GOROD.cn.ua

Зустріч з однією картиною (фото)

2 жовтня 2011 року виповнюється 120 років від дня народження народного художника України, засновника закарпатської школи живопису – Йосипа Йосиповича Бокшая (1891 – 1975). З цієї нагоди, в Чернігівському обласному художньому музеї, пройшла «Зустріч з однією картиною» митця – «Сухий потік», написаною художником у 1967 році.

Пейзаж «Сухий потік», знаходиться в колекції Чернігівського обласного художнього музею з 1984 року, а до цього зберігався в Чернігівському історичному музеї.

На картині зображено маленьке озерце, поряд з яким дерева з яскравими кронами, дві постаті та гори вдалені.

Художник дуже любив на своїх картинах зображати осінь, тому у мистецтвознавців виник термін «бокшаївська осінь». Пора року сповнена яскравих барв листя, але разом з тим і певної зимової прохолоди.

Про картини Йосипа Бокшая, його життя та творчий шлях, детально розповіла молодший науковий співробітник музею Олександра Острякова.

Майбутній художник народився в селі Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області. Його дід, батько та рідний брат були греко-католицькими священиками. У сім'ї всі захоплювалися мистецтвом (музикою і живописом).

Середню освіту Йосип Бокшай здобував у Мукачівській гімназії, де малюнок викладав Тібор Калмар. Протягом 1910-1914 років він навчався на педагогічному відділенні Будапештської академії мистецтв. Викладачем з фахових дисциплін у Йосипа Бокшая був відомий угорський живописець Імре Ревес.

Після закінчення навчання в академії, в перший день війни, 1 серпня 1914 року Йосипа Бокшая мобілізували рядовим вояком австро-угорської армії, а 24 березня 1915 року він потрапив у полон російської армії. Після півторарічних поневірянь у Туркестані, проїздом через Бухару, Самарканд, піски Каспію його перевели в Центральну Україну. У селі Куцеволька Катеринославської губернії поміщик М. Грабовський надав у розпорядження художника бібліотеку, забезпечив його олійними фарбами.

Тут Й. Бокшай мав змогу писати українські краєвиди, жанрові композиції, спілкуватися з українськими селянами та їх дітьми.

Навесні 1918 року Йосип Бокшай повернувся з полону на Закарпаття і розпочав педагогічну діяльність в Ужгородській горожанській школі, а з 1919 р. – в Ужгородській реальній гімназії, в якій пропрацював безперервно до 1945 року. Учні його дуже любили і шанували.

Весь цей час він займався творчістю, в основному пейзажним живописом, виконував натюрморти, вирішував теми з народного життя, писав портрети релігійних і громадських діячів, досягав особливих успіхів у церковному малярстві.

Поряд з творчою і педагогічною діяльністю Йосип Бокшай брав активну участь в роботі Руської народної ради (1918-1919рр.)., у заснуванні Просвіти (1920р.) у роботі творчих виставок у рамках Клубу художників Підкарпатської Русі (1921р.). З метою вдосконалення майстерності здійснив поїздки в Італію, Німеччину, Югославію (Долмацію), Францію.

Вже в 20-х роках Йосип Йосипович виставляє свої твори на виставках у містах Чехословацької республіки – Празі, Брно, Братиславі. Підсумком творчих пошуків художника цього періоду стала його перша персональна виставка у Празі в 1926 році.

Великою мрією Йосипа Бокшая та його друга – художника Адальберта Ерделі було виховати молоде покоління художників, закоханих в свою справу. І в 1927 році вони організували в Ужгороді публічну школу малювання, яка поклала початок створенню закарпатської художньої школи живопису – самобутнього явища на теренах вітчизняного мистецтва.

І як результат у 20-30-х роках XX століття в Закарпатті сформувалась і діяла ціла плеяда талановитих художників – Андрій Коцка, Золтан Шолтес, Василь Габда, Антон Кашшай та інші, яких навчали Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі.

З 1946 по 1951 рік Йосип Йосипович викладав в Ужгородському державному художньо-прикладному училищі. А в 1951 році Йосипа Бокшая запрошують до новоствореного інституту прикладного та декоративного мистецтва у Львові, де він працював до 1957 року.

У цей період, а також у 60-70 роки твори майстра виставлялися практично на всіх значних виставках , які відбувалися в Україні та Радянському Союзі.
Також Йосип Бокшай за свою творчу діяльність отримує звання: заслуженого діяча мистецтв УРСР (з 1951 року), члена-кореспондента Академії мистецтв СРСР (з 1958 року), народного художника України (1960) та СРСР (1963)

Помер художник після тривалої хвороби 19 жовтня 1975 року в місті Ужгород , де й похований на міському кладовищі «Кальварія».

За особливі заслуги в розвитку закарпатської художньої школи ім’я Йосипа Бокшая присвоєно Закарпатському обласному художньому музею в місті Ужгород (з 1990 року).

Музей знаходиться в приміщенні колишнього ужгородського жупанату (резиденція мера або губернатора), зараз його колекція нараховує більше 5 тисяч експонатів. Директором Закарпатського обласного художнього музею є Франциск Ерфан – онук Йосипа Бокшая.

Син митця, якого теж звали Йосип Йосипович Бокшай (1930-2002) був, також художником.

Володимир Коваль


Теги: Володимир Коваль, фото, Йосип Бокшай