Улюбленці Дмитра Музики

Удома, в Золотинці, фруктові дерева не росли. Скільки не насаджували. Це неабияк розчаровувало Дмитра Музику. Он в інших селах у людей і яблука, й груші свої. Росте ж дерево - любо глянути: навесні білопінно квітують садки біля осель, улітку й восени - аж гілки від урожаю схиляються. Чому воно так, дізнався пізніше, коли здобув агрономічну освіту.



Після закінчення Борзнянського технікуму в 1960-у році розпочав роботу в ягіднянському дослідному господарстві. Спершу молодого спеціаліста призначили бригадиром. Робота в саду приваблювала, а поряд з людьми набував практичного досвіду. Бачив, що виробництво розширює потужності, оновлює сорти, а техніку-мівських знань уже начебто й малувато. Вступив на заочне навчання до Української сільгоспакадемії. Зараз у різноманітних оголошеннях молодим людям обіцяють кар'єрний ріст, якщо вони амбіційні, креативні й т. п. Тільки не про високий професіоналізм мовиться. Мріяти можна багато про що й чого хотіти, але ж треба вміти й щось робити. Перевело керівництво господарства Дмитра Музику з посади бригадира на агронома, довірило відповідальну ділянку роботи, бо побачило його старання й знання. З часом працював Дмитро Павлович головним агрономом дослідного. Загалом 32 роки присвятив цьому господарству.

- Займався не тільки садом, - розповідає співрозмовник. - А ще й рільництвом, бо в господарстві була ферма, й тварин треба було забезпечувати кормами цілорічно. Стежив за сівозмінами й водночас приділяв увагу фруктовим плантаціям і ягіднику. При мені побудували сховище для яблук на 500 тонн, а одержували врожаю більше, частину встигали до холодів реалізувати. З окремих яблунь наповнювали плодами по 26 ящиків. Цікаво було порівнювати. Загалом, пік робіт припадав на літню пору - продавали ягід по 100 тонн.

Гектари й тонни - незмінні виміри, довкола яких концентрувалася робота всього колективу дослідного господарства й головного агронома, зокрема. За виробничі показники Дмитро Павлович неодноразово отримував грамоти й подяки з району, області й галузеві, а також нагороджений медаллю «За доблесний труд».

Про сорти яблук Дмитро Павлович може розповідати довго й цікаво. Хто б міг подумати, що улюблений багатьма сорт Слава переможцям виведений на основі Білого наливу й Мекинтошу. Одне з улюблених яблук агронома - Кальвіль сніжний. Плоди смачні й лежкі, до того ж, сорт урожайний. Варте уваги й Зимове лимонне. Агроном пригадує, як колись віз черешки цього сорту з Харкова. Розповідає, немов про дітей.

- Загалом, до яблунь, груш, інших садових дерев ставлюся, як до живих істот, - зазначив Дмитро Павлович. - Кожен сорт має свої достоїнства. Останнім часом з'явилося багато нових, цікавих, перспективних, які не поступаються старим.

У Ягідному біля оселі Музик, як і в сусідів, кучерявиться садок. Тут усе росте, то в Золотинці ґрунт з окисом алюмінію - не для саду. У Ягідному, здається, всі від малого до старого люблять займатися садівництвом, самі з насінин вирощують підщепи, різними способами прищеплюють кращі сорти на радість собі й людям.

Дмитро Павлович з дружиною Марією Якимівною виростили сина й доньку. Павло займається бізнесом, а Тетяна, хоча за спеціальністю й медик, у вільний час продовжує батькову справу, залюбки працює в садку, щепить деревця. Без саду не уявляють Дмитра Музику ні діти, ні внуки, ні односельці.

Надія Петренко, "Наш край" № 92-93 (9336-9337) від 15 листопада 2014 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.