Берегиня книжкових скарбів

Погодьтеся, у багатьох із нас склався стійкий стереотип, що бібліотекарі — такі собі «сині панчохи», які все своє життя присвячують витиранню пилу з книжок та читанню старовинних фоліантів. Талановита, чарівна, енергійна Валентина Миколаївна Бєлінська, директор наукової бібліотеки Чернігівського державного інституту економіки і управління, вже з першого погляду повністю зруйнувала цей стереотип. Жвавий веселий вогник в очах яскраво свідчить про те, що вона за натурою людина життєрадісна, романтична і допитлива.

Професія бібліотекаря сьогодні, на жаль, не вважається ані модною, ані престижною. Випускники шкіл не вишиковуються в чергу до приймальних комісій бібліографічних вузів, їх більше приваблює бізнесова справа та юриспруденція.
Валентина Бєлінська обрала свою професію абсолютно свідомо, ще на шкільній лаві. Їй і зараз (через 40 років професійної діяльності, 20 з яких віддано ЧДІЕіУ) подобається кожного дня займатися структуризацією знань, організацією мислення, бути своєрідним лоцманом у великому морі інформації.

Валентина Миколаївна переконана, що професія бібліотекаря, чи точніше бібліографа, схожа на професію золотошукача. Адже жодна людина не здатна знати все, і головне завдання бібліотекаря — знайти потрібну інформацію. На думку Валентини Миколаївни, бібліографи не зникнуть ніколи, незважаючи на шалений розвиток комп’ютерних технологій. Системний підхід до знань буде потрібен завжди, безумовно, він може змінюватися за формою, але не за змістом.

Кожного дня вона спілкується зі студентами, і її не може не турбувати ставлення сучасної молоді до читання, самоосвіти, творчості. Молодь звертається до бібліотеки більше за науковою та довідниковою літературою, і лише інколи — за художньою та класичною. Щоб відродити інтерес до читання, до творчої самореалізації, вона створила з колегами клуб цікавих зустрічей «Райдуга». На зустріч зі студентами запрошуються неординарні особистості — письменники, артисти, духовні наставники, які пробуджують у душах молодого покоління інтерес до духовного розвитку.
Сама Валентина Миколаївна все своє життя займається вдосконаленням своєї особистості. Вона любить писати. Створені нею казки та вірші філософського змісту розраховані більше на підлітків, які переживають період духовних пошуків. Жінка у своїх творах намагається примусити молоде покоління замислитися над сенсом життя.
Сама Валентина Миколаївна цінує кожну хвилину. Вона — яскравий приклад оптимістичного і філософського ставлення до життя.

Останнім її захопленням є нові агротехнічні технології. Вона спеціалізується на вирощуванні зеленолистих рослин і переконана, що рослина — це надзвичайний дар природи. Вже багато років жінка не вживає м’яса, віддаючи перевагу сирим продуктам. Збирає і сушить гриби, ягоди, трави. Лише інколи дозволяє собі зернові каші.
Одного разу навіть провела експеримент — голодувала цілий рік, вживала лише зерна рослин.
Валентина Миколаївна, як і будь-яка жінка, цінує красу. Їй подобається красивий одяг, комфортне взуття, ексклюзивні духи. Бо пані Валентина — не «синя панчоха», яка не бачить поруч із собою нічого, крім книжкових стелажів, а сучасна вродлива розумна жінка, яка поєднала в собі талант розуму і краси. Вона справжня берегиня книжкових скарбів.

Марта Єлісєєва, тижневик «Чернігівські відомості» №10 (1148)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.