Живу від дзвінка до дзвінка

32-річна Наталя Пацюк із села Загребелля Сосницького району чекає із зони АТО свого чоловіка 30-річного Дмитра Пацюка. Він старший механік БТ-ЛБ (багатоцільовий тягач легкий броньований). Сумує за татом і його дворічна донечка Світланка.

— Поки чоловіка немає, рахую хвилини. Зідзвонюємося кожен день. Живу від дзвінка до дзвінка. Мене заспокоюють: «Не один твій», «Чому бути, того не минути»,. «У тебе дитя», — плаче біля хати Наталя, дивлячись на чоловіка.



22 серпня Дмитро виїжджає назад на війну. 14 серпня був удома, у Загребеллі, у першій 15-денній відпустці.

Подружжя разом з 2011 року. До мобілізації Дмитро займався будівництвом у Сосниці. Наталя працює в Сосницькому ліцеї прибиральницею. З дитиною вдома сидить баба. Тримають чимале господарство. Корову, двоє свиней, качок. Є котик, дві собаки — Мухтар та Муся.

— Господарством усю відпустку чоловік і займається, — киває на Дмитра дружина. — Поки його нема, майже все роблю сама. Справляюся. Жінка все може. Єдина чоловіча робота — сіно. Та у нас у родині поки що ще один мужик є —дід. Тож допомагає.

— Не встигло ще все розламаться за півроку, — сміється Дмитро.

Дмитро служить у 30 механізованій бригаді. Строкову службу проходив у Донецьку, у військах МВС.

Пішов на війну по повістці, 18 березня. До цього рік був у роті охорони Сосниці. Після учебки, в квітні, потрапив у зону АТО, в Артемівськ.

— Одразу відпустили? Заховати чоловіка не хотілося?
— Страшно, важко відпускать. Як усім. А що робить. Положено так положено, — зітхає Наталя. — У нас від військкомату ховається півсела. А я вважаю, немає смислу. Зараз бачите як воно: ховаєшся — погрожують міліцією, наручниками, виловлюють на вулиці. Спіймають, ще потім не знатимеш, куди заберуть. Краще я сама його з дому на своїх очах спокійно виправлю, та і все.

— Ну а смисл ховатися? Все одно колись знайдуть. Рано чи пізно до своєї хати вернешся... —додає Дмитро.

Маленька Світланка, де н папа, здорово не розуміє.

— Але скучати — скучає, — каже Наталя. — Кожного разу, як чоловік дзвонить, кричить у трубку: «Папа, папа!» Попервах донька щось йому лепетала. А останнім часом просто візьме трубку і слухає батька. Коли чоловік був у зоні АТО, я Світланці його фото звідти показувала.

— Талісман у зону АТО чоловіку дали?
— Узяв з собою хрестик. Ланцюжка не було, то він там десь купив. І носить. Дай Бог, щоб чоловіка не поранило і через півроку здоровим повернувся.

— Усе буде нормально, — запевняє Дмитро.

Аліна Сіренко, Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №34 (1528)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.