«Настав мій час творити добро»
Середа, 11 грудня 2013 16:29 | Переглядів: 1651
«Настав мій час творити добро»
Як відомо, земну кулю крутять оптимісти та ентузіасти, а доля випробовує лише сильних духом людей.
- Лікарі прогнозували, що я ніколи не стану на ноги, - ділиться важкими спогадами
38-річний Дмитро Соболєв. - Проте я завжди відповідав, що зберуся з силами і не лише стану, але й ходитиму. Реабілітація була тривала й виснажлива. Розчаровували й пригнічували перші невдачі, та я пам'ятав слова свого діда, друга і наставника про те, що ніколи не можна зупинятися на півшляху. Через півроку я залишив лікарню й разом із близькими поїхав до багатопрофільного кримського санаторію ім. Миколи Бурденка, де за тиждень кропітких занять почав самостійно стояти.
Історія життя цього чоловіка почалася в м. Чернігів. Навчався в математичному класі, отримав звання кандидата в майстри спорту з боксу, вступив до інституту, будував плани... Біда сталася раптово. Протягом п'ятнадцяти днів лікарі не давали гарантій, що Дмитро зустріне новий день. Він переніс кілька складних операцій на хребті й вижив, незважаючи на песимістичні прогнози.
Найпотрібнішими людьми в ті хвилини були мама, яка молилася за життя сина, та дідусь (кадровий офіцер, фронтовик), котрий змушував хлопця вірити в майбутнє. Саме твердість намірів та надія на вищі сили дозволили Дмитру не лише боротися з діагнозом, але й творити добро для інших людей.
- Вельми важко було сприймати реальність. Думки, чесно кажучи, були нерайдужні, але поруч зі мною були рідні, які вірили та підтримували тоді, коли лікарі не давали надії, - розповідає Дмитро. - Під час реабілітації опорою та тренером був Джихангір Насурлаєв, із яким познайомився в санаторії, він став мені за брата.
Перебуваючи на лікуванні в санаторії, чоловік познайомився з однодумцями з різних куточків світу. Спілкуючись із такими, зрозумів, що Господь посилає випробування найчастіше сильним людям, і лише від внутрішнього стержня та сили волі залежить результат.
Спілкування принесло свої плоди. Люди з інвалідністю обмінювалися думками та планами, розмірковували, як стати потрібними суспільству.
- Так і виникла ідея створити громадську організацію інвалідів із фізичними вадами «Інтеграція», бо є молоді та активні люди, котрі прагнуть жити, тренуватися та працювати на користь людей із обмеженими можливостями, а також на власному прикладі показувати, що життя не закінчилося, - розповідає Дмитро Соболєв.
Від ідеї одразу перейшли до практичних дій, почавши самостійно відстоювати свої права, котрі, на жаль, порушуються доволі часто. Хорошим другом та однодумцем став для хлопця Денис Стась. Налагоджують зв'язки з інвалідами в обласному центрі та області (міста Мена, Ніжин, Городня, селище Сосниця).
- Наша мета - відкрити в м. Чернігів комфортний спортзал для людей з обмеженими можливостями, щоб мати можливість навчати методикам та вправам для реабілітації, пропагувати здоровий спосіб життя та спорт, а в майбутньому створити реабілітаційний центр. Людині в першу чергу потрібен приклад для наслідування та відчуття того, що вона неодинока в своїй проблемі. Відчуття значимості та потрібності суспільству стимулює до практичних дій, тому кожен учасник «Інтеграції» виконує певні функції та розробляє напрямки діяльності в силу власних можливостей, - вважає Дмитро Соболєв. - Я навіть не сумніваюся, що нам все вдасться, бо те, що ми плануємо та втілюємо на практиці, йде від душі.
Дивлячись Дмитру в очі, відчуваєш, що він пройшов усі кола пекла, але щодня прокидається з вірою у власну справу. Веде активний спосіб життя: щодня працює над власним тілом і душею, плаває, відвідує екскурсії, виставки та масові заходи.
Дмитро та члени «Інтеграції» сподіваються на практичне втілення соціальних ініціатив Президента України у 2014 році по справах інвалідів та на допомогу посадовців і людей, котрі небайдужі до чужих проблем. Своїм прикладом громадська організація показує, що за бажання можна отримувати реальні результати, незважаючи на відсутність матеріальної допомоги. Отож, коли є бажаючі в Чернігівському районі, приєднуйтеся!
Мирослава Лисич, газета «Наш край» № 95-96 (9235-9236) від 30 листопада 2013 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.