Піонер важкої атлетики

Сила і відвага завжди були шановані українським народом. У легендах, піснях, переказах, думах, літописах наш народ наділяв своїх найкращих синів надприродною силою, дивовижною хоробрістю, благородними пориваннями в боротьбі з ворогами Вітчизни. У наш час збільшується кількість прихильників богатирської сили і спорту. Тож не дивно, що на світовій важкоатлетичній арені у перших рядах уславлені богатирі України. Але мало хто знає, що піонером розвитку важкої атлетики в Україні був Костянтин Павленко. Сьогоднішня розповідь саме про нього.



Костянтин Павленко ні в чому не хотів поступатися одноліткам. Коли перейшов у п’ятий клас чернігівської гімназії, почав займатися спортом – вправлявся з гантелями за методикою Штольца. У листопаді 1909 року у Чернігові було відкрито важкоатлетичне товариство «Сокіл». Павленко вступив до нього одним із перших, а незабаром став його керівником. Пробував себе у легкій атлетиці, де за короткий термін досяг великих результатів, також займався боротьбою. Про здібного спортсмена навіть розповів журнал «Сила і здоров’я» (1911).

Слава про атлета дійшла до Києва. У 1913 році тут готувалися провести Першу всеросійську олімпіаду. Організатори вирішили запросити спортсмена із провінції на ігри як борця і бігуна і послали до нього кур’єра (до речі, Павленко ще міг похвалитися успіхами у плаванні та веслуванні). Як потім виявилося, саме завдяки захопленню боротьбою доля звела його з уславленими силачами Іваном Заїкіним та Іваном Піддубним.
Але Костянтин, як на гріх, застудився і навідріз відмовився виступати на біговій доріжці й килимі. Засмучений посланець уже збирався від’їжджати до Києва, коли Павленко запропонував спробувати себе у ролі штангіста.
– Домовилися, – сказав Костянтину гість. – Виступиш серед легковаговиків.
Настав день змагання. У київській важкоатлетичній залі зібралося чимало іменитих силачів з різних куточків Росії. Під час триденної боротьби Павленко опинився на одному з останніх місць. Невдоволений таким виступом, дав слово більше ніколи не підходити до штанги. Було лише одне бажання – чимскоріш залишити Київ. Вже навіть почав збиратися до від’їзду і не помітив, як до нього підійшов елегантно вдягнутий чоловік, відрекомендувався:
– Людвіг Чаплинський, секретар Всесвітньої федерації важкої атлетики, голова Всеросійської ліги важкої атлетики. Спостерігав за твоїм виступом, він мені сподобався. Хоча, відверто, техніка кульгає. Можу допомогти, якщо бажаєш...

Розмову продовжили у готелі. Чаплинський розповів про петербурзьких атлетів, про свій спортивний клуб «Санітас», на прощання залишив Павленку детальний план тренувань.
Із такою підтримкою двадцятидворічний атлет із завзяттям повернувся до тренувань. А 17-го лютого 1914 року
у Києві на першості Південно-Західного краю Павленко перший серед українців установив світовий рекорд, зафіксувавши у ривку лівою рукою 70,8 кілограма, перевершивши досягнення француза Флері.
За виступами на помості Костянтин Павленко не забував про навчання. Вищу освіту здобув у Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті.
Мрія підкорити небо привела Костянтина Павленка до Гатчинської вищої авіаційної школи. Завдяки чудовій льотній підготовці і глибоким знанням Костянтин Павленко став унікальним на той час військовим. Воював на фронтах Першої світової і громадянської воєн на літаку «Фармане-4». Він – один із піонерів радянських Військово-Повітряних сил. У Москві в музеї авіації Академії імені професора Жуковського є фотографія Костянтина Павленка, яка і сьогодні на одному з почесних місць.
Після громадянської війни наш земляк служив у Петрограді, потім переїхав до Москви, де викладав в Академії Військово-Повітряних сил курс повітряного бою і бомбометання. Одночасно розпочав тренерську роботу. Набрав групу з льотчиків-курсантів та інструкторів. Серед них вирізнявся могутній і кремезний інструктор Михайло Громов.

Під час вступного заняття Костянтин Павленко продемонстрував, як треба піднімати штангу, а потім запропонував:
– Хто хоче спробувати?
Вийшов Михайло Громов. Обхопив руками гриф штанги, застиг на секунду у зігнутій позі, потім глибоко вдихнув, глянув прямо перед собою і різко випрямився. Штанга злетіла над головою і застигла на витягнутих прямих руках.
– Оце поштовх! Молодець! – похвалив тренер.
– Можу і більше підняти.
Михайло потягнувся до дисків, щоб наростити штангу, але Павленко зупинив його.
– Не гарячкуй. Ще все попереду.
Наставник не помилився. П’ять місяців тренувань – і Громов серед учасників першого чемпіонату СРСР (1923 рік). Перемогу у важкій вазі (понад 82,5 кг) пророкували Арнольду Мачу. Саратовець легко підіймав штангу, але і Громов не відставав. Перед останнім рухом Громов лідирував. Щоправда, він відірвався від суперника лише на три кілограми. Мач може наздогнати і випередити, якщо зуміє добре виконати поштовх двома руками. Однак йому нелегко далася вага у 109,5 кг. Тоді Михайло попросив суддів встановити 118,8 кілограма, що перевищувало рекорд Радянського Союзу. Спортсмен легко штовхає штангу. Перемога! Першим вихованця з успіхом привітав тренер Костянтин Павленко.
Спеціалісти пророкували велике майбутнє Громову-штангісту. Чемпіон також мріяв про рекорди, але не на помості, а в небі. За світовий рекорд дальності польоту Михайлу Громову у 1934 році присвоєно звання Героя Радянського Союзу. А через три роки йому першому з радянських льотчиків вручили золоту медаль Міжнародної авіаційної федерації.
Пізніше, коли Михайло Громов очолював федерацію важкої атлетики СРСР (1959 – 1963), він доклав максимум зусиль для розвитку цього виду спорту в країні.

…У московській залі спортивного товариства «Крылья Советов» відбувалися змагання за кубок столиці. Приїхали знамениті важкоатлети із США, Англії, Польщі, Болгарії. Серед учасників і дебютант Леонід Жаботинський. Його виступ гідно оцінили фахівці. Після змагання українця представили голові Всесоюзної федерації важкої атлетики Михайлу Громову.
Cивочолий метр розповів про свого тренера Костянтина Павленка. А Леонід повідав, що і сам за порадою звертається до Костянтина Валентиновича.
– Виходить, нас поєднав один наставник, – задоволено мовив ветеран. – Не підведи його.
Після цього змагання розпочалася славетна сторінка в спортивному житті українського богатиря. Ім’я Леоніда Жаботинського – світового і двічі олімпійського чемпіона, володаря 19-ти рекордів світу і 20-ти рекордів СРСР – добре відоме широкому колу любителів спорту.
До Костянтина Павленка неодноразово зверталися за допомогою відомі важкоатлети. Серед них – Яків Куценко, Юрій Власов, Володимир Беляєв. Безмежно вдячний Павленку й олімпійський чемпіон, рекордсмен світу з метання молота Анатолій Боднарчук за розробку системи та занять із силової підготовки.
Вийшовши на пенсію, Костянтин Павленко працював викладачем фізичного виховання, тренером у вищих навчальних закладах Москви, Дніпропетровська, Кам’янця-Поділь-ського.

Останні 12 років свого життя Костянтин Валентинович віддав становленню і розвитку важкої атлетики у Кам’янці-Подільському, працюючи викладачем кафедри фізичної культури у педагогічному та сільськогосподарському інститутах, зробивши ці навчальні заклади центром важкої атлетики.
Серце відомого спортсмена, рекордсмена світу, тренера, судді міжнародної категорії, людини сильної духом і тілом Костянтина Павленка зупинилося 28 січня 1968 року.
З нагоди ювілею – 100-ліття важкої атлетики у світі – в Україні відкриття святкових заходів розпочали з представлення Костянтина Павленка як першого українського рекордсмена світу. Як людини, діяльність якої увійшла у книгу «Золоті сторінки історії України».


Перші радянські пілоти – учасники громадянської війни. В центрі – Костянтин Павленко


Ветерани української важкої атлетики, серед яких Костянтин Павленко (перший ряд – третій праворуч)


Віктор Береговий, газета «Деснянка вільна» №23 (426)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.