Бути слідчим — не для слабкодухих

Таке явище як правопорушення кримінального характеру можна поділити на дві частини, як за Достоєвським — безпосередньо на сам злочин та на покарання. У питанні про те, наскільки швидко настане розплата за заподіяне, окрема роль належить процедурі розслідування злочину, де ключову позицію займає такий процесуально незалежний і самостійний суб’єкт кримінального процесу як слідчий.

Зазвичай про будні служби слідчих пересічні громадяни знають із кінофільмів. Проте їх справжні колеги теж можуть дещо розповісти. Саме тому ми звернулися до першого заступника начальника — начальника слідчого відділу УМВС України Анатолія Скрипки, який у слідстві працює з далекого 1996 року.

— Анатолію Михайловичу, розкажіть коротко про ваш колектив. У чому суть вашої роботи?
— До нашого відділу входить 70 чоловік, які працюють у підвідділах, що мають різну спеціалізацію (розслідування кримінальних проваджень загального криміналу, розслідування економічних злочинів, ДТП тощо). Це молодий колектив: лейтенанти і старші лейтенанти, які мають досвід до трьох років служби в міліції. Десятирічний стаж мають сім працівників. Найдосвідченіші два фахівці працюють вже понад 20 років. Робота слідчого — довести винуватість або невинуватість особи у скоєнні злочину та прийняти остаточне рішення по кримінальному провадженню. А це означає, що обвинувальний акт спрямовується до суду або закривається у зв’язку з відсутністю складу злочину. Також слідчий керує роботою слідчо-оперативної групи, що виїжджає на місце пригоди. Саме від слідчого великою мірою залежить, яким буде результат розслідування, і саме він відповідає за якість зібраної інформації.

— Чи додалося навантаження у зв’язку з новим КПК?
— Зі вступом у дію нового КПК воно збільшилося в багато разів. Головна причина — відсутність інституту відмовних матеріалів. Раніше дільничні інспектори, оперативні працівники карного розшуку у випадку відсутності складу злочину в 10-денний термін приймали рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, відповідно, матеріали слідству не надходили. Після нововведень усі матеріали, в яких хоча б формально проглядається склад злочину, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тож із ними все одно потрібно проводити роботу, котра покаже, чи є склад злочину. В умовах нового КПК ми працюємо й одночасно вчимося працювати. Двері в кабінет не зачиняються, але розпитувати, що і як, потрібно: це не та робота, де треба винаходити велосипед. Скажу, що потенціал у нас є, і є з ким працювати.

— У зв’язку з цим не з’явилося тенденції до плинності кадрів у міському відділі, чи встигаєте опрацьовувати об’єм матеріалів?
— Якщо порівнювати з 2013 роком, ми не відстаємо. На сьогодні в провадженні знаходиться понад 6 тисяч справ. За півроку до суду направлено 350, з яких 315 — з обвинувальним актом. У середньому в міському відділі на руках одного працівника одночасно перебуває 80—100 кримінальних проваджень. Тенденцій стосовно звільнення я не спостерігав, принаймні за цей перший рік на своїй посаді — свою роботу слідчі цінують. Хоча наш графік лише формально нормований: приходимо о 8-й ранку і раніше 20-ї ніхто не йде додому. Взагалі, спрощено кажучи, слідчий — це «буквоїд», для якого головне — терпіння, скрупульозність, наполегливість та бажання самовдосконалюватися. У слідстві працює той, кому ця робота подобається. По-іншому тут бути не може.

— Ваша служба не вибачає слабкодухості та дилетантства, вимагає першокласної підготовки, міцних нервів. Чи є місце жінкам, адже це здебільшого чоловічі риси?
— У нашому колективі 17 дівчат, і я можу запевнити, що вони працюють не гірше чоловіків, тому що більш терплячі та посидючі. Я не буду казати, що «слідчим треба народитись». Усьому можна навчитись, особливо якщо володієш аналітичним складом мислення. А попрацювавши в міському відділі хоча б півроку, кваліфікація підвищиться суттєво, це не райвідділ, де проходить до 30 справ у рік.

— Свою першу справу пам’ятаєте, слідство вели по гарячих слідах?
— Ні, це була нерозкрита справа за фактом побиття молодого хлопця на вулиці, тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті. Щоб довести її до логічного завершення, мені знадобилося півроку, потім справа була направлена до суду. Загалом той період часу я займався виключно нерозкритими справами. Робота дуже цікава. Хоча я спочатку навіть хотів піти в інший відділ, так мені важко було. Чому, можна уявити:
3 роки книжки вивчав, а тут реальні ситуації, треба приймати відповідальні рішення, котрі часом дуже змінюють долю людини. До речі, разом зі мною у відділ прийшли 8 слідчих, а залишилося троє. З тих пір минуло 18 років.

— Чи не додалось останнім часом роботи, адже ситуація в країні нестабільна?
— Ситуація в країні на криміногенній обстановці Чернігова фактично не відобразилася. Щодо робітників міліції, то їх пильність підвищилася, ставлення до роботи інше. Основна маса злочинів — це крадіжки, так було, мабуть, завжди. Злодюги — це, як правило, алко- чи наркозалежні, які ніде не працюють, але щодня потребують «дози», таких нерідко ловлять на збуті краденого. У числі останніх кримінальних проваджень у місті — серійні крадіжки велосипедів, чим, власне, і займалися кілька наркоманів. «Найуспішніший» із них за рік розжився на 30 велосипедів. Їх справи наразі перебувають у суді. Досить активно промишляють і шахраї, щоправда їх засоби наживи інші, наприклад, Інтернет. Через всесвітню мережу люди все частіше купують речі чи техніку, щоб зекономити. Цим користуються і шахраї, які вимагають певної передплати за товар, отримують її, ті ж 100—200 грн. Надалі зв’язок із «продавцем» обривається, і люди залишаються ні з чим.

— З якими злочинами найскладніше працювати?
— Якщо це багатоепізодне кримінальне провадження. Наприклад, була справа по злочинному угрупованню, яке шахрайським шляхом привласнило понад 1,5 млн. грн. коштів банку. Спочатку вийшли на робітника, який погодився за певну долю допомагати їм оформлювати кредит, також знайшли співучасників, які за гроші погодилися взяти в афері участь. Кредити брали неодноразово, вклеївши в паспорт фото цих підставних осіб. Слідство тривало чотири місяці, і справа пішла до суду. Організатора засудили пізніше, оскільки він був оголошений у розшук та переховувався. Знайшли його через рік в іншому місті.

— Відомо, що при проведенні слідчих дій слідчі мають право використовувати звуко- та відеозапис, кінозйомку тощо. У цьому переліку не вистачає поліграфа.
— Найкращий детектор брехні — це мозок слідчого. Саме тому слідчий має бути психологом. До речі, коли в 1996-му я прийшов у відділ, у мене була тільки юридична освіта, але пізніше я вирішив, що психологічна теж не завадить, тож закінчив факультет психології. Не скажу, що це дуже мені допомогло, але хвилина спілкування з людиною — і я бачу, чи варто розраховувати на неї в плані отримання інформації й загалом, лукавить вона чи ні.

Спілкувалася Інга Вітковська, тижневик «Чернігівські відомості» № 34 (1222), 20 серпня 2014

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.