Корюківчанка підкорює кращі сцени Європи

Іспанія, Італія, Австрія, Німеччина, Швеція, Люксембург, Бельгія, Данія, Фінляндія, Грузія, Греція, Польща... Ні, вона – не мандрівниця. Вона – музикант. Вже після першого прослуховування її запросили до престижної австрійської агенції «Да Капо Україна». За рік – до сотні концертів. Вона грає в найкращих залах європейських філармоній. Культурно багаті глядачі заслуховуються тим, як в її тендітних руках магічно звучить витончений альт. Дівчина з невеликого сіверського містечка переконана, що народилася під щасливою зіркою та й ім’я дали зовсім не випадкове, прогнозуючи їй славу ще в пологовому будинку Корюківки, звідки Милослава Мартинова родом. Там і досі живуть її батьки, які пишаються своєю донечкою, котра підкорює світові вершини класичної музики.



Але це не казочка про Попелюшку, якій одного дня добра фея подарувала шанс стати королевою. Ця історія – про наполегливу і невтомну працю, про подолання страху і про віру в себе. Її шлях нагадує гірський серпантин, що коло за колом огинає гору.

Надихнула... Ванесса Мей

Після перегляду концерту віртуозної скрипальки Ванесси Мей семирічна Милослава твердо вирішила теж бути музикантом. Вже ввечері повідомила своїм батькам, що гратиме на скрипці. Мама, яка все своє життя присвятила вокалу, не заперечувала, бо бачила, як у маленької дівчинки світяться очі.

«Я тоді вже співала. Ну а як інакше, коли мама викладач вокалу? Ще в дитинстві дуже любила декламувати вірші. Вилазила якомога вище і віддавалася на всі сто публіці, яка здебільшого складалася з рідних людей. Потім у моєму житті з’явилася скрипка. І я зрозуміла, що це моє, хоча співати не припинила. Словом, як би не склалася моя доля, я все одно б видерлася на сцену, – усміхається Милослава. – Контакт з глядачем – це моя стихія. Тож все дитинство і юність співала, грала, продовжувала розказувати вірші... Займалася всім, чим тільки можна, але не вчилася (сміється, – Авт.)».






Здібну дівчинку одразу помітила викладач скрипки у Корюківській музичній школі Олена Мельничук. Саме вона й навчила не лише грати, а й відчувати музику.

«Пані Олена вміє розкривати таланти. У неї великий досвід роботи та особливий, індивідуальний підхід до кожного учня. Я рада, що потрапила саме до неї. Не лише отримала знання, а й назавжди закохалася у класичну музику».

У Чернігівському музичному училищі імені Ревуцького Милослава обрала альт і не пошкодувала жодного разу. Тут дівчина потрапила до викладача Наталії Полонської, яка вчила її першу вчительку скрипки. А вже у Харківській консерваторії корюківчанка потрапила в науку до професора, заслуженого діяча мистецтв, котрий свого часу навчав її викладачку по класу альт, – Сурена Кочаряна. Ось такий збіг обставин.

«Це геніальний музикант. Мені взагалі щастить на чудових людей. Кожен дає мені щось особливе. Відкриває в мені якусь раніше невідому грань. Коли я йшла на заняття до Сурена Гарніковича, музика грала в моїй душі. Мені хотілося, щоб ці заняття тривали, доки я не звалюся з ніг...».

Харківський університет мистецтв дівчина, закохана в музику, закінчила з відзнакою, але знову ж таки не зупинилася, а продовжила навчання вже у Львівській консерваторії.

«Мені казали: куди ти їдеш... Мовляв, подумай, скільки грошей для цього треба. Але мої вуха відкидали ту непотрібну інформацію. І недарма. Я вступила на бюджет. І знову ж таки потрапила до найкращого викладача – Юрія Стефановича Далецького. Це другий геній у моєму житті, – переконана моя співбесідниця. – Я б ні на що в світі не проміняла періоду, коли наші стежки з цими двома корифеями музики перетнулися. Ці великі люди назавжди в моєму серці. Так само, як і музика».

Її визнала... Австрія



Після закінчення Львівської консерваторії Милослава вирішила випробувати долю і взяла участь у прослуховуваннях до австрійської музичної агенції «Да Капо». Симфонічний оркестр K&K Philharmoniker під керівництвом засновника оркестру, австрійського диригента та композитора Маттіаса Георга Кендлінгера нині є основним місцем роботи дівчини з Корюківки. За відмінну якість музики і незвичну харизму цей диво-оркестр цінують у двадцяти країнах Європи.

«Я не вірила своїм вухам, коли мені повідомили, що я зарахована до основного складу цього симфонічного оркестру. Це була перемога. Я довела собі й іншим, що головне в житті – бажання і наполеглива праця. Гроші грошима, та якщо в тебе немає бажання вчитися – нічого не вийде».



Вже чотири роки Милослава гастролює разом з оркестром і грає у найкращих залах, серед яких Берлінська резиденція, концертні зали Стокгольма, Копенгагена, Мадрида, Барселони...



«Німеччину і Австрію ми проїхали вздовж і впоперек. Швеція, Люксембург, Бельгія, Данія, Фінляндія, Грузія, Греція, Італія – країни, які відкрилися для мене завдяки музиці... Але найбільше полонила Іспанія. Яка там архітектура, люди, мова... Я закохалася у все це з першого погляду. У Барселоні мене одразу полонила атмосфера життєрадісності, свободи і краси... Тут дуже привітні і гостинні люди. Здається, всі навкруги щасливі і задоволені життям. Ця атмосфера просто змушує відчувати себе так само. Неабияк вразило бельгійське місто Брюгге. Воно не схоже на жодне інше місто, де я була... Будинки – наче пряникові: різнокольорові і казкові. По численних каналах (їх у місті більше 70, – Авт.) спокійно плавають качки та лебеді... Хмарочоси, торгові центри? Здається, що тут про такі сучасні дива ніколи й не чули. Гублячись у численних вуличках старої частини Брюгге, можна й зовсім забути, що надворі ХХІ століття. Власне, завдяки оцій «законсервованій» середньовічності Брюгге й зачаровує, – зізнається українська альтистка. – Швеція для мене – це наче країна-декорація до фільму. Там все ідеально, зразково... Дуже чисті вулиці, а люди мегавідповідальні. Доки цього не побачила на власні очі, не могла повірити, що таке взагалі може бути».

Сходами до музичного Олімпу

Ще однією перемогою в житті Милослави є участь у молодіжному симфонічному оркестрі «I, CULTURE Orchestra», до якого також потрапила через прослуховування. Оркестр втілює ідею Східного партнерства, намагається стати рушійною силою для позитивних змін в соціокультурному розвитку в усьому світі, об’єднуючи найталановитіших музикантів з Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, Польщі та України.

«Це ще одна сходинка до мого музичного Олімпу. До речі, в цьому оркестрі першим диригентом працює Кирило Карабиць – всесвітньо відомий і шанований українець. Мені пощастило також зіграти на одній сцені і поспілкуватися з віртуозною німецькою скрипалькою грузинського походження Лізою Батіашвілі. Словом, я щаслива, бо в моєму житті постійно зустрічаються чудові люди, майстри своєї справи. Мені є в кого вчитися. Я із задоволенням граю з молодим складом Львівської філармонії. У нас чудовий колектив. Я не можу всидіти на одному місці і прагну якомога більше взяти від життя. Адже воно одне: цікаве і непередбачуване, захоплююче і чудове!», – завершила свою розповідь Милослава Мартинова.

Запал, з яким Милослава розповідає про свою улюблену роботу, дає всі підстави сподіватись, що вона точно не збавить обертів, і ми ще неодноразово почуємо про нашу талановиту і харизматичну землячку!



Сніжана Божок, "Чернігівщина" №26 (687) від 28 червня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.