Борис Дубина за 17 років здав 46 літрів крові

Мало хто знає, що слово «донор» походить від латинського donare – «дарувати». Донор – це не професія, а шлях відкритого і милосердного серця. Бо робить це не для себе, а для інших. Є такі заслужені люди і у нашому місті.

Почав ще в армії

Борис Феодосійович не корінний менянин: народився у селі Змітнів, що на Сосниччині, а до Мени переїхав у 1984 році.



Трудолюбивий чоловік працював свого часу водієм у «Будівельнику-84», потім – у «Нямуно банга-Мена» (колишній фільтровий завод). Зараз – приватний підприємець. Але свого почесного обов’язку не цурається – вже понад 17 років здає кров. Торік став Почесним донором України.

– Ще моя мама була донором, – згадує Борис Дубина. – Я ж спробував перший раз, коли служив у армії в Білорусі. І як почав кров здавати – так і до цього часу. Одна здача – це 450 грамів, і так шість разів на рік. За стільки років майже 46 літрів вже назбиралося.

Борис Феодосійович має дружину Аллу і сина Сергія. Три роки тому в сім’ї сталася страшна трагедія – від хвороби померла донька Юлія.

– Важко, до самої смерті ця біда буде душу краяти, – зітхає чоловік. – То я схожу, кров здам, дасть Бог, комусь і мій вклад допоможе, життя врятує. Поспілкуюся, побуду серед людей – і наче легше стає на душі.

Не заради грошей

Донорство почесне, та особливого прибутку від нього не буває. Лише після 60 років законодавством передбачена надбавка до пенсії.

– Ну так це ще дожити треба, – статечно розмірковує менський донор. – А так від грошей, звісно, не відмовляюся, якщо пропонують, але і за «довгою» гривнею ніколи не ганявся. Часто і безкоштовно здаю. Ось зараз для поранених бійців із зони АТО. Нехай і моя часточка допомоги у цій справі буде.

Анатолій Фурман

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.