати лише «побутову травму», оскільки жодного розслідування, як того вимагає чинне законодавство, розпочато не було. Андрію довелося офіційно звернутися до головного лікаря. Після цього вмовляти нашого співрозмовника прийшло все його керівництво: начальник НМЦ ЦЗ та БЖД Чернігівської області Сергій Бочка, завідувач МК НМЦ ЦЗ та БЖД Сергій Ігнатенко, помічник начальника з кадрів Ольга Мозгова та завідувач курсів ЦО м. Ніжина Володимир Ярошовець. Головна теза влаштованого «мозкового штурму» - «якщо нічого не робити, буде усім краще».
Слово взяв пан Ярошовець, який цинічно заявив, що якщо потерпілий і надалі наполягатиме на оформленні нещасного випадку на виробництві, то ситуація загрожує великими штрафами й зустрічними перевірками. Тобто доля людини та навіть Закон - це ніщо. Головне - збереження крісла керівника, адже «своя сорочка ближче до тіла».
Комісія все ж таки була створена, однак лише 24 вересня, хоча законодавством України на це відведено три дні.

Рецепт відчуження і байдужості

«Не мені судити, але незрозуміло, для чого пишуться закони, - продовжує потерпілий. - Комісією був складений акт розслідування нещасного випадку і акт за формою НПВ, тобто не пов'язаний з виробництвом. В актах же взагалі нісенітниця! Наприклад, неправильно викладено обставини пригоди - відповідно до акту я ще й виявився порушником інструкції з охорони праці, яку мені ніхто не надавав і в якій я не розписувався. Ще, як виявилося, я «порушив правила дорожнього руху», хоча ДТП трапилося на пішохідному переході.
Цікава деталь. Усі подробиці акту за формою НПВ, як каже потерпілий, ґрунтуються на свідченнях винуватиці ДТП - медсестри Ніжинського пологового будинку і на матеріалах досудового слідства по кримінальній справі. Це досить дивно, оскільки ці матеріали, відповідно до закону, не підлягають розголошенню. Проте на запит завідувача курсів пана Ярошовця їх було видано йому на руки навіть незважаючи на те, що сам Ярошовець не був членом комісії. Яка підстава? Виявляється, «наказало начальство».

Далі - більше! За основу протоколу були взяті слова винуватиці ДТП проте, що Андрій, мовляв, вибіг несподівано і... зовсім не на пішохідний перехід. Членами комісії був також власноруч намальований зовсім інший - вигаданий (!) - маршрут руху Андрія, який, за його твердженням, не відповідає дійсності.
«Чому це так? Відповіді я дати не можу. Ярошовець у своїй пояснювальній записці написав, що я зустрів знайомих і пішов з ними у своїх справах до університету. Тому травма не може бути виробничою. Також було складено протокол опитування, у якому Ярошовець... сам себе опитав. А підписав протокол Ігнатенко», - обурюється потерпілий.

Наодинці з нещастям

Андрій Даньшин написав скаргу до управління Держгірпромнагляду в Чернігівській області.
В результаті була створена повторна комісія з розслідування нещасного випадку, її члени знову опитали винуватицю ДТП Світлану Шепітько і склали акти.
Управління Держгірпромнагляду видало свій припис і повернуло папери на дорозслідування. Зрештою комісія «вичавила» з себе акт про нещасний випадок на виробництві. Але кожен член комісії підписав його з... окремою думкою.
Повторні акти було складено вже після суду по кримінальній справі щодо ДТП. Світлана Шепітько щиро розкаялася, а суддя запропонувала мирову. Оскільки Андрію були конче потрібні кошти на серію невідкладних медичних втручань, він погодився на половину виплат (разом з моральною шкодою була заявлена сума близько 20 тисяч гривень). Адже тільки найнеобхідніше коштувало 7-8 тисяч. І цю цифру можна спокійно множити на два або й на три, бо попереду були ще й інші процедури. Проте суд минув, а жодних коштів на лікування від засудженої Шепітько потерпілий не отримав.

Біля «розбитого корита», або «добий лежачого»!

Забігаючи наперед, варто сказати, що виконавча служба присудила винуватиці ДТП Світлані Шепітько щомісячні відрахування із зарплати на користь потерпілого у розмірі аж... 200 гривень. Мовляв, матеріальний стан її важкий, неповнолітня дитина на руках, а з чоловіком розлучена. До того ж, права керувати а в том пані Шепітько ніхто не позбавив. «Мені говорять так: «Андрію! Ти добрий, але нерозумний». Та Бог їй суддя!» - каже потерпілий.
Тим часом «соратники» по роботі не дрімали. Згідно з актом про нещасний випадок на виробництві, потерпілий... знову виявився винним.
Але і на цьому нещастя Андрія не закінчилися. Рік тому - 22 квітня 2011 року - лікар ніжинської лікарні відмовився продовжувати йому лікарняний лише на тій підставі, що «більше не міг» цього робити. У зв'язку з необхідністю продовжувати лікування потерпілий написав заяву на відпустку за власний рахунок, після чого його звільнили без жодного попередження. Формальна підстава для звільнення - закінчення контракту.

Андрій каже, що тепер відсутність грошей на лікування - це матеріальні проблеми його матері-пенсіонерки і дружини. Наразі він безробітний. Та й лікуватися треба. Після обстеження у Вінницькому науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів лікарі порекомендували негайно продовжити лікування. Бажано - в обласній, а не в міській, лікарні. На підставі акту про нещасний випадок на виробництві Андрій Даньшин звернувся до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Але керівник ніжинського відділення Фонду власноруч викреслив з направлення левову частину діагнозу. Такий «папірець з правками» у жодній лікарні не приймають. Таким чином, не отримуючи необхідної повноцінної допомоги, Андрій «латає» себе, як може, у Ніжині. «Копійок» з біржі вистачає лише на сплату комунальних послуг. Замість виплат у березні цього року Фонд створив чергову комісію, яка пропонує зменшити розмір одноразової допомоги, яка ще взагалі не виплачена, з огляду на «провину» потерпілого.

Замість резюме

«Ознайомившись з вашою справою, я втратив віру у людство», - казав один відомий герой літературного твору. Отак і з нашою бюрократією, яка, на жаль, асоціюється з державою. Познайомившись з нею зблизька, походивши по кабінетах, написавши безліч скарг і заяв, людина (той самий «пересічний» громадянин) розчаровується не в чиновниках, не в структурі, до якої ті належать! Натомість, на превеликий жаль, людина розчаровується у державі, в її законах. Привілейована чиновницько-бюрократична каста, потрапляння до якої вважається престижнішим за досягнення в науці чи, навіть, бізнесі, розростається неначе ракова пухлина, запускаючи метастази у всі сфери суспільного життя і руйнуючи їх.
У згаданій вище статті «Чи варто придумувати новий велосипед?» Леонід Яковишин пише: «Людей в Україні відсунуто від реального впливу на владу ще далі, ніж було при тоталітарному комуністичному режимі. Тоді хоч на скарги рядових громадян інколи реагували, тепер же і цього немає. А є лише повсякденні набридливі заяви про «вболівання» за селянина, вчителя, лікаря...»
А що ж робити в такій ситуації Андрію? І не лише Андрію, а й Сергію, Миколі, Степану чи Івану - людям, які не належать до «касти», але й «бидлом» також бути не згодні? Понівечені долі, підірване здоров'я, втрата віри у справедливість Закону - реалії життя пересічного українця. Щодалі?..
Питання риторичне і, на жаль, таким воно залишається вже більше двох десятків років.

Олег Головатенко, тижневик «Чернігівщина» №16 (344)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Андрій Даньшин, земля, «Чернігівщина», Олег Головатенко