Детектив Лариси Слєзної. Шукала гроші і знайшла

41-річна Лариса — працівник Куликівського територіального центру. Раніше працювала медсестрою в реанімації обласної лікарні. Вийшла на пенсію в 35 років, пішла в соціальні працівники. Дочка навчається в Ніжинському медичному коледжі на фельдшера, чоловік — охоронець на фермі, в СФГ «Колос».

П’ятниця, 10 червня

— Встала о п’ятій ранку, бо сама на хазяйстві, у чоловіка зміна до дев’ятої ранку. Зразу ставлю чайник — корів помити. Тримаємо двох корів, трьох свиней, індиків, курей, кролів. Попоралась, їсти наварила, і «по бабах». Маю 12 підопічних, старі одинокі люди або інваліди. Сім чоловіків і п’ять жінок.

Тьотя Люба (Баклажко) ще живчик, сама підтримує чистоту і порядок, у неї кожна чашка на своєму місці стоїть. Любить свіжий київський хліб. У вівторок і п’ятницю в Ковчині базар, беру продукти і їду до неї першої. Іванівну знайшла у сестри Насті. Насті 90 років, Любі — 88, молодша ще й старшій трохи допомагає. Поле сама, любить на городі сидіти. Повела мене квіточки подивитись.

Заїхала до Єгорівни з сином. Її Іван інвалід першої групи. Бабуся морозиво біленьке любить і лимонад. Сирки плавлені завжди замовляє. Привезла. У хаті помила.

Тітка Ганна (Мороха) про дочку Перу мою питала, про Серьожу (чоловіка). Їм, стареньким і самотнім, іноді не так допомога треба, як поговорити.

Вдома вечерю зварила, і знов поратись, вже з Сергієм. Кролями сугубо чоловік займається, він ветеринар, має вищу освіту. Але і корову доїть. Калина моя, Чорнушка — його. Подоїв і пішов на роботу. Їсти на ніч не бере, там тільки чай п’є.

Субота, 11 червня

— Це вихідний, займаюсь домашніми справами. Поки чоловік прийшов, уже сніданок готовий. Він спати, я — на город. Пізніше і Сергій приєднався. Зілля добре наросло, сапувати треба. Соток 15 під хатою, і попід селом ще 15.

О 6 вечора приїжджає Лера. Зараз практика, тому приїжджає не в п’ятницю, а в суботу. До її приїзду готую вечерю. Дочка картоплю смажену любить. Ще стараюсь щось смачненьке спекти.

Увечері, як полягали, Лера довго розказувала про практику — проходить її в Ніжинській райлікарні, в гінекології. їй подобається. Уколи робить, внутрішньовенно, перев’язки. Проговорили до 12 ночі.

Неділя, 12 червня

— Другий вихідний. Підйом о пів на шосту. Лера відсипається, ми попорались. Приготувала для дочки деруни. З’їздила велосипедом до мами в Куликівку (8 кілометрів від нас). Я сама звідти, а в Ковчин заміж вийшла. По дорозі додому в лісі набрала моховиків. Трохи почистила, розклала в два кульочки — і в морозильну камеру.

В обід всі разом пішли на сіно. Вже скошене трактором, косили по 15 гривень сотка. Граблями повалкували, тоді трактор валки порулонив пресом (10 гривень сотка).

Чоловік залишився ще, а я пішла сумку дитяті готувати на Ніжин. Кожен раз щось видумуєш, як на храм. Цей раз зробила піцу, голубці, котлети з кроля, пончики на солодке. Сусід машиною підвіз до електрички, безплатно. У нас так, по-сусідськи: щось він нам допоможе, щось ми йому. Я ж медсестра, а Сергій — ветеринар.

День закінчився. Сергій привіз сіно рулонами, трактором закотили їх у сарай. Попорались, я серіал подивилась. Втомилася, найбільше сумки вибивають із сил.

Понеділок, 13 червня

— Сергій ще вихідний. Попорались, і до роботи. Завезла молока Олександрі Марченко. Олександра Андріївна ще сама їздить на велосипеді, все, що треба, купити може. Тут сама, дві дочки в Росії живуть. Андріївна красиво вишиває. Вдома на шафах — рушники, скатерті вишиті, наволочки на подушки теж вишиті. Показала скатерть, яку вона для дочки вишиває. Посередині великі квіти, по краях робить мереживо. Три секції вишила, ще три залишилось. Дочки сюди приїжджали, хотіли Андріївну до себе забрати. Не схотіла, у своїй хаті залишилась.

Привезла ліки Турашам, Олександрі Павлівні та Григорію Андрійовичу, це чоловік і жінка. їздила за ліками в Куликівку, в нашій аптеці не все є. Посиділи, вони згадували колгосп, як робили за трудо-палички, які норми буряку були.

Вдома Сергій обнаружив, де кішка ховає кошенят. Ходила з пузом, а то вже без нього, і потомства ніде не видно. А в гараж заходиш — бігає щось по горищу. Сергій туди, а там троє кошенят. Тепер у нашому хазяйстві вісім котів.

Вівторок, 14 червня

— Ранок як завжди, а після обіду Сергій на хазяйстві, а я поїхала до сестри Анжеліки у Вершинову Муравійку. В неї день народження, 46 років, їхала велосипедом, через ліс. Свою курточку поклала ззаду на багажник, в кармани розсувала свій мобільний і подарунок сестрі (400 гривень). Дорогою плеєр у навушниках слухала. Біля Горбового обертаюсь назад — нема ні куртки, ні телефона, ні грошей. Проїхала назад, майже до самого дому, шукала, але не знайшла. Дуже розстроїлася.

Усі вже за столом сиділи, коли нарешті добралася. Народу небагато: сестра з чоловіком і племінник з жінкою. Я вибачилась, сказала, що подарунок буде іншим разом. Сестра спеціально до дня народження кабанчика заколола. Було і м’ясо, і котлети, і домашня ковбаса. Звичайно, гриби смажені, заливне з свинячого язика. Торт Анжеліка сама приготувала. Жінки трохи наливки випили (я робила, а тоді сестрі передавала, зі смородини і з вишні). Чоловіки самогонку пили. Ніхто не напивався. А потім я до ранку не спала, думала, коли вже додому їхати, щоб ще куртку пошукать.

Середа, 15 червня

— О сьомій всі пішли проводжати племінника Льоню в Гончарівське, на військові збори. Він у нас АТОшник, рік там воював. Був у Лисичанську, Артемівську, Новому Айдарі, Донецьку. Дякувати Богу, повернувся живий, не поранений. Але на нерви воно таки дало. Поначалу кидався на все. Випивав, як повернувся. Зараз восстановився, майже не п’є, він алкоголіком ніколи не був. Провели його до електрички.

Як їхала додому лісом, знайшла куртку. Лежала собі в траві біля дороги, ніхто й не
позарився. Я її тоді скрутила сильно. В карманах і телефон знайшовся, і гроші.

Настрій зразу піднявся. В Ковчині побувала у чотирьох чи п’яти підопічних. Потім дома сиділа у квітках, переполола їх всі. Розцвіла моя персикова лілія і троянди. Чоловік ввечері пішов на роботу.

Четвер, 16 червня

— Дощ лупив з ранку, позаливало все. З’їздила до двох чоловік, промокла наскрізь. Добре, що поряд живуть. Олександра Андріївна сидить у хаті, вишиває. Дала мені папери в газовий участок звозить. Тураші сидять, телевізор дивляться — на город не вийдеш.

Після обіду дощ скінчився, ми з другим племінником, Дімою, поїхали велосипедами по гриби. Чоловік мій не грибник, він рибалка. Колись мене брав з собою, разом сітку тягали, щук на Десні ловили. Тепер сам ходить на риболовлю, а я — по гриби. Набрала повну клітчату сумку: білі, красноголовці, бабки, моховики. З тою сумкою вже років п’ять ходжу і завжди повну набираю. І ніж для грибів не міняю. Діма красноголовця здоровенного знайшов. Не пам’ятаю, щоб так коли багато бабок було. Як у ліс не зайдеш, то і є. Бабки зразу треба брати, як тільки повилазили. Бо вже багато розм’яклих. Цей рік мало закривала, а наморозила багато — в морозильній камері вже кульків десять лежить. Раніше відварювала, тепер сирими закладаю. Так краще, вони не розварюються, не леденіють.

Ліс люблю. Можу все кинути і піти. Відпочиваю там.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №25 (1572)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.