Таня не може ходити. Її дім згорів, батько загинув

Танюші Овражій з села Красне Чернігівського району сім років, та важить дівчинка лише 16 кілограмів. У сім'ї все для неї, але хвороба не дає дитині жити повноцінно. Замість того, щоб ганяти з однолітками вулицями, катати улюблену ляльку в іграшковому візочку, дівчинка днями просиджує на диванчику з букварем. У Тані дитячий церебральний параліч середнього ступеня тяжкості, щодня мама вивозить її надвір подихати повітрям. А дівчинці так хочеться походити. Але ніжки слабкі. Поки що Таня може пересуватися з ходунком і то з поміччю мами. Проте лікарі кажуть, шанси, що дівчинка піде сама, є. Треба ще кілька операцій. Дві дитина вже перенесла

— Усе у нас було добре, — зітхаючи, згадує 47-річна Валентина Ображій, мати дівчинки. — Чоловік хороший попався. Народилася донька Света. Я працювала у Краківському лісництві бухгалтером, чоловік заробляв у Чернігові на фірмі «Бояриня». Дочці було вже 15 років, коли я зрозуміла, що вагітна вдруге. Вирішила народжувати. Це за Светою я намучилась — і токсикоз, і у лікарні лежала. А цього разу все спокійно.

Але на сьомому місяці відкрилась кровотеча. Мене забрали до лікарні. Уколи, крапельниці, лікарі намагалися зберегти плід до повного строку. Не вийшло. Дівчинка народилася вагою 1300 грамів, квола, її навіть не реєстрували як дитину цілий тиждень, вважаючи, що не виживе. Але вона вижила. День народження їй написали 11 жовтня, хоча насправді він четвертого. З виду дитя нормальне. Минуло півроку, а Тетянка не сидить. Місцева фельдшерка каже: «А що ти хочеш? Вона ж слабенька». Тоді я звернулась до знайомої фельдшерки із Скорінця Людмили Кравченко. Вона порадила їхати на Чернігів. Я так і зробила. Діагноз приголомшив — ДЦП. Скільки я з нею поповозилась. Були у клініці Берсенева, у Києві. Всі рекомендації медиків виконувала. Дитя росло. Я вийшла на роботу, а чоловік оформився по догляду за дитиною. Щороку по кілька разів я возила дитину у Чернігів у реабілітаційний центр «Відродження». Після проходження курду ставало краще. Та й дітки там, їй веселіше. Отож у вересні 2008 року я в черговий раз відпросилася з роботи і повезла Тетянку на реабілітацію. Старша донька тоді жила в Чернігові на квартирі, вчилася у медучилищі на фельдшера. Чоловік залишився на хазяйстві. І ось на Головосіка (11 вересня) вночі загорілася хата. Сусіди побачили, коли вже полум'я вибивалося з вікон, тріщав шифер. Тіло чоловіка знайшли вже після того, як загасили пожежу. Він лежав у першій кімнаті, біля грубки. Миколі було лише 42 роки. Чому сталася пожежа, і досі достеменно не відомо. Пожежники написали: «Причина не встановлена».

Так проти зими ми залишилися без даху над головою, без копійки. Нас прихистила сусідка Валентина Рослякова. З роботи довелося піти, бо за Танюшкою треба доглядати. На зиму нас поселили у Чернігівський центр матері і дитини. Грошей купити нову хату не було. Свекри померли, у моєї матері свої проблеми. Тоді, спасибі, районна влада відгукнулася на нашу біду, виділили кошти. Ми відкрили рахунок для благодійної допомоги. (Він існує і досі). Лісгосп, де я пропрацювала 20 років, виділив 20 тисяч. Ми купили стару хату, без газу, за 70 тисяч гривень. Голі стіни. Все, від ложки і совка, довелося купувати. А звідки ті гроші? Пенсія доньки і мої 400 гривень за догляд. Старша донька влаштувалася на роботу завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом у Количівку. Ми, як могли, копієчку до копієчки економили. Назбирали Танюші на першу операцію і зробили її в Сумах у травні 2009 року. Туди приїжджають лікарі з Тули (Росія), учні професора Валерія Ульзібата. Обійшлася вона у шість тисяч гривень плюс дві тисячі дорога, бо треба ж машину наймати. Дочці під наркозом лазером підрізали м'язи. Це називається мікроортопедична операція. Після першої операції Танюша, яка раніше вставала лише навшпиньки, змогла ставити ніжки на половину стопи.

Другу операцію зробили у травні 2010 року. Ще краще стало. Це обійшлося у 7 тисяч + 2 тисячі дорога. Коли ступає, ніжки вже не так схрещуються.
Цьогоріч сказали, що на чергову операцію треба вже десять тисяч (8+2 дорога). А у нас ні копійки. Донька би и шла заміж, народила дитину. Нині вона у декретній відпустці, грошима нам допомогти не може. Я взяла на доччине ім'я холодильник у кредит (мені ж з моїм доходом його не дали б). У Танюші слабкий імунітет, їй треба усе свіженьке, вітаміни. Тільки на ліки щомісяця витрачається близько 300 гривень. Лікарі радять робити операцію, поки дитина росте — ефект буде більший. Цього року Таня має піти до першого класу. Скоріше за все вона буде на індивідуальному навчанні. Та дуже хочеться, щоб вчилася разом з іншими дітками. Могла, хоч повільно, але сама ходити. Я ж не вічна...
Дивлюся на дитя, і серце кров'ю обливається: є шанс, а грошей немає. Я вже знайшла, що в Житомирській обласній дитячій лікарні подібна операція обійдеться вдвічі дешевше, ніж у Сумах.

Тобто п'ять тисяч гривень — це з дорогою, медикаментами, вдячністю лікарям і т.д. — жінка розплакалася. — Краще давати, ніж просити.
Танюша, яка весь час мовчки гортала буквар і слухала розповідь матері, глянула на неї великими сумними сірими очима: «Ну, ма...»
— Танюша, хочеш до школи?
— Угу... (Бачу, соромиться чужої людини).
— А букви вже знаєш?
Дівча тицьнуло пальчиком: «О».
— Покажи, як ти ходиш.
Дитина глянула на маму, та зняла її з дивана, взяла попід руки. Крок, ще крок, і дівчинка усміхнулася. Подумалося: «Як небагато треба, щоб це невинне дитя стало на ноги».

Якщо у вашому серці живе милосердя або ви багатій, який в ресторані за вечір прогулює 5000 гривень, і для вас такі гроші — копійки, допоможіть Танюші. Милостивим Бог віддячить, а комусь простить гріхи. Реквізити для перерахування коштів: Одержувач АТ «Імексбанк». Код МФО 328384. Код ЄДРПО 20971504. Номер рахунку банку 26202110104001. Для зарахування на особистий рахунок Ображій Валентини Олександрівни 26201838679002. Номер телефону Валентини Ображій 063-9830714.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №14 (1352)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.