GOROD.cn.ua

У Кукарях із дворів випливають на човнах

Ростислав Сергіянський наче обіймає кукарські краєвиди

Рік за роком Дніпро підмивав берег і врешті змив-таки залишки суші та з'єднав свої води з озером Симполь. Ріка змінює не тільки русло, а й кордон. Острів, на якому 660 гектарів лісу, угідь (заливні луки), нерестилища риби, цілий ланцюжок озер і гарне місце під забудову для заміських будиночків, дуже скоро може відійти до Білорусі. Дніпро також прагне затопити або відрізати й село Кукарі Ріпкинського району. І тоді воно також залишиться на білоруській території.

1. У Кукарях із дворів випливають на човнах

У кожному кукарському дворі човен —як у інших, нерічкових селах велосипед. Перша хата Валентини та Олександра Кирильченків. Валентина Тихонівна живе в Кукарях від самого народження, нині їй 74-ий рік.
— Я бачу своїми очима, як щороку Дніпро насувається на нас. У повінь вода доходить до порога. Тому й хати, бачте, побудовані на височенному фундаменті. Що робимо у велику воду? Сідаємо в човен і пливемо, куди потрібно. А як лєя пройде, з хати теж не висовуйся. Дніпро сьогодні вже за городами, там, де наші озера — Кукарське, Святе та інші. Загалом, колишні Кукарі вимирають. Мо, з десяток хат залишилося, де люди зимують. Усі інші, зо двадцять, — дачників.
— Дивіться, ще Білоруссю станете...
— А що? Там порядок. У Кукарях же навіть магазина немає. Он лише каркас від ларка залишився. Хліб привозять раз на тиждень. Та такий, що людину ним убити можна...
— Виживають люди, як можуть, — підтримує розмову колишній військовий, уродженець Любеча, нині чернігівець Микола Дудко. Він під'їхав своєю «Волгою». Із сім'єю відпочиває на Дніпрі. — А місця тут красивущі. Мрія рибалки. На Дніпрі намети стоять. Туристи і з Чернігова, і з Києва відпочивають, їдьте за мною. Покажу вам з іншого від Любеча боку, де озеро Симполь з'єдналося з Дніпром.
На жаль, проїхати не вдалося — після «лєї» (страшенної зливи) грунтівку розмило. І ми застрягли у великій калюжі.

2. «І Кіпр, і Каїр відпочивають»

Ростислав Сергіянський родом з Городні. В Кукарях живе з дружиною Галиною Олександрівною (без виїзду на зимові квартири) понад 20 років. Душею не покривив, коли слова про Кіпр і Каїр промовив. Мовляв, у наших краях такий же гарний відпочинок.
— Я ще в колгоспі на тракторі працював, — пригадує Ростислав Іванович, — як усе почалося. Головою був Іван Костянтинович Лесун. Він забив тривогу. Дніпро нас різонути може. Або по селу річка піде, або поряд. Городи змиє, а може, й хати. Он у Любечі — де тепер пристань, де станція рятувальників? Де пам'ятник загиблим при форсуванні Дніпра? Усе під воду пішло або на той берег. Білорусам дістанемося? (Усміхається. — Авт.) Он чотири канали білоруські у нас телевізор показує, так там усе добре. Тому не страшно.

3. Батько Лукашенко вже пропливав на катері...

Відповідно до міжнародних законів, кордони держав по великих судноплавних річках проходять по головному фарватеру, якщо немає інших угод. Фарватер — це найглибше місце русла. Міняється він — змінюється й кордон. Чекатимемо з моря погоди — втратимо майже 700 гектарів суші.
При цьому острів Зміїний просто відпочиває. Бо його територія (20,5 відвойованих у Румунії га) у тридцять два рази з гаком менша, ніж любецька земля. Так само й коса Тузла, за яку ми «воювали» з Росією з 2003-го по 2005 роки, довжиною шість з половиною кілометрів, шириною 600 метрів. Всього 390 га. А яка буча була! А тут можуть забрати 660 гектарів!
Білоруси поки що мовчать. Хоча місцеві розповідають, що батько Лукашенко вже пропливав на катері по Дніпру, оглядаючи білоруські володіння.
Любецький селищний голова Борис Стрельцов проблему з островом знає давно. Писав у всі інстанції, і в район, і в область. Ще в 90-х роках, коли вперше був обраний на цю посаду. 

— Колись, — каже Борис Михайлович, — за річкою догляд був. Побіля Любеча стояло аж три гатки. Що це таке? В районі потрібного укріплення берега забиваються кілки, заплітаються лозою. Це місце закидається бутом (величезними каменюками), ще й іноді глиною трамбується. Спеціальні бригади за цим слідкували, колись навіть волами все возили і загачували потрібне місце. А потім настав розвал Союзу. І все. Пристань змило. Тисяча двісті п'ятдесят метрів пляжу ще тоді відійшло білорусам.
У Кукарях теж Дніпро насувається. Може, доведеться й село відселяти. А острів цей, 660 гектарів, багатий. Крім угідь, 70 гектарів лісу. Та й якого! Я сам за професією лісник, то знаю. Там і сосни, й дуби. Державний лісофонд.
Голова думає про державу. Це зрозуміло. А ми замислились, що ті 660 гектарів біля Дніпра дуже швидко розійдуться під дачі для киян та чернігівців, як це відбувається у навколишніх селах. І ринкова вартість кожної сотки після кризи може сягати 5 тисяч доларів. Хто ж не хоче будиночок у гарному місці? Як не втрутитись, ті хатки з усіма вигодами побудують білоруси. Долари отримає хтось інший, не наші люди. А ми будемо лікті кусати. Та пізно.
Для порятунку 660 гектарів потрібні 11 з гаком мільйонів гривень. Це перший транш. Бо берег треба рятувати на довжині 1,2 кілометра. Починати ж роботи будуть на 460 метрах.

4. «Роботи потрібно було почати ще вчора»

Це слова заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації Володимира Дейнеки.
— У 2001 році комісія, у складі якої були представники Деснянського басейнового управління, на місці вивчала проблему, — пригадує Володимир Андрійович. —Та Держводгосп загрозу вчасно не оцінив. Лише цьогоріч ним з Держбюджету виділено 100 тисяч гривень. Вони пішли на розробку проекту першочергових робіт, який обійшовся 87 тисяч гривень. Нині губернатор Володимир Хоменко взяв питання під свій контроль і особисто звертався до Кабміну, аби гроші нам виділили ще цього року з резервного фонду Держбюджету. Зараз якраз настає найслушніший (найсухіший тобто) час проведення таких робіт. Поки що Кабмін мовчить. Тому губернатор звернувся до Президента, аби глава держави посприяв у виділенні коштів. Бо фактично Дніпро вже тече по новому руслу. Роботи потрібно було починати ще вчора. Як тільки настане повінь 2010 року, ситуацію навряд чи можна буде поправити.
— А хто рахував можливі збитки від втрати території?
— Деснянське басейнове управління.  У  68  мільйонів  увійшла вартість землі та угідь — лісу й луків.

* * *

Ринкову вартість ніхто не рахував. Вона в десять разів більша.


Валентина Кирильченко: "Ось на цьому човні й плаваємо"


Микола Дудко чітко зорієнтував нас по карті


Любецький селищний голова Борис Стрельцов переживає за державний кордон

Людмила Пархоменко, тижневик «Вісник Ч» №32 (1212)

Теги: Дніпро, човен, Людмила Пархоменко