Актор лялькового театру - універсальний

На проспекті Перемоги в Чернігові знаходиться одне з улюблених місць розваг малюків - Чернігівський обласний театр ляльок ім. Олександра Довженка. Він «переїхав» сюди, у власне приміщення, в 1996 році. Вже не одне покоління виросло на добрих казках і пригодах, які розігруються на його сцені. За свою історію він подарував малюкам 32 вистави.

Цей вид мистецтва поєднує у собі художнє слово, драматичну дію, поетику, живопис, музику та літературу. Кожна вистава - це гарні позитивні емоції. Чи не тому й Віталій Гольцов, головний режисер театру, - людина неймовірно життєрадісна та весела. Та й посмішка в роботі з дітьми має бути на першому місці. Втім...
- Робота актора театру ляльок зовсім непроста, - каже Віталій Володимирович. - Вистава триває 45 хвилин, проте актор у ній має не одну роль, а дуже часто - і три, й чотири. І повірте мені, це дуже складно - щоразу переключати свій голосовий апарат. А буває, коли актор грає декілька вистав на день. На стаціонарі, тобто в приміщенні театру, ми працюємо у вихідні, коли батьки вільні, а в інші дні - в дитсадках, школах. Влітку, коли закінчується театральний сезон, всі йдуть у відпустку».

- Як Ви прийшли в професію?
- Народився і виріс я в Чернігові. Після закінчення школи трохи працював в нашому обласному драмтеатрі монтажником декорацій. Іноді доводилося і в масовці грати. А після армії пішов працювати актором до театру ляльок. Це був 1976 рік. Саме тоді й почав свою історію театр. Перша наша вистава була «Срібне копитце».
Працювати в театрі мені дуже подобалося, хоча й без професійної освіти. Тому в 1978 році я вступив до Харківського інституту мистецтва на акторський курс кафедри театру ляльок. За рік перевівся на режисерський факультет. З дипломом на руках отримав пропозицію роботи в Житомирі, Ужгороді та Чернігові. Обрав рідне місто і театр, який привив мені любов до цієї професії. Ще жодного разу не пошкодував про цей вибір.

- Хто сьогодні складає творчу основу колективу?
- Це наша досвідчена трупа, в якій 15 акторів. Працюють у театрі і ветерани, і актори середнього віку, і молодь. Як головний режисер, я ними пишаюся. Про кожного можу багато розповісти доброго, але це окрема тема. Задоволений, що працюю у цьому колективі. А радість від того, що глядачі приходять до нас і люблять театр, переважає усі складнощі роботи.

- У роботі ваших акторів є специфіка: їх не видно на сцені. Яка ж їхня мотивація працювати саме в ляльковому театрі?
- Насправді це не зовсім так. Є різні вистави. На мій погляд, актори театру ляльок більш розкуті, вони добре володіють професією. їхня робота дуже різноманітна: актор може працювати і наживо, і з лялькою-маріонеткою, і з лялькою ширмовою, і з лялькою планшетною. Або ж усе це може бути поєднано в одній виставі. Також актор обов'язково повинен мати гарні вокальні дані. Взагалі ж нині у ляльковому мистецтві поширюється тенденція переводити вистави у «живий план». Тобто актори грають не лише за ширмою, а й перед нею. Так ламається стереотип, мовляв, ляльковий театр - лише для дітей найменшого віку. Бо чимало вистав цікаві й дітям середнього і старшого шкільного віку та навіть дорослим. Словом, сучасний театр ляльок - це безліч варіацій форм, котрі здатні втілити будь-який драматургічний матеріал від ярмарково-балаганного Петрушки до високої трагедії.

- Пане Віталію наскільки важко ставити вистави для дітей? Адже це особливий глядач.
- Дійсно, ніколи не знаєш, як діти відреагують на ту чи іншу виставу. Адже дорослі, навіть коли їм не подобається постановка, чемно додивляться або тихенько підуть. А з дітьми не так. Тому мені, режисеру, завжди слід бачити свої ідеї очима дітей. Продумати заздалегідь, як вони зрозуміють кожен епізод. З дітьми, з одного боку, легше: вони безпосередні і легше приймають умови гри. А з іншого - складно, бо якщо їм не цікаво - починають вередувати, ходити по залі. їх не обдуриш. Втім, на моє глибоке переконання, якщо є глибока ідея, яка майстерно подається, вистава обов'язково зачіпає і дорослих, і дітей.

- Чи є у вас постійні глядачі?
- Звісно є й ті, що приходять до нас регулярно, навіть на ту ж саму виставу. І ми нагадуємо: не викидайте квитки! У нас є спеціальна скринька, куди можна їх покласти, заздалегідь підписавши, щоб наприкінці сезону ми визначили найактивніших глядачів - така у нас традиція. Потім даруємо їм якісь призи та грамоти. До речі, і з відкриттям сезону в жовтні відзначаємо подарунком глядача, який купив перший квиток і того глядача, у якого квиток з номером сезону.


Сьогоднішній вигляд театру ляльок

- Чим нині живе театр?
- З приходом нового керівника Тетяни Коваль ми щороку здаємо чотири нових вистави. Вона створила для цього потрібні умови. Ось готуємо нову постановку, яку плануємо показати до закриття сезону. Є у нас вистави й для дорослих, як ось «Великий льох» за твором Тараса Шевченка. У нас діє творча експериментальна майстерня під керівництвом режисера Ренати Гафурової. Майстерню відвідують школярі 3-11 -х класів. Тому, хоч наш театр повинен виконувати план і заробляти гроші, немов фабрика чи завод, у житті колективу, на щастя, залишається місце для творчості та мистецтва.

- З якими проблемами стикаєтеся, чого не вистачає?
- На жаль, проблеми є. Головна з них - необхідність ремонту, реставрації будівлі. На базі нашого театру ми провели вже шість фестивалів «Чернігівські лялькові рандеву». Фестивалі дають можливість познайомитися з майстерністю інших лялькарів. І не лише України. До нас приїздили колективи з Росії, Білорусі. Хотілося б продовжувати цю традицію. Усі наші гості відзначали, що в театрі затишна сімейна атмосфера. А також казали: «Вам би ще залу, сцену обладнати, тоді б ми показали свої найкращі речі, які не можна поставити на цій сцені». А ми ж запрошуємо колективи, аби вони привозили чернігівцям найцікавіше! Сцена має бути справжньою театральною, а зараз вона така, якою її змайстрував наш колишній директор пан Маджуга. Він гадав, що це тимчасово. Але на нашому прикладі справджується приказка: «немає нічого більш вічного, аніж тимчасове»... Ще одна потреба - в оновленні автопарку. У гастролі доводиться везти важкі та громіздкі декорації, від яких залежить успіх театру.

- Не так давно говорили про реконструкцію театру...
- І колектив, і глядачі вважають, що потрібна реконструкція. Ще у 2006 році нас відвідувала комісія облдержадміністрації, яку очолював пан Володимир Тандура. Вони оглянули інженерні мережі, санітарні та технічні умови і дійшли висновку: приміщення слід реконструювати. Запланували кошти на розробку проектно-кошторисної документації. Згодом чернігівські архітектори запропонувала нам чудовий проект, що передбачає надбудову третього поверху, розширення фойє, перебудову сцени. Управління культури ОДА не заперечувало. Але нам повідомили: в обласному бюджеті на 2009 рік коштів не передбачено. І після цього все затихло. Свого часу ми зверталися до багатьох впливових людей, марно. А загалом наша мета - на базі оновленого театру створити творчий дитячий центр, де будемо втілювати програми для дітей різного віку.


Ескіз вигляду театру після омріяної реконструкції

21 березня у всьому світі відзначають день лялькаря.

«То велика неправда, що театр ляльок – театр лише для дітей»

«В театрі не працюють – театру служать»

Розмовляла Марія Савіна, фото з Інтернету, тижневик «Чернігівщина» №12 (464)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.