Чим британські науковці відрізняються від чернігівських?

Чому валійським молодим науковцям працювати легше, ніж чернігівським, як навчаються в англійському університеті та які вони насправді — мешканці туманного Альбіону, «Відомостям» розповів Сергій Бойко. Доцент Чернігівського технологічного університету разом з колегами три місяці стажувався в університеті Гліндор м. Рексем, що в Північному Уельсі, Великобританія.

Англійські технології — у чернігівське виробництво?

— Чому навчилися за три місяці стажування?
— Університет Гліндор ретельно підготував наше стажування. Перші два тижні для нас влаштували курси англійської мови. Потім викладачі університету читали нам різноманітні лекції та проводили тренінги. Але найголовніше — ми відвідали дуже багато промислових підприємств у всіх сферах. Побували, наприклад, на заводі Toyota, де збирають двигуни, у тому числі гібридні; у центрі дослідження оптики, де полірують лінзи для телескопів. Нам ні в чому не було відмови. Відшукали в Інтернеті якийсь цікавий науково-дослідний центр, попросили куратора — і вже за кілька днів нам його показують.

— То в чому ж відмінність британських та українських науковців?
— Вони мають доступ до новітнього обладнання, яке можна використовувати для досліджень. Це головна перевага британських науковців перед нашими. І ми теж могли не просто дивитися, але й проводити власні наукові дослідження. Для нас були відкриті всі лабораторії. Мені, зокрема, вдалося попрацювати в лабораторії при університеті Манчестера на унікальному і дуже дорогому обладнанні — 3D-сканері за півмільйона фунтів стерлінгів. Він дозволяє відсканувати внутрішню структуру будь-якого об’єкта.

— А можна використовувати результати ваших досліджень в українських реаліях?
— Безперечно! Нова технологія дозволить у короткий термін розпочати виробництво будь-якого нового товару. Завдяки отриманій тримірній моделі можна створювати програми для верстатів з числовим програмним керуванням. Не потрібен тривалий процес підготовки, складні креслення, а отже, економиться і час, і гроші. Це вимога часу, адже і в Україні сьогодні вже нема великосерійного виробництва, товари випускають в основному індивідуально, невеликими партіями. Тож у нас ця технологія дуже актуальна.



Чернігівські студенти вже працюють на британських заводах

— Розкажіть про сам університет. Як живуть студенти?
— Університет Гліндор — невеликий за британськими мірками — близько 9 тис. студентів. Приблизно як і в нашому. На його території кілька навчальних корпусів, бібліотека, гуртожиток. До речі, цікава система видачі книжок: вони просто за допомогою електронної системи реєструються на пластикову студентську картку — ніякої зайвої писанини. У гуртожитках жили і ми — чудові умови. Усі кімнати індивідуальні, з душем і туалетом. Спільна на 8 кімнат тільки кухня, але вона — величезна, з необхідною технікою.

— А організація навчання якось відрізняється?
— Найбільший плюс у британській системі навчання — те, що університет має багато контактів з підприємствами. Наприклад, у Гліндорі проводять дослідження для заводу Airbus (неподалік розташоване виробництво крил аеробусів). Так от у навчальному закладі є центр дослідження композитних матеріалів, результати роботи якого використовують у виробництві. Тож студенти не тільки бачать реальне застосування своєї професії, отримують досвід, але й дійсно можуть знайти роботу. Наприклад, з нашою студенткою, яка минулого року за міністерською програмою навчалася там у магістратурі, завод уклав контракт на два роки. Вона також продовжить навчання в аспірантурі. Ще пара студентів Чернігівського технологічного університету, які навчаються у Гліндорі, цьогоріч також отримали пропозиції роботи.

Британці не тиснуть руки незнайомцям

— Наскільки правдиві наші стереотипи про британців? Чи справді вони зверхні та манірні?
— Найперше, британці дуже ввічливі. Щоправда, вони дещо замкнені, цінують особистий простір, наприклад, ніколи не тиснуть руку незнайомій людині.

— А в гостях у англійців побували?
— Так, викладачі запрошували нас на різдвяну вечерю додому. Англійці дуже люблять святкові декорації — хлопавки, прикраси, створюють чудову атмосферу. А от із їжею, як ми, не заморочуються. На столі — напівфабрикати, приготовані за 20 хвилин до приходу гостей. Зустрічалися і зі своїми земляками, які там мешкають. У сусідньому містечку росіянка володіє готелем. Вона проводить вечірки для українців та росіян. Спілкувалися з викладачем університету — Юрієм Вагаповим, вихідцем з Росії. Він своїм життям у Британії задоволений: є машина, житло, стабільна зарплата у 2 тис. фунтів, багато вільного часу, можливість займатися науковою діяльністю.

— А чим вас пригощали? Які родзинки у британській національній кухні?
— Як нам пояснили, до початку ХХ ст. у Британії взагалі не було національної кухні, тому те, що на столі сьогодні — суміш східних та європейських страв. Люблять карі, багато зелені, смажену картоплю. А в кожному ресторанчику продають рибу й чіпси — смажену рибу в фритюрі та картоплю фрі. Це неофіційна національна страва. А взагалі на приготування їжі британці час не витрачають. Місцеві — від малого до старого — найчастіше обідають у фаст-фудах (ресторанах швидкого харчування).

— Які враження залишилися від поїздки?
— Чесно кажучи, сподобалося все! Це унікальна можливість побачити, як працюють колеги, опанувати сучасне обладнання. І найголовніше — сьогодні це так просто: стажуватися чи навчатися за кордоном!

Спілкувалася Ольга Чижова, тижневик «Чернігівські відомості» №9 (1147)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.