"Наше завдання - не розчарувати,а зачарувати глядачів"

У Синявці культуру в маси несуть дві жінки, точніше, дві сестри. Ось вже два роки, як Олена стала директором, а Тетяна - художнім керівником місцевого будинку культури. За цей порівняно невеликий відрізок часу вдалося зробити чимало. З виїзними концертами самодіяльні гуртки побували в сусідніх селах, а для односельців готують розважальні програми до кожного великого свята.


Коли у Синявському будинку культури з’явилися одразу дві вакансії: директора і художнього керівника, сільський голова Володимир Антоненко, порадившись з депутатами і виконкомом, запропонував посади двоюрідним сестрам - Тетяні і Олені Сенькам (у них і прізвище однакове, бо заміж двоюрідні сестри вийшли за Петра та Миколу Сень-ків, які, у свою чергу, є... рідними братами).

В селі цих жінок добре знають, бо жодне свято не проходить без їх пісень, гуморесок та вистав.

Якщо працювати, то тільки удвох!

«Коли мені запропонували очолити сільський будинок культури, попросила день-два на роздуми,- згадує Олена Сенько. - Ще в дитинстві я виступала на сцені: батько навчив грати на гармошці, а баян і гітару освоїла сама, коли навчалася в кооперативному технікумі. Звичайно, сумніви були: одна справа проспівати пісню під час концерту, а інша - організувати виступ аматорів. Це ж треба і репертуар підібрати, й сценарій скласти, і сценічними костюмами учасників концерту забезпечити. А учасників тих треба ще пошукати, запросити, ледь не до землі вклонитися, аби «відірвали» го-дину-другу від сімейних турбот для репетицій і виступів. А тоді махнула рукою - не святі горшки ліплять! Але відразу поставила умову - буду працювати, якщо водночас сестра Тетяна буде художнім керівником. Ми з нею з малечку вдвох завжди. Так і сталося».

«Я в той час була без роботи, щоправда і вдома вистачало клопоту з господарством - воно в нас чималеньке, - розповідає Тетяна Сенько. - Та відмовитися не змогла, бо скільки себе пам’ятаю, завжди на всі свята була на сцені. Жоден концерт не обходився без моєї участі. Зі школи я в хорі співала, поезію читала. А взагалі дуже люблю у виставах грати».

Зараз при Синявському будинку культури діє сім самодіяльних гуртків: художнього читання, драматичний, вокально-сольний, вокальний жіночий, танцювальний дитячий, танцювальний дорослий та - найпопулярніший і найулюбленіший - кулінарний гурток «Господарочка». Заняття в гуртках відбуваються двічі на тиждень (для кожного свій графік). Загалом їх відвідують близько восьми десятків жителів села: від дітей до осіб пенсійного віку. «Нині у нас 32 постійні учасники художньої самодіяльності, - каже директор Олена Олександрівна,-кого запросили, кого умовили - маємо стабільний творчий колектив. Наші концерти дивилися у Чапаєвці, Данилівці, Киселівці, Блистовій, а ще у селах Корю-ківського району: Олександрівці, Низківці, Забарівці.

Гордість і окраса нашого культосвітнього закладу: Наталія Крамаренко, Надія Костюхіна, Олександр Крамаренко, Аня Моняко, Влада Федоренко. Жоден концерт і жодне святкове дійство не обходиться без працівників бібліотеки - Наталії Руденко і Наталії Деменко. Дуже допомагають нам діти зі школи. Є у нас і дитячий танцювальний колектив «Юність». Його учасники самі придумують танцювальні номери, беруть участь у всіх концертах».

По одежині стрічають

Синявка здавна славилась драматичними виступами. Колись фахівці з обласного драм-театру захоплювалися грою синявських акторів-аматорів. І Олена та Тетяна вирішили відродити колишню славу гуртка.

Аби полегшити підбір репертуару, складання сценаріїв, Олена Олександрівна за власний кошт придбала ноутбук для роботи та підключилась до Інтернету. Зараз жінки в Інтернеті шукають п’єсі, для своїх вистав, там же й костюми, які потрібно. Фонограми для пісень «скачують».

«Перший концерт за мого керівництва будинком культури відбувся на День Незалежності - майже через місяць після призначення. Були і сольні виступи, і танцювальні, відродили вокальний жіночий ансамбль «Горлиця».

Минулого року п’ять тисяч гривень нам виділила сільська рада. Я одразу поїхала в Чернігів на фабрику художніх виробів і замовила десять жіночих блузок для виступів і два костюми для ведучих масових заходів. Адже сценічний одяг грає зовсім не другорядну роль підчас концерту чи п’єси. Як кажуть, по вдяганці зустрічають... - розповідає Олена Олександрівна. - Коштів, щоб купувати чи шити костюми для вистав, у нас немає. Та в пригоді стають бабусині скрині і той неоціненний скарб, який залежався у них».

Борщ і гречаники -просто зі сцени

Одним з найулюбленіших свят для селян є «Свято борщу», яке, до речі, вигадали Олена з Тетяною. На нього збирається вся громада. В цей день всіх присутніх не лише розважають своїми виступами місцеві аматори. «Фішкою» свята є те, що учасники гуртка «Господарочка» готують свої фірмові страви, а саме, червоний борщ і гречані млинці, просто на сцені та безкоштовно пригощають всіх присутніх.

На зароблені від концертних виступів кошти, в минулому році у будинку культури був зроблений косметичний ремонт. Пофарбували підлогу, поклеїли шпалери, побілили стелю. В планах жінок ще багато чого, і вони вірять, що все у них вийде.

Плани - в життя!

«Працювати хочеться, бо відчуваю постійну підтримку і розуміння сільської влади, школи, аматорів сцени. Це окрилює, надихає і зобов’язує працювати з якнайповнішою віддачею. Окрім сценічної роботи, дбаємо про естетичний вигляд не лише культосвітнього закладу, а й прилеглої до нього території - посадили понад ЗО берізок, доглядаємо за клумбою перед фасадом будинку культури, - ділиться Олена Олександрівна. - Наші плани? їх втілення в життя побачать глядачі. А наше, культпрацівників, завдання - не розчарувати, а зачарувати їх».

Марія Савіна, газета "Чернігівщина" №24 (404) від 13 червня 2013 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.