Завдяки корюківчанці Діні Корнієвській трьом сім’ям надано звання «Праведник народів світу»

Українська жінка Діна Степанівна Корнієвська з Корюковки багато чого бачила на своєму віку. Про це вона часто розповідає на сторінках газет. Згадує про Корюківську трагедію 1943 року, про знущання фашистів над євреями, про те, як звичайні українці рятували їх від гестапівців. Батька Діни Степана Назарова у 1937 році було заарештовано як ворога народу. У важкий час її родині - матері і сестричці - допомагали чим могли єврейські сім’ї. Натомість Діна Степанівна також віддячила єврейському народові.



Цій жінці вдалося дослідити історію спасіння п’ятьох євреїв і допомогти їм та рідним зібрати підтвердження, домогтися, аби їхнім рятівникам було надано звання «Праведник народів світу» в Ізраїлі.

- Праведники не воювали зі зброєю в руках, - розповідає Діна Корнієвська, - не були зв’язківцями у партизанів і не вели підпільної роботи. Вони просто самотужки допомагали вижити євреям, незважаючи на смертельну небезпеку. Є святе місце на землі Ізраїлю, де викарбувані прізвища людей, котрі рятували євреїв у роки Другої світової війни. На четвертому місці за чисельністю - українці. Серед імен праведників народів світу на стіні Пам’яті в інституті «Яд Вашем» і прізвища жителів села Рибинськ Корюківського району - Михайла і Мотрі Юрченків та Ганни Ананенко і її доньки Феодосії (в заміжжі Товстоног). До речі, у2008 році Президент України Віктор Ющенко нагородив Феодосію Товстоног орденом «За мужність» III ступеня.

Діна Корнієвська детально розповідає про те, як було врятовано єврейку Софію Якубович (дівоче прізвище Хайкіна) і її 13-річну доньку Віру:

- Софія не вірила у звірства фашистів і відмовилась від евакуації. Ще й наказала залишатися своїй рідній сестрі Євдокїї Тумаркіній. Та на початку грудня поліцаї зайшли у двір Якубовичів, які жили поблизу лісопилки, і почали забирати синів: 17-річного Леоніда і 16-річного Бориса. їх підозрювали у зв’язках із партизанами. Бориса вбили під лісом, коли спробував утекти, а Леоніда забрали до в’язниці і потім розстріляли на городі Хомка в центрі міста.

За словами Діни Степанівни, доньці Вірі вдалося вискочити з хати назустріч матері, яка пішла по воду до колодязя. Тікаючи, вони забігли до Ганни Маслак (та дала їм теплу хустину), а потім до Стельмахів, котрі порадили залишити Віру в них, а Софії шукати партизанів. Проте єврейки вирішили рятуватися разом. На хуторі Милейки ночували в колгоспному хліві, бо ніхто не впустив до хати. Потім дісталися помешкання сім’ї Мисників.

- Микола, 17-річний юнак, провів утікачів у Рибинськ до Михайла Юрченка, якого знав як хороброго, спритного чоловіка, котрий щось може порадити, допомогти, - продовжує Діна Корнієвська. - Але через те, що Юрченки мали п’ятеро дітей і шостим Мотря була вагітна, а в хаті з однієї кімнати дуже тісно, то він привів Софію і Віру до своєї родички Гзнни Ананенко та її 18-річної доньки Феодосії, які жили навпроти, і порадив ховати євреїв від людей.

Михайло Юрченко був кравцем, ходив селами, шив одяг, знав, куди наїжджають поліцаї і німці, і попереджав відразу своїх родичів Ананенків. Якось уночі Феодосія відвела Софію і Віру до двоюрідної сестри на хутір Голубівщина. Звідти партизани забирали на підводи сіно, і Софія та Віра нишком дійшли за ними до партизанського загону, де потім воювали аж до звільнення Корюківщини від фашистів.

Звання «Праведник народів світу» у 2013 році отримали й Кирило і Дарія Опанасенки та їхня донька Варвара (посмертно) з хутора Хворости під Корюківкою, тепер це кінець вулиці Садової.

- Коли німці пізно восени почали встановлювати свою владу, - каже Діна Степанівна, - то товариська Євдокія Тумаркіна, яка знала багатьох корюківців, зокрема лісника Кирила Опанасенка, його дружину Дарію і доньку Варвару, разом із 14-річним сином Ароном упросилися тимчасово сховатися на їхній садибі. Але повз двір Опанасенків проходила дорога на Холми, якою часто їздили поліцаї й німці. Отож ризикували власним життям і Тумаркіни, і Опанасенки. Згодом Кирилу вдалося дізнатися про місце перебування партизанів у лісі, і він відвіз їх туди на своєму возі.

Як розповідає Діна Корнієвська, Євдокія у загоні була кухарем, а Арон - бійцем. В одному з боїв хлопця поранили в ногу. Став накульгувати. Після війни дружба Тумаркіних і Опанасенків тривала. Та, на жаль, через передчасну смерть Арона в 59 років і від’їзд сім’ї Тумаркіних в Ізраїль оформлення звання праведників народів світу сім’ї Опанасенків дещо затрималося.

- Родина Опанасенків врятувала ще одного єврея - Матвія Кричевського, - каже моя співрозмовниця. - 17-річний Матвій теж ховався в Опанасенків. У Корюківці його велику сім’ю розстріляли. Перебувати в чужих людей було небезпечно. Кирило Опанасенко розповів Матвію, де можна знайти партизанів. Одягли хлопця, взули і відправили до лісу. Невдовзі парубок зустрів двох партизанів-розвідників, які привели його до загону. Матвій Кричевський воював до звільнення Корюківки від фашистів, у кінці 1943 року його мобілізували на війну. На фронті служив у саперній бригаді. Мав нагороди. Його могила в Корюківці. Донька і дружина Олександра живуть у Чернігові.



Діні Корнієвській 88 років. Вона постійно підтримує зв’язки з рідними праведників народів світу та рідними врятованих євреїв. Пишається їхньою мужністю. Й щиро дякує єврейському народу за те, що колись допомогли вижити їй, мамі і сестрі.

А ще Діна Степанівна переймається, чи доживе до того часу, коли в Україні збудують Алею Праведників світу, де будуть викарбу-вані імена рятівників з усіх областей нашої країни, серед яких - Михайло і Мотря Юрченки, Ганна Ананенко і її донька Феодосія Товстоног, Кирило і Дарія Опанасенкита їхня донька Варвара з Корюківщини. Адже ще за часів Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка і голови Адміністрації Президента України Бориса Ложкіна під час планового засідання оргкомітету щодо заходів, присвячених 75-річчю трагедії Бабиного Яру, таки вирішили питання про будівництво Алеї Праведників світу саме на території цього меморіалу.

Лариса Галета, "Деснянка" №31 (611) від 28 липня 2016

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.