У 91 рік пече і дарує торти

— Наче сили мені додається. І хвороби відступають, — говорить 91-річна Надія Насіко з Борзни. Вона випікає торти та кошики з бісквіту. Кожен прикрашає кремовими квітами, листочками. Що не виріб, то нова вигадка. Буквально тиждень тому Надія Олексіївна спекла черговий тортик. До 86-річчя газети «Вісті Борзнянщини». Грошей за роботу не бере.


Надія Насіко зі своїми бісквітами

Про кохання...

— До Ніжина поїхала на курси, — розповідає про своє життя Надія Насіко. — Там з дівчатами шукали квартиру. Заходимо до однієї. У кімнаті повно розкладушок, хлопець півобертом лежав. Як подивився на мене, а я на нього. І того погляду хватило. Це був мій майбутній чоловік Петро Насіко. На три роки молодший. 60 год разом прожили. Вісім років як помер. Він працював керуючим у райвідділі сільгосптехніки у Борзні. До цього — у Великій Дочі, куди на 23 роки переїхала сім’я.

Петро мій родом з Куликівщини був. Якось поїхав на батьківщину. І так сталося, що сім кілометрів пішки до Куликівки йшов. Де взявся вовк? І веде. У чоловіка були сірники. Як чиркне, так вовк і відскочить. Чудом дійшов живим. А як прийшов, то впав як бревно на кровать. Ми зі свекрухою на підводу погрузили, і повезла Петра до ворожки. Дороги не знаю, коняка сама мене привезла. Та ворожка його водичкою попоїла, хлібцем погодувала. І став на ноги.

Про довголіття…

— Як гадаєте, чому так довго живете? І спір у руках досі є?

— Привіз наш родич зі служби наречену. Мати його і всі хатні не злюбили дівчину. Росіянка. Та до нас тікала. Ми її годували. А потім і її дитинку. Я все її жаліла. І якось жінка ця сказала мені: як ви мені життя продовжили, так і у вас нехай життя довгим буде.

62-річна донька Надії Олексіївни Валентина Сподаренко (пенсіонерка, живе у Чернігові) має свою думку з приводу довголіття. Каже: доки творить, ходить.

— Батько мій дуже суворим був. І погляду його боялися. Робота — перш за все, — розповідає жінка. — А мама наче художник, тільки творить з тіста. Все, що вигадує, приходить їй уві сні. Отак лежить із закритими очима і мріє. А потім втілює. Думаю, що саме від неї талант у мого сина. Він — дизайнер. У дитинстві гарно малював. Зараз вже малює з допомогою графіки у комп’ютері.


Кошик із солодощами

— Коли Надія Олексіївна почала готувати торти?

— Завжди любила випікати булочки, пироги. Мої однокласники досі згадують, які торти готувала моя мама на дні народження. Пекла і на весілля. Та завжди задарма. Хіба продукти хто купить. Як згадає, що у когось день народження — і давай пекти. І все зі змістом. Якщо грибна поляна, то там чотири грибочки: тато, мама і дітки.

І все сама. До процесу не підпускає. З мене — тільки продукти доставити. Чи перейняла талант, навіть не знаю. Лінуюсь випікати, — усміхається. — Це заняття їй сили додає. А коли нічого не робить, то квола стає. Як починає творити, то прямо горить.

От і останній раз. Надумала газетярів привітати. Вона у друкарні працювала. Я уже і в редакцію сходила. Попросила, щоб за тортом прийшли. Бо далі двору не вийде. А тут їй погано зробилося. Так до восьмої вечора і промучилась. Думали у лікарню везти. А вона мені: «Валю, так люди ж торт ждуть». І давай готувати. Чи не вперше тоді мені дала яйця міксером збити, бо сама не подужає. Решту ж процесу — і тісто, і прикрашання — усе сама. Та у мене і не вийде. Рецепт, що і як робити, тільки вона знає.

Так лікарня і відмінилась. Вже на ранок наша бабуся чекала гостей.


Пиріг із підтекстом «Грибна сім’я»

«Нема настроєнія — іди з кухні», —

переконана Надія Насіко.

— Якщо надумали пекти, то в хаті має бути тихо. Ні діти щоб не бігали, не кричали, щоб дверима не гупали. Бо тісто впаде, — ділиться досвідом. — Рецепт бісквіта мені багато років тому розповіла сестра Валентина. Тільки раз розказала, а я на все життя запам’ятала.

• Рецепт бісквіта від Надії Насіко

Для тіста потрібно:
10 яєць;
склянка з верхом цукру і ще дві столові ложки зверху;
стільки ж борошна;
2 столові ложки крохмалю.

— Яйця обов’язково мають бути холодними. Добре помити їх. І відділити білки від жовтків. Я акуратно вбиваю у миску, щоб не розбити жовток. І ложкою виймаю один за одним у другу тарілку.

Окремо збиваю жовтки. Окремо — білки. Цукор всипаю потроху. Б’ю вінчиком. Хвилин по двадцять. Потім білки вливаю у жовтки. І розколочую в один бік.

А далі потрошку втрушую муку і крохмаль. Кидати не можна, бо тісто сяде.
Посудину, в якій випікатиму, викладаю пергаментом. Змащую вершковим маслом і притрушую борошном. І акуратно, щоб не бурхнуло, вливаю тісто у форму.

Печу хвилин сорок.


Пиріг «Грибна галявина»

Якщо пригорає, як у мене, то змочуйте газетку і кладіть зверху коржа. Забирає шкірку.

Виймати із форми треба ще гарячим. А потім я одразу на подушки кладу. Щоб м’якенько було. І так коржик до завтра стигне. Розрізати можна вже тільки охолодженим.

Змащувати і прикрашати торт вершковим маслом, збитим з цукровою пудрою.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №43 (1642), 26 жовтня 2017 року. Роботи Надії Насіко фотографувала Валентина Сподаренко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.